Ухвала суду № 41060889, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29232/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку "Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" (далі -Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-14129/11/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.04.2011 № 0000302302, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 276 738 грн. (у тому числі 221 390 грн. за основним платежем та 55348 грн. за штрафними санкціями), а також рішення вищестоящих податкових органів, прийняті у процедурі адміністративного оскарження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2011 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про розгляд первинних скарг Державної податкової адміністрації у м. Києві від 04.07.2011 № 6918/10/25-114, від 15.07.2011 № 7405/10/25-114, рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 21.09.2011 № 1391/9/10-2115.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині донарахування Товариству 106 770,90 грн. з податку на прибуток із застосуванням 26692,80 грн. штрафних санкцій; у решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання господарських операцій з поставки позивачеві інформаційно-консультаційних та рекламних послуг підтверджується лише частково.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про помилкову кваліфікацію судами як витрат подвійного призначення витрат платника на оплату консультаційних послуг, а також про ігнорування судами доказів надання позивачеві рекламних послуг на радіостанції «Хіт ФМ».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму грошового зобов'язання з податку на прибуток було нараховано позивачеві за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, оформленої актом від 28.03.2011 № 2260/23-2/02426463.

Підставою для зазначеного донарахування став висновок податкового органу про безпідставне відображення позивачем у складі його валових витрат витрат на оплату інформаційно-консультативних послуг, послуг по створенню та наповненню інформаційного веб-ресурсу та послуг з розробки проекту технічних умов на дослідну партію фарб у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант СЛТ», з товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа проект» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа маркет груп». На обґрунтування цього висновку ДПІ послалася на безтоварний характер розглядуваних операцій, що підтверджується як наявністю ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагентів (які не звітують до податкових органів, не мають необхідного майна, трудових ресурсів, основних фондів для провадження господарської діяльності), так і на неподання позивачем необхідних первинних та інших документів на підтвердження факту поставки цих послуг.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат регулювався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у пункті 5.1 цієї статті Закону валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З викладених правових норм випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій у межах господарської діяльності платника, а також наявність належним чином оформлених первинних облікових документів на купівлю товарів (робіт, послуг).

У справі, що переглядається, суди дійшли висновку про невідповідність наведеним критеріям сформованих позивачем валових витрат за операціями з придбання послуг по розміщенню рекламних матеріалів в ефірі радіостанцій за договором від 28.09.2010 № 02-28/09/09/110, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа маркет груп».

Так, суди встановили, що на підтвердження фактичної поставки розглядуваних послуг Товариству останнім подано ефірну довідку, якою засвідчено вихід в ефір радіостанції «Хіт ФМ» 344 ефірних роликів у період з 01.01.2010 по 31.01.2010. У той же час, як з'ясували суди, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа маркет груп» не є власником цієї радіостанції, не має ліцензії на провадження діяльності у сфері радіомовлення та не здійснює цієї діяльності. Будь-яких доказів виходу зазначених рекламних роликів в ефір радіостанції «Хіт ФМ» саме як результат виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа маркет груп» поставки рекламних послуг за договором від 28.09.2010 № 02-28/09/09/110 матеріали справи не містять.

Також позивачем не доведено наявності розумної економічної причини для залучення названого постачальника-посередника до постачання розглядуваних послуг. Адже кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу, є ділова мета при здійсненні господарських операцій; безпідставне ж залучення низки посередників до ланцюгу постачання за умови об'єктивного існування можливості встановлення господарських зв'язків з безпосереднім виробником товару (надавачем послуг) є підставою для кваліфікації відповідної операції як такої, що позбавлена розумної економічної причини, тобто як негосподарської.

Наведені обставини обумовлюють правильність висновків судів про незаконне відображення витрат за вказаними операціями у складі валових витрат позивача.

Досліджуючи порядок та підстави відображення у податковому обліку Товариства витрат на оплату послуг по комплексному інформаційно-консультативному обслуговуванню, наданих позивачеві товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант СЛТ» на виконання договорів від 16.03.2010 № 1603/42, від 12.04.2010 № 1204/48, від 11.05.2010 № 1105/65, від 25.05.2010 № 2505/66, від 31.05.2010 № 1305/77 та від 04.06.2010 № 0406/78/65, суди дійшли висновку, що фактичний зміст операцій з поставки цих послуг полягає у підвищенні кваліфікаційного рівня окремих працівників Товариства, а відтак витрати на оплату цих послуг є витратами подвійного призначення.

Наведений факт належить до кола установлених судами попередніх інстанцій обставин, що не підлягають перевстановленню судом касаційної інстанції.

За правилами підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Суди встановили, що при відображенні розглядуваних витрат у податковому обліку Товариства останнє керувалося загальними правилами формування валових витрат без урахування обмежень, передбачених наведеною нормою Закону.

З урахуванням викладеного суди правомірно відмовили у відповідній частині позовних вимог.

В частині задоволення позову висновки судів учасниками спору не оскаржуються, в зв'язку з чим з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстави для надання правового аналізу цим висновкам відсутні.

Оскільки фактичні обставини спору встановлені судами за результатами повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, норми матеріального права застосовані судами правильно, а порушень норм процесуального права не допущено, то підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку "Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-14129/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько