Ухвала суду № 41060914, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/1474/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Петренко В. О. Ілік Р. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій областіна постанову та ухвалуЧернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 рокуу справі№ 824/916/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс-Петрол»доДержавної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій областіпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 824/916/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях № 0000050231 та № 0000060231 від 16.01.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 142 Господарського кодексу України, ст. ст. 7, 159, 163, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки ТОВ «Мавекс-Петрол» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено акт від 27.12.2012 року № 1718/22-1/37083957, яким зафіксовано порушення, зокрема, пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податок на прибуток на загальну суму 8 864,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 8 864,00 грн. внаслідок: завищення витрат від операцій з акціями на загальну суму 172 461 460 грн. по угодах, які не пов'язані з господарською діяльністю, в тому числі за 4 квартал 2011 року - 172 461 460,00 грн.; завищення доходів від операцій з акціями на загальну суму 172 500 000,00 грн. по угоді, яка не пов'язана з господарською діяльністю, у тому числі за 4 квартал 2011 року - 172 500 000,00 грн., п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 501 065,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року № 0000050231, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 751 597,50 грн., в тому числі за основним платежем 501 065,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 250 532,50 грн., та № 0000060231, яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8 864,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи, але вимоги про визнання протиправними дій щодо коригування у відповідних інформаційних базах даних сум, задекларованих позивачем, та зобов'язання відповідача відновити у відповідних інформаційних базах даних записи про витрати та доходи ТОВ «Мавекс-Петрол» задоволенню не підлягає у зв'язку з неналежно обраним способом захисту.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або руху грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки нафтопродуктів № 34, укладеного між ТОВ «Ріаліз Ойл» (постачальник) та ТОВ «Мавекс-Петрол» (покупець) підтверджується наявними у справі документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, листами ПАТ «Дніпронафтопродукт» із запропонованим вибором нафтопродуктів.

На момент здійснення операцій та складання первинних документів ТОВ «Ріаліз Ойл» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання податкового органу на інформацію про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Ріаліз Ойл» також обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки зазначені обставини не можуть бути безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що висновки відповідача про відсутність реальних наслідків господарських відносин внаслідок укладеного договору на брокерське обслуговування № 929-Б з ТОВ «Капітал-Стандарт», спростовуються наданими замовленнями до договору на брокерське обслуговування, договорами купівлі-продажу цінних паперів, оборотно-сальдовими відомостями цінних паперів, контрактами, актами виконаних робіт, виписками про операції з цінними паперами, платіжними дорученнями, картками рахунків.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000050231, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000060231, яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8 864,00 грн., судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не встановлено порушень позивачем норм чинного законодавства, зокрема, пп. пп. 14.1.27, 14.1.36. п. 14.1. ст.14, п. 153.8. ст. 153 Податкового кодексу України.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що твердження відповідача про те, що операції з купівлі-продажу цінних паперів не принесли позивачу доходу, не може бути підставою для висновку про відсутність реальних наслідків господарських відносин.

Проте, з акта перевірки вбачається, що податковий орган не ставить під сумнів реальність операцій з купівлі-продажу цінних паперів, а зазначає про відсутність мети отримання доходів, що має наслідком відсутність пов'язаності із господарської діяльністю платника.

Враховуючи, що вказаним доводам відповідача судами першої та апеляційної інстанції оцінки не надано, висновки про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є передчасними.

Також колегія суддів не погоджується з висновками про відмову в позовні про визнання протиправними дій щодо коригування у відповідних інформаційних базах даних сум задекларованих ТОВ «Мавекс-Петрол» за IV квартал 2011 року податкових зобов'язань та податкового кредиту, зобов'язання відповідача відновити у відповідних інформаційних базах даних записи про витрати та доходи ТОВ «Мавекс-Петрол» за IV квартал 2011 року від операцій з акціями на загальну суму 172 500 000,00 грн. у зв'язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Тобто, до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному порядку.

Будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами грошових зобов'язань.

Вищенаведене спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що платником невірно обрано спосіб захисту його порушеного права.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання чи вносились податковим органом у відповідних інформаційних базах даних записи про витрати та доходи ТОВ «Мавекс-Петрол» за IV квартал 2011 року від операцій з акціями на загальну суму 172 500 000,00 грн., вирішити спір по суті в цій частині неможливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі в частині відмови в позові та в частині задоволення позову про скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях № 0000060231 від 16.01.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити підстави прийняття оскаржуваного рішень, встановити питання внесення інформації до баз даних за наслідками проведення перевірки, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі № 824/916/13-а скасувати в частині відмови в позові та в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях № 0000060231 від 16.01.2013 року.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі № 824/916/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак