Рішення № 41066609, 17.09.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5050/14-ц

Провадження №2/333/2145/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2014 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/5050/14-ц за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10.04.2011 року з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 Розмір завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків складає 49980,96 гривень. На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів не мав, добровільно завдану шкоду не відшкодував. На виконання вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало 41650,80 гривень (сума завданих збитків за виключенням 20% ПДВ). Окрім цього, позивач поніс витрати на залучення аварійного комісара в розмірі 840,00 гривень та судові витрати в розмірі 1424,91 гривень, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 424,91 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень. Враховуючи право зворотної вимоги (регресу), позивач просить суд стягнути зазначені суми з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27 квітня 2011 року по справі №3-1510/11 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За обставин, викладених у вищезазначеній постанові суду, 10 квітня 2011 року, о 23 годині 30 хвилин, куруючи автомобілем «ЗАЗ-110240», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 скоїв наїзд на стоячий автомобіль «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, чим порушив п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілям було завдано механічних ушкоджень (а.с.5).

Згідно звіту експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці вартості матеріального збитку №66 від 21 квітня 2011 року, складеного судовим експертом - автотоварознавцем Маляр М.І., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ніссан Прімера», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 49980,96 гривень (а.с.55-66).

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Ніссан Прімера», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.45).

Відповідач ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довіреності (а.с.51-53).

За змістом ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Всупереч цим вимогам відповідач полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не надав.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водієм ОСОБА_2 було подано заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.6).

При вирішенні цієї заяви позивачем було сплачено ОСОБА_2 41650,80 гривень - суму завданих збитків за виключенням 20% ПДВ (а.с.8-10).

Також позивачем було сплачено за послуги аварійного комісара суму у розмірі 840,00 гривень (а.с.11). Обґрунтованість наданих послуг та їх вартості підтверджено дорученням №14005 від 12.04.2011 року, рахунком №42 від 23.05.2011 року та актом виконаних робіт (а.с.40-42).

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту ст.1187 ЦК України вбачається, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана із використанням транспортних засобів, і шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості, наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням (абз.3 п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних прав №4 від 01.03.2013 року).

Відповідно до підпункту «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається зі ст.1191 ЦК України та п.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 квітня 2011 року о 23 годині 30 хвилин, за участю автомобілів «ЗАЗ-110240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, останньому було завдано матеріальну шкоду у розмірі 49980,96 гривень. В аспекті цивільно-правової відповідальності у завданих матеріальних збитках винним є відповідач ОСОБА_1, який добровільно завдану шкоду не відшкодував, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не надав. Позивачем було сплачено ОСОБА_2 суму завданих збитків за виключенням 20% ПДВ у розмірі 41650,80 гривень та за послуги аварійного комісара суму у розмірі 840,00 гривень, а загалом 42490,80 гривень. За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 42490,80 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат у розмірі 1424,91 гривень, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 424,91 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За змістом ст.ст.79, 84 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Згідно ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних справ.

В ст.1 цього Закону зазначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт та розрахунок фактичних витрат робочого часу адвоката на вчинення тих чи інших дій та із зазначенням конкретно наданих послуг на зазначену суму при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем надано контракт про надання правової допомоги (а.с.67), додаткову угоду №108 від 07.05.2014 року (а.с.70), додаткову угоду №48 від 01.08.2013 року (а.с.72), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.73). Розрахунок витрат на правову допомогу наведений у додаткових поясненнях (а.с.31-33). На підтвердження оплати витрат на правову допомогу надано платіжне доручення №33068 від 12 червня 2014 року (а.с.71).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що отримана адвокатом сума за надання правової дороги цілком відповідає розміру компенсації, щодо стягнення якої ставить питання позивач, адже цей розмір не перевищує граничні розміри компенсації таких витрат, встановлені Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень підлягає задоволенню.

Так як задоволена основна вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, з відповідача повинні бути стягнені на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 424,91 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст.21, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МФО 322313, код 21647131) в рахунок відшкодування в порядок регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, грошову суму у розмірі 42490 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МФО 322313, код 21647131) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору грошову суму у розмірі 424,91 (чотириста двадцять чотири) гривень 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МФО 322313, код 21647131) в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу грошову суму у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков