Ухвала суду № 41067584, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/61822/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідачів - Аландаренко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р.

у справі № 2а-1570/10814/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест»

до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області Державної податкової служби та Державної податкової служби в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (далі - позивач, ТОВ «Енергоінвест») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Южному) та Державної податкової служби в Одеській області (далі - відповідач-2, ДПС в Одеській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 р. № 0000532310/0 та від 30.11.2010 р. № 0000532310/1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.09.2010 р. по 20.10.2010 р., на підставі направлень від 22.09.2010 р. № 168, від 06.10.2010 р. № 181, наказів від 22.09.2010 р. № 195, від 06.10.2010 р. № 214 та відповідно постанови СВ ПМ ДПА в Одеській області від 26.05.2010 р. «Про призначення документальної перевірки (ревізії)», посадовими особами ДПІ у м. Южному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Енергоінвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Юс-Технопром» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 25.10.2010 р. № 634/38/23-1007/30800890 та встановлено порушення позивачем вимог: - підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І та ІІ квартали 2008 р. всього на суму 82 177 грн.; - пункту 1.6 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 9 708 грн.; - частин першої, п'ятої статті 203, частини другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Юс-Технопром»; крім того зроблено висновок про те, що ТОВ «Енергоінвест» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, які відображені в виписках банку, де зазначені реквізити правочинів, фактичний характер надання наявними документами перевіркою не підтверджено, що, відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, частини другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, свідчить про нікчемність зазначених правочинів в силу закону.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.11.2010 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000532310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 123 265,50 грн., з яких 82 177 грн. - за основним платежем та 41 088,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, ДПІ у м. Южному було прийнято рішення від 30.11.2010 р. № 17041/10/23-1009, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 р. № 0000532310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій всього в сумі 123 265,50 грн. - залишено без змін.

Так, на підставі акта перевірки № 634/38/23-1007/30800890 від 25.10.2010 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.11.2010 р. № 17041/10/23-1009 ДПІ у м. Южному було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 р. № 0000532310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 123 265,50 грн., з яких 82 177 грн. - за основним платежем та 41 088,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 634/38/23-1007/30800890 від 25.10.2010 р. підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ПП «Юс-Технопром», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом були укладені без мети настання реальних наслідків та спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ПП «Юс-Технопром» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїм контрагентом-постачальником - ПП «Юс-Технопром».

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Для цього судам слід було достеменно з'ясувати характер та зміст операцій у перевіреному періоді, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Висновки про нереальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірний показник валових витрат суди зробили без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання.

Так, при дослідження характеру спірних господарських операцій суди обмежилися дослідженням їх реальності без ретельного дослідження обставин виконання цих операцій, пославшись лише на інформацію акта перевірки, листа СВ ПМ ДПІ в Суворовському районі м. Одеси від 11.10.2010 р. та інформацію СВ ПМ ДПА в Одеській області.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ТОВ «Енергоінвест» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. у справі № 2а-1570/10814/2011 - скасувати.

Справу № 2а-1570/10814/2011 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко