Ухвала суду № 41060832, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7016/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 рокуу справі№ 826/10495/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Енран»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року у справі № 826/10495/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.06.2013 року № 0000952220, № 0000962220, № 0000972220 та від 26.06.2013 року № 261750.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 138.1, 138.2, 138.10 ст. 138, п. 171.2 ст. 171, п. 177.6 ст. 177, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що результатами проведеної відповідачем документальної планової перевірки ПАТ «Енран» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року складено акт № 100/2220/01198760 від 17.06.2013 року, яким зафіксовано порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим неправомірно задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 255 289,00 грн., п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим неправомірно віднесено до складу витрат, відображених в декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, суму 260 730,00 грн., за І квартал 2012 року суму 240 281,00 грн., за півріччя 2012 року суму 520 027,00 грн., за 3 квартали 2012 року суму 700 529,00 грн., за 2012 року суму 915 713,00 грн.; п. 177.6 ст. 177, пп. «б» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2 844,45 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000962220 від 20.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 319 131,00 грн., в тому числі за основним платежем 255 290,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) 63 823,00 грн.;

№ 0000972220 від 20.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 300 343,00 грн., в тому числі за основним платежем 252 268,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 48 075,00 грн.;

№ 0000952220 від 20.06.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38 907,00 грн.;

№ 261750 від 26.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 555,56 грн., в тому числі: за основним платежем 2 844,45 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 711,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що доводи податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, спростовують матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Підставою для збільшення грошових зобов'язань ПрАТ «Енран» в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях: № 0000962220 від 20.06.2013 року (податок на додану вартість), в податковому повідомленні-рішенні № 0000972220 від 20.06.2013 року (податок на прибуток), в податковому повідомленні-рішенні № 0000952220 від 20.06.2013 року (від'ємне значення ПДВ) є висновок податкового органу про те, що надані під час перевірки первинні та інші документи не дають можливість поєднати витрати по орендним послугам, комунальним та експлуатаційним послугам, послугам прибирання, отриманим позивачем від контрагентів: ТОВ «Галєна», ТОВ «Литфарба», ТОВ «Віта Верітас», ТОВ «Стрім», з господарською діяльністю підприємства та отриманням доходу. Також, відповідач зазначає, що приміщення, орендовані ПрАТ «Енран», використовувались як виставкові центри, в яких відсутні касові апарати.

Відповідно до статуту ПрАТ «Енран» основними видами діяльності товариства є виробництво та реалізація житлових, офісних та інших меблів (у тому числі для сидіння), дверей, сходів; виробництво виробів для житлового будівництва та оздоблення; виконання монтажних та конструкторських робіт; організація оптової та роздрібної торгівлі всіма видами промислових товарів; надання торговельних, посередницьких, транспортних та охоронних послуг підприємствам, організаціям та громадянам; інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Для здійснення торговельної діяльності власною продукцією, позивачем укладено, зокрема, договори оренди приміщень з ТОВ «Галєна», ТОВ «Литфарба», ТОВ «Віта Верітас» та ТОВ «Стрім» та договори про надання послуг з прибирання орендованих приміщень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом всього строку оренди вищенаведених приміщень не надходило претензій з боку контрагентів до ПрАТ «Енран» щодо нецільового використання орендованих приміщень.

Позивач зазначає, що в орендованих приміщеннях знаходились магазини ПрАТ «Енран», в яких розташовувались виставкові зразки меблів, за допомогою яких покупці мали змогу обирати та замовляти товар (меблеві вироби). Після обрання продукції покупці робили замовлення меблів та укладали відповідні договори поставки меблевих виробів, безпосередньо в цих орендованих приміщеннях.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138 ст. 138 Податкового Кодексу України).

Згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України до інших витрат включаються, зокрема, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з ТОВ «Галєна», ТОВ «Литфарба», ТОВ «Віта Верітас», ТОВ «Стрім» по договорах оренди та надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, видатковими та податковим накладними.

Витрати товариства на оренду згаданих нежитлових приміщень по взаємовідносинам з ТОВ «Галєна», ТОВ «Литфарба», ТОВ «Віта Верітас», ТОВ «Стрім» є витратами, пов'язаними з реалізацією товарів власного виробництва.

Посилання відповідача на відсутність касових апаратів в орендованих приміщеннях (магазинах) позивача, що свідчить про відсутність торгівлі у цих приміщеннях, які фактично являються виставковими центрами, обґрунтовано відхилено судами, адже керівництвом ПрАТ «Енран» прийняло рішення реалізовувати свою продукцію виключно за безготівкові кошти, перераховані на розрахунковий банківський рахунок товариства.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини фактичного виконання та пов'язаності з господарською діяльністю платника договорів оренди та договорів надання послуг, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ «Галєна», ТОВ Литфарба», ТОВ «Віта Верітас», ТОВ «Стрім».

Підставою для збільшення грошових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2013 року № 261750 є висновок відповідача про те, що позивачем не оподатковано дохід, перерахований фізичним особам за послуги та товар, відмінні від обраних ними видів підприємницької діяльності, а саме ОСОБА_4 (п/д № 5727 від 13.12.2012 року за меблеві комплектуючі), ОСОБА_5 (п\д № 2991 від 04.07.2012 року транспортні послуги) та ОСОБА_6 (п/д № 4887 від 23.10.2012 року за автозапчастини).

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що послуги та товари, отримані ПрАТ «Енран» від наведених контрагентів, що відповідають обраним ними видам, під час реєстрації фізичної особи підприємця та підтверджують вірність сплати податку з фізичних осіб позивача, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 261750 підлягає скасуванню.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 826/10495/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак