Рішення № 41064429, 20.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 520/4946/14-ц

Провадження № 2/520/4230/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

при секретарі - Гарнаженко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4

про стягнення сплаченого авансу за попереднім договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про визнання дійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з ОСОБА_3 18000 доларів США сплаченого авансу за попереднім договором, що становить за курсом Національного Банку України станом на 17.10.2014року 233100 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування наданого позову позивач за первісним позовом посилається на те, що у серпні 2013 року ОСОБА_2 зі своє родиною знаходився на відпочинку у будинку ОСОБА_3, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Оскільки вказаний будинок сподобався ОСОБА_2 та його родині, вони вирішили його купити та, узгодивши всі умови з ОСОБА_3, датою укладення договору купівлі-продажу було визначено 01 квітня 2014року. Вартість будинку складала 440000 доларів США.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що оскільки між ним та відповідачкою були узгоджені умови щодо купівлі - продажу вказаного будинку, а саме: вони домовилися, що ОСОБА_2 буде передавати ОСОБА_3 щомісячно 2000 доларів США, ОСОБА_2 22.08.2013 року передав особисто ОСОБА_3 2000 доларів США, 02.10.2013 року передав ОСОБА_3 5000 доларів США через свого батька ОСОБА_4

29 жовтня 2013року, як зазначає позивач, на підтвердження намірів щодо укладення між ними договору купівлі-продажу, був укладений попередній договір купівлі-продажу дачного будинку АДРЕСА_1.

В пункті 6 вказаного договору було зазначено, що на підтвердження наміру покупець передав продавцю в якості авансу 7000 доларів США та до підписання договору купівлі-продажу щомісячно покупець буде передавати продавцю 2000 доларів США.

На виконання домовленостей, як зазначає ОСОБА_2, ним було передано ОСОБА_3 18000 доларів США.

Наприкінці лютого 2014року, як вказує ОСОБА_2, він зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що не встигає зібрати гроші у повному обсязі щоб розрахуватися за будинок, на що ОСОБА_3 пояснила, що у неї є інші покупці, тому вона продасть будинок їм, а йому поверне грошові кошти.

Як зазначає позивач за первісним позовом, він погодився на продаж будинку іншим особам та на початку квітня зателефонував відповідачці за первісним позовом з вимогою щодо повернення грошей, однак остання повідомила йому, що не буде повертати кошти, і щоб він звертався до суду з позовом, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

12.08.2014року від ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, в якій позивачка за зустрічним позовом просить суд визнати дійсним попередній договір від 29 жовтня 2013року укладений між нею - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу дачного будинку, загальною площею 273,8 кв.м., на земельній ділянці площею 452 кв.м., який розташований на території України, за адресою: АДРЕСА_1, з продовженням строку його дії до 01.01.2015року, зобов'язати ОСОБА_2 укласти у нотаріальній формі договір купівлі-продажу будинку визначений попереднім договором від 29 жовтня 2013року до 01.01.2015року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_3 посилається на те, що дійсно між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу будинку за адресою АДРЕСА_1. Також ОСОБА_3 не заперечувала, що сторони домовились, що вартість вказаного будинку складає 440000 доларів США, та те, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 18000 доларів США, однак вона вважає, що ці грошові кошти були передані в якості завдатку, тому не підлягають поверненню.

Позивачка за зустрічним позовом стверджує, що між сторонами була домовленість щодо продовження строку дії попереднього договору до січня 2015 року в телефонній розмові, та ОСОБА_2 обіцяв приїхати до м. Одеси і продовжити дію договору, також вказує, що це підтверджується тим, що 28.03.2014 року була оформлена згода колишнього чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_3, що він не заперечує щодо продажу будинку.

В свою чергу, позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_3, зазначає, що будь-яких повідомлень з боку ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів вона не отримувала, причини звернення ОСОБА_2 до суду взагалі відсутні, вважає, що вищезазначений попередній договір містить всі обов'язкові істотні умови, частково (в якості завдатку) грошові кошти сплачені за попереднім договором, з обох сторін досягнуті домовленості щодо строку продовження вказаного попереднього договору, у зв'язку з чим, звернулася до суду із відповідною зустрічною позовною заявою.

У судовому засіданні 20.10.2014року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні 20.10.2014року представник позивача за зустрічним позовом зустрічний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Третя особа - ОСОБА_4 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується його особистою присутністю у судовому засіданні 13.10.2014року та підписом на розписці від 13.10.2014року (а.с. 115-117), у судове засідання 20.10.2014року не з'явився, заперечення або письмові пояснення на первісний та зустрічний позови не надав.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про право власності на дачний будинок від 19 лютого 2009 року, яке видано виконавчим комітетом Одеської міської ради, об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому, дійсно належить ОСОБА_3, на праві приватної власності. Об'єкт в цілому складається з будинку літ. «А», загальною площею 273,8 кв.м, відображеного у технічному паспорті від 12.07.2006р. (а.с. 12).

Зазначене свідоцтво зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» номер запису: 2031 в книзі: 27с-66 від 24.02.2009року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 13).

На підставі державного акту ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0452 га, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010350500352, акт видано 25 грудня 2003 року (а.с.14).

Згідно відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції № 1563/12.2-25 від 23.05.2014року отриманої на ухвалу суду від 21.05.2014 року, повідомлено, що в архіві відділу є в наявності актовий запис № 305 від 07.05.2009року про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_3, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. При державній реєстрації розірвання шлюбу дружина змінила прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с. 41).

Також, в судовому засіданні встановлено, що 29 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений попередній договір, відповідно до умов якого, покупець (ОСОБА_2) зобов'язався купити, а продавець (ОСОБА_3) зобов'язався продати об'єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_1, який складається з земельної ділянки площею 500 кв.м. (точна площа буде встановлена документами БТІ) та розташованого на неї житлового будинку загальною площею 273,8 кв.м. за ціною рівною 440000 доларів США.

Пунктом 3 вказаного договору зазначено, що сторони зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості до 01 квітня 2014року та на протязі 1 робочого дня подати його на реєстрацію у відповідний орган державної реєстрації прав власності в Україні, розташований в м. Одесі. Передача грошових коштів за договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості буде здійснюватися через осередок (сейф) одного з банків м. Одеси.

Пунктом 6 вказаного договору передбачає, що на підтвердження намірів покупець передає продавцю, а продавець отримує аванс в сумі 7000 доларів США. Аванс сплачено в розрахунок грошової суми, належної продавцю за Договором купівлі-продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою, вказаною в п.1 цього Договору. До підписання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості покупець зобов'язується щомісячно сплачувати продавцю додаткову суму грошей в рахунок майбутньої покупки в розмірі 2000 доларів США.

У підпункті «в» пункту 8 договору вказано, що для укладення договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний забезпечити наявність письмового нотаріального посвідчення згоди чоловіка (колишнього) на продаж об'єкту нерухомого майна в якому буде вказано відсутність претензій на об'єкт нерухомості та грошові кошти, які будуть отримані продавцем за продаж об'єкту нерухомості.

Пункт 9 договору встановлює, що сторони зобов'язані узгодити день, місце та час проведення угоди не пізніше, ніж за десять робочих днів до вчинення правочину. Покупцем об'єкту нерухомості може бути інша особа за згодою покупця.

Отримання грошових коштів у розмірі 18000 доларів США відповідачкою ОСОБА_3 підтверджується копіями розписок та заявами на переказ, які наявні в матеріалах справи (а.с.16,17,18,19,20,21,23,24).

Також отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 18000 доларів США не заперечувалось представником ОСОБА_3 у судових засіданнях, зазначено у запереченнях на первісний позов та у зустрічній позовній заяві.

Згідно із ч.ч.1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку ( у термін), встановленого попереднім договором або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Оскільки для основного договору купівлі-продажу законом встановлена обов'язкова нотаріальна форма, відповідно попередній договір між сторонами у справі мав бути нотаріально посвідчений.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попередній договір нотаріально не посвідчили - він є нікчемним відповідно до положень ч. 1 ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 570, 571 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності основного зобов'язання, яке у даних правовідносинах повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що так як договір купівлі-продажу будинку, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передані позивачем ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 18000 доларів США відповідачці ОСОБА_3 є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню позивачу за первісним позовом.

Згідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути суму сплаченого авансу у національній грошовій одиниці у розмірі 233 100 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України станом на 17.10.2014року складає 18 000 доларів США 00 центів.

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Аналіз змісту ст. 220 ЦК України дозволяє суду дійти висновку, що обов'язковим елементом фактичного складу, який надає суду можливість визнати дійсним укладений у простій письмовій формі правочин, є доведення перед судом факту ухилення однієї зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України ОСОБА_3 не було надано суду доказів ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення попереднього договору.

Також, позивачкою за зустрічним позовом не було надано суду доказів її звернення до нотаріуса із проханням посвідчити такий договір, доказів відмови нотаріуса у його посвідченні тощо.

Таким чином, на виконання вказаних вище рекомендацій Пленуму Верховного суду України, судом було перевірено та встановлено, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не ухилялися від нотаріального посвідчення попереднього договору, тобто вони навіть і не мали наміру його нотаріально посвідчувати та не вчиняли жодних дій, спрямованих на його нотаріальне посвідчення.

Приймаючи до уваги, що судовим розглядом було встановлено, що передані позивачем ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 18000 доларів США відповідачці ОСОБА_3 є авансом, оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише у неналежній формі для такого правочину домовилися укласти такий договір купівлі-продажу в майбутньому, зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання дійсним попереднього договорур з продовженням строку його дії до 01.01.2015року та зобов'язання укласти у нотаріальній формі договір купівлі-продажу будинку, визначений попереднім договором, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 331,00грн. підлягає стягненню з відповідачки - ОСОБА_3 на користь позивача - ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 про стягнення сплаченого авансу за попереднім договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 24.06.2009року) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) суму сплаченого авансу за попереднім договором у розмірі 233 100 (двісті тридцять три тисячі сто) грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України станом на 17.10.2014року складає 18 000 (вісімнадцять тисяч) доларів США 00 центів, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.