Ухвала суду № 41061111, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37136/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо порушення встановленого порядку ведення трудових книжок, а саме, трудової книжки позивача серії БН №409671; визнати неправомірними записи № № 3, 4, 5, внесені до розділу "Відомості про роботу", та запис, внесений на аркушах 18,19 у розділі "Відомості про нагородження"; зобов'язати відповідача внести до його трудової книжки у розділ "Відомості про роботу" запис під наступним порядковим номером: «Записи № № 2, 3, 4, 5 недійсні, поновлений на службі в органах внутрішніх справ України» та у розділ "Відомості про заохочення" запис: "За період служби в органах внутрішніх справ України заохочувався 10 разів: відомчими заохочувальними відзнаками - 3 рази, грошима - 7 разів".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 15 вересня 1991 року та 25 лютого 2011 року звільнений зі служби згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №14 від 25 лютого 2011 року, який видано на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №200 від 10 лютого 2011 року, про що в трудовій книжці позивача за №2 зроблено відповідний запис.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі №2а/0470/3175/11 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №200 від 10 лютого 2011 року та наказ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №14о/с від 25 лютого 2010 року в частині звільнення позивача зі служби та поновлено його на посаді.

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по справі №2а/0470/3175/11 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №256о/с від 15 березня 2012 року, на підставі якого Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ видав наказ №29о/с від 04 квітня 2012 року про допущення позивача до виконання службових обов'язків на посаді проректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з економічних питань та ресурсного забезпечення.

Відповідачем на підставі наказу №29 о/с від 04 квітня 2012 року було внесено до трудової книжки позивача запис під №3 від 04 квітня 2012 року - "Запис №2 недійсний".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по справі №2а/0470/3175/11, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17 січня 2012 року і відмовлено у задоволенні позову в частині поновлення на службі.

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №142 ос від 26 вересня 2012 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "є" (за порушення дисципліни). Підставою звільнення позивача був наказ Міністерства внутрішніх справ України №200 від 10 лютого 2011 року та наказ № 14ос Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 25 лютого 2011 року, а також постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, винесена по справі №2а/0470/3175/11.

На підставі наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №142 о/с від 26 вересня 2012 року відповідачем було внесено до трудової книжки позивача запис під № 4 від 26 вересня 2012 року - "Запис № 3 недійсний".

Крім того, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №256 о/с від 15 березня 2012 року до трудової книжки було внесено запис під № 5 від 15 березня 2012 року - "Поновлений на службі в органах внутрішніх справ".

Оскільки на підставі наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №142 ос від 26 вересня 2012 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ, до його трудової книжки було внесено відповідний запис за № 6 від 26 вересня 2012 року - "Звільнений з органів внутрішніх справ".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при заповненні трудової книжки позивача, порушено порядок ведення трудових книжок передбачений "Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесені відповідачем записи до трудової книжки позивача відповідають фактичним відомостям про прийняття та звільнення його зі служби.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п. 2.10 цієї Інструкції.

Згідно з п. 2.10 Інструкції №58 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений… і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції записи № № 3, 4 були внесені до трудової книжки позивача на виконання відповідних судових рішень, а записи № № 2, 5 - на підставі відповідних наказів у відповідності до вимог Інструкції №58.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень позивача стосовно порушення відповідачем порядку ведення трудових книжок та необґрунтованість позовних вимог щодо визнання неправомірними записів у ній, оскільки записи в трудовій книжці позивача відповідають фактичним відомостям про прийом на службу та звільнення зі служби позивача і здійснювались відповідно до вимог Інструкції №58.

Відповідно до п 2.24 Інструкції №58 до трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці.

Згідно п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Судами встановлено, що позивач за період проходження служби в органах внутрішніх справ заохочувався 10 разів, а саме, відомчими заохочувальними відзнаками - 3 рази, грошима - 7 разів.

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірним запису в трудовій книжці про заохочення, внесеного у розділ "Відомості про нагородження", оскільки такий відповідає фактичним обставинам та не є неправильним, фактично не впливає та не порушує прав позивача та не може бути безумовною підставою для внесення змін до трудової книжки.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішення, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало