Постанова № 41067934, 14.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 15:20 № 826/12066/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротрак» (надалі - позивач або ТОВ «Гідротрак») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014 року № 0005742213.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є противним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Гідротрак» не порушувало вимог п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача законним та обґрунтованим, прийнятим з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.03.2014 року № 549 та направлення на перевірку від 13.03.2014 року № 686/22-08, врученого директору ТОВ «Гідротрак» особисто під підпис, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гідротрак» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдінг» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.03.2014 року № 893/26-59-22-13-15/36529937, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 359 559,00 грн. у т.ч. по періодам: за жовтень 2011 року в розмірі 42582,00 грн., за листопад 2011 року в розмірі 82137,00 грн., за грудень 2011 року в розмірі 125404,00 грн., за січень 2012 року в розмірі 26790,00 грн., за лютий 2012 року в розмірі 64928,00 грн., за березень 2012 року в розмірі 17718,00 грн.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 26.03.2014 року № 893/26-59-22-13-15/36529937, при проведені перевірки були використані реєстраційні документи із юридичної справи позивача, податкова звітність, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Податковий блок» Міндоходів України, АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, АРМ «Облік податків та платежів» ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, БД «АІС ОР» ГУ Міндоходів у м. Києві, а також завірені належним чином копії документів, надані позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдинг» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2012 року, а саме: реєстри отриманих податкових накладних в розрізі контрагента та картка рахунку 63 в кореспонденції з рахунками 31 та 28 в розрізі контрагента.

Щодо первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдинг» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2012 року, позивач повідомив відповідача про їх зникнення під час пограбування офісних приміщень.

При цьому, в адміністративному позові жодних пояснень з приводу зазначеного позивачем не наведено (а ні щодо часу настання обставин зникнення первинної документації, а ні щодо наявності доказів фіксації відповідними державними органами факту пограбування офісних приміщень), у той час, як наголошено на тому, що його взаємовідносини з ТОВ «Саміро Холдинг» ґрунтуються на належним чином оформлених господарських договорах поставки, згідно яких ТОВ «Саміро Холдинг» у повному обсязі, у встановлений договором термін здійснив поставку товарів належної якості (гідравлічне обладнання згідно специфікації), а позивач прийняв та оплатив їх згідно рахунків-фактур та податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.44.1., п.44.5., п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивачем не подано суду доказів виконання вищезазначених законодавчих вимог, які і не надано доказів підтвердження факту пограбування офісних приміщень в результаті чого зникла первинна документація по взаємовідносинам з ТОВ «Саміро Холдинг», що ставить під сумнів сам факт настання відповідної події. Також, не подано ним доказів відновлення начебто зниклих первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Саміро Холдинг».

При цьому, в якості доказів реальності взаємовідносин з ТОВ «Саміро Холдинг», позивачем до адміністративного позову були долучені копії видаткових та податкових накладних, частина з яких від імені ТОВ «Саміро Холдинг» підписана гр. ОСОБА_1, а інша частина - гр.ОСОБА_2, а також копії довіреностей та реєстрів отриманих податкових накладних. В той же час, позивачем не надано суду для огляду та надання правової оцінки договорів поставки, на які міститься посилання у податкових накладних, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання істотних умов договорів поставки.

Таким чином, з огляду на зазначене, як вбачається з тексту акту перевірки від 26.03.2014 року № 893/26-59-22-13-15/36529937, враховуючи те, що на момент перевірки первинні та ніші документи по ТОВ «Гідротрак» відсутні, перевірку було проведено за результатами аналізу даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Податковий блок» Міндоходів України, АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, АРМ «Облік податків та платежів» ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, БД «АІС ОР» ГУ Міндоходів у м. Києві, а також відповідно до поданих ТОВ «Гідротрак» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві декларацій з податку на додану вартість з усіма наявними додатками за звітний період жовтень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем за перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «Саміро Холдинг» на загальну суму ПДВ - 359558,59 грн.

В той же час, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснювалось досудове слідство у кримінальному провадженні № 32013110030000022 за фактом фіктивного підприємництва, шляхом придбання (створення) суб'єкту господарської діяльності (юридичної особи) ТОВ «Саміро Холдінг» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, в ході якого було встановлено, що ТОВ «Гідротрак» за рахунок проведення псевдорозрахункових операцій, незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства, які фактично «купують» у ТОВ «Саміро Холдінг», тим самим незаконно занижують розмір податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету Держави, а кошти, які перераховуються ними в рахунок сплати даних псевдорозрахункових операцій, незаконно обготівковуються з банківських рахунків та повертаються службових особам ТОВ «Гідротрак».

Також, в ході допиту у кримінальному провадженні засновника та директора ТОВ «Саміро Холдінг» гр. ОСОБА_1 (протокол допиту свідка від 08.02.2013 року), було з'ясовано, що він зареєстрував ТОВ «Саміро Холдінг» за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності; жодних поставок товарів (робіт (послуг), як засновник та директор вказаного підприємства не здійснював; первинних бухгалтерських, податкових, фінансово-господарських документів та податкових звітів не підписував.

Згідно вироку Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі № 754/10893-13-к по кримінальному провадженню № 32013110030000022 по обвинуваченню гр. ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначених правопорушень, зокрема, створення фіктивного підприємництва ТОВ «Саміро Холдінг».

В ході допиту у кримінальному провадженні гр.ОСОБА_2 (протокол допиту свідка від 01.06.2013 року), було з'ясовано, що він ніякого відношення до ТОВ «Саміро Холдінг» не має; засновником чи бухгалтером ТОВ «Саміро Холдінг» ніколи не був; ведення фінансово-господарської діяльності не здійснював; жодних поставок товарів (робіт, послуг) не здійснював; первинних бухгалтерських, податкових, фінансово-господарських документів та податкових звітів ТОВ «Саміро Холдінг» не підписував.

Також, Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС по ТОВ «Саміро Холдінг» складено акт від 21.03.2013 року № 327/22-4/37563814 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саміро Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.06.2012», згідно якого встановлено відсутність суб'єктів оподаткування з податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Саміро Холдінг», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки позивача від 26.03.2014 року № 893/26-59-22-13-15/36529937, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 року № 0005742213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 359 559,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 89 890,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача було залишене без змін.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

При цьому, з аналізу п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи (у тому числі, податкові накладні) повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 pоку № 742/11/13-11, «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків, крім іншого, податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг). За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування, зокрема, податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Більше того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж господарської операції фактично не було, зазначені первинні документи не можуть мати силу первинних, навіть в разі наявності всіх реквізитів первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Саміро Холдінг», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом було встановлено наступне.

По-перше, податкові накладні містять посилання на договори поставки, які не були надані позивачем суду для огляду та дослідження, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання істотних умов відповідних договорів, а, отже, й підтвердити реальність здійснення операцій.

По-друге, частина податкових та видаткових накладних підписані з боку з ТОВ «Саміро Холдінг» гр. ОСОБА_1, а інша частина - гр.ОСОБА_2, при цьому, вироком суду гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво ТОВ «Саміро Холдінг»), а щодо гр.ОСОБА_2 відсутні будь-які докази, які б підтверджували його повноваження діяти від імені ТОВ «Саміро Холдінг», зокрема, підписувати первинну документацію.

Таким чином, виписані ТОВ «Саміро Холдінг» на користь позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, є такими первинними документами, що порушують публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», отже не можуть підтвердити реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саміро Холдінг» та, відповідно, підтвердити право позивача на формування податкового кредиту по таким операціям.

Окрім наведеного, позивачем не надані суду докази транспортування товарів (товарно-транспортні накладні), придбаних у ТОВ «Саміро Холдінг», що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій, а також банківських виписок, платіжних доручень чи інших розрахункових документів на підтвердження фактичних розрахунків з контрагентом за товар.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саміро Холдінг» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дає позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саміро Холдінг». Отже, у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентом, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування йому грошового зобов'язання по податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2014 року № 0005742213.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином виконаний обов'язок щодо доказування правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариству з обмеженою відповідальність «Гідротрак» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій