Ухвала суду № 41060897, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/44356/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.В., Приходько І.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014

у справі № 826/3835/14

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000081702 та № 0000071702. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на незаконне включення податковим органом до виручки позивача транзитних коштів, одержаних СПД ОСОБА_1 від надання експедиторських послуг. Крім того, суди зазначили про протиправне визначення позивачеві грошових зобов'язань поза межами строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками судів по суті спору, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, оформлену актом від 13.12.2012 № 8877/17-2-2118539556.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що за результатами діяльності за три квартали 2009 року в період сплати єдиного податку позивачем було отримано виручку у загальній сумі 653 021,92 грн.., тобто понад граничний розмір (500 000 грн.), встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) для запровадження спрощеної системи оподаткування. У зв'язку з цим позивач з жовтня 2009 року не мав права перебувати на пільговому режимі оподаткування.

Застосовуючи загальні правила при оподаткуванні доходу СПД ОСОБА_1 за 4 квартал 2009 року та за 2010 рік, ДПІ було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010 № 0000081702, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 87 808,75 грн. (у тому числі 70247 грн. за основним платежем та 17561,75 грн. за штрафними санкціяим);

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010 № 0000071702 про зобов'язання СПД ОСОБА_1 сплатити 75638,21 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію позивача у справі, відповідно до якого кошти, одержані позивачем у процесі здійснення посереницької діяльності з надання експедиціних послуг не є виручкою платника. Вказані кошти, за висновком судів, є транзитними коштами, позаяк підлягають подальшому перерахуванню виконавцеві послуг. Однак такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права, що регулює розглядувані правовідносини.

Так, згідно з визначенням, що міститься у пункті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Указ), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Наведеним приписом не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування.

Таким чином, сума виручки платника єдиного податку-експедитора від поставки експедиторських послуг, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Суди помилково ототожнили поняття «виручки» у розумінні пункту 1 Указу з поняттям оподатковуваного доходу приватного підприємця, який являє собою різницю між виручкою платника та документально підтвердженими витратами.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Наведене обумовлює правильність висновків ДПІ щодо необхідності оподаткування доходів СПД ОСОБА_1, отримані починаючи з жовтня 2009 року, із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

У той же час відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який визначав порядок застосування строків давності у податкових правовідносинах на час виникнення розглядуваних правовідносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У справі, що переглядається, як встановили суди, декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 2009 рік було подано СПД ОСОБА_1 до контролюючого органу 20.01.2010, у зв'язку з чим суди цілком обґрунтовано визнали незаконним визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік. У той же час, як вбачається зі змісту акта перевірки та з поданих ДПІ розрахунків оспорюваних грошових зобов'язань, до останніх були включені нарахування й за 2010 рік, тобто у межах 1095-денного строку.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам необхідно було виокремити суми донарахувань, проведених ДПІ у межах законодавчо встановленого строку давності, від визначених грошових зобов'язань поза межами цього строку, і на підставі цього надати належну правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки прийняття законного рішення у справі потребує додаткового встановлення фактичних даних зі спору, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 у справі № 826/3835/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько '