Ухвала суду № 41066553, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 804/13844/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної

Державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 25 листопада 2013 року

у справі № 804/13844/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агротехнологія»,

вул. Садова, 29, с. Кривбас Криворізького району, 53054;

до відповідача Криворізької північної об'єднаної

Державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області,

вул. Кремлівська, 4, м. Кривий Ріг, 50031;

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» подано позов до Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000811500.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Дєєв М.В.) своєю постановою від 25 листопада 2013 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдагро» Позивач мав в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Криворізька північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на наявність формально складених, але не достовірних бухгалтерських документів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, в березні 2013 року уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдагро» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 46/224/31788989 від 21.03.2013 року.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення:

статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України;

статей 185, 186, 198 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Так, 31 жовтня 2011 року між ТОВ «Агротехнологія» (покупець) та ТОВ «Трейдагро» (продавець) укладено договір № 04/10 на поставку соняшника.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Трейдагро» виписано видаткову накладну № РН -0000050 від 01.11.2012 року та податкову накладну № 50 від 01.11.2012 року на поставку соняшника у кількості 110,05 т вартістю 471.014,00 грн., в тому числі ПДВ 78.502,33 грн.

ТОВ «Агротехнологія» на запит Криворізької північної МДПІ від 24.01.2013 року були надані копії первинних документів, які підтверджують взаємовідносини із ТОВ «Трейдагро», та які підтверджують фактичне отримання товару - соняшнику, у підприємства-зберігача ПрАТ «Полтавське ХПП» Девладівська дільниця, його транспортування, подальшу переробку на власних виробничих потужностях та відвантаження готової продукції, виробленої з придбаного соняшнику.

Крім того, до податкового органу надані копії документів, які підтверджують придбання соняшнику ТОВ «Трейдагро» у ФГ «Кадуб» у вересні 2012 року та копія складської квитанції № 407 від 19.09.2012 року на бланку суворої звітності АФ № 155125, яка підтверджує, що ПрАТ «Полтавське ХПП» Девладівська дільниця прийняла на зберігання зерно «Соняшник нестандартний» від ТОВ «Трейдагро».

Ні підтвердження транспортування соняшнику були надані копії товарно-транспортних накладних з печатками вантажовідправника - ПрАТ «Полтавське ХПП» Девладівська дільниця, вантажоодержувача - ТОВ «Агротехнологія» та підписами водіїв-експедиторів.

В той же час, згідно до висновків Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва № 000031/26-51-22-40/31987795 від 21.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдагро» щодо документального підтвердження господарських відносин зроблено висновок, що відсутність за юридичною адресою ТОВ «Трейдагро», в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують господарську діяльність.

На підставі Акту перевірки, 20 травня 2013 року керівником контролюючого органу було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000811500.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 14010100, податок на додану вартість, в сумі 78.502,33 грн. за основним платежем та 39.251,16 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, здійснення господарських операцій із залученням вигодоформуючого підприємства не мало ділової мети.

Отже, правочини з придбання є нікчемними. А видаткові, та, відповідно, податкові накладні, не виконують функцій первинного документа.

Так, з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону вимагає серйозного юридичного аналізу.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу нікчемності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарської операції не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Теза в акті перевірки про те, що здійснення господарської операції по виявленому ланцюгу не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

Безумовно, право на податковий кредит виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Щодо відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців держподаткінспекції немає.

Безпосередній постачальник позивача зареєстрований як платник податку.

Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Крім того, матеріали перевірки не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету контрагентом Позивача за певними господарськими операціями по ланцюгу постачання продукції.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 804/13844/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна