Постанова № 41067768, 21.10.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13098/14-а

Провадження № 2-а/643/390/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення про відмову у призначені пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що 18.04.2014 року він, як представник позивача, за довіреністю, звернувся до УПФ Московського району м. Харкова із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, при цьому додавши до заяви копію легалізованої апостилем довіреності, у якій прописано право представника позивача на представництво інтересів позивача у пенсійному фонді, однак йому було відмовлено, оскільки ОСОБА_1 особисто не звернувся з відповідною заявою, а також він не має постійного місця проживання в Україні.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, посилаючись на обставини, що зазначені у ньому.

Представник відповідача Багрій Ю.В., яка діє на підставі довіреності від 16.09.2014 року №129, заперечувала проти позову, оскільки вважала, що управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в поновлені пенсії ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на обліку в управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова не перебував, а отримував пенсію в управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.

16.07.2014 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова з заявою про поновлення виплати пенсії його довірителю.

Рішенням управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова від 17.07.2014 року було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки заяву подано не особисто пенсіонером, а також не надано документів, що підтверджують місце проживання в Україні.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, яким визнано недійсними положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 розроблено проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон».

До прийняття зазначеного проекту Закону залишається чинною стаття 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються, а пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ним чинності.

Оскільки стаття 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не визнані Конституційним Судом України неконституційними, тому є чинними та підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втрачають чинність з 07.10.2009 р., тобто від дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009.

Виходячи з цього, рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 р.

Відповідно до частини 1 статті 64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист конкретизовані у Законах України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Ч. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Як зазначалося раніше, чинним законодавством України передбачено, що виникнення права на пенсію для іноземців та осіб без громадянства пов'язується з умовою їх постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні.

В зв'язку з тим, що міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем, який передбачав би інші умови призначення та виплати пенсій, на даний час чинності не набув, підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні.

Законодавством не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.

На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 розроблено проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон».

Також Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок призначення пенсій, дотримання якого виключає наявність спірних правовідносин між сторонами щодо призначення пенсій.

Частина перша ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує на те, що заява про призначення (перерахунок ) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846. Згідно п.1 вказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються ,зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, а за приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що усім пенсіонерам незалежно від виду пенсії призначаються та виплачуються за місцем проживання.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є безпідставними а тому задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 6 - 10, 14, 71, 86, 159-163, 160, 167, ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позову представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення про відмову у призначені пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2014 року.

Суддя Задорожна А.М.