Ухвала суду № 41060784, 10.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4023/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача),

Амєліна С.Є.,

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

Лиска Т.О.,

перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року (К/800/13126/14) у справі за позовом ОСОБА_7 до Вінницького окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Голови Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, визнання рішення зборів суддів протиправним, скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року (К/800/13126/14) у справі за позовом ОСОБА_7 до Вінницького окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Голови Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, визнання рішення зборів суддів протиправним, скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 29 серпня 2014 року ОСОБА_6 повідомлено про те, що вказані в даній ухвалі недоліки заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України мають бути усунуті до 26 вересня 2014 року. Вказані недоліки в зазначений ухвалою строк було усунуто.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі № 806/3094/13-а заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права і як приклад додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2006 року.

Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 14 березня 2014 року №887-VІІ), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Перевіривши доводи заяви та додані до неї матеріали, колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Частиною першою статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухваленням Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Встановлений статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до норми, яка міститься в пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як то об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року, щодо якої подано клопотання про перегляд, суд касаційної інстанції погодився з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, якою заяву ОСОБА_7 задоволено. Скасовано постанову та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року. Залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року про задоволення позовних вимог.

Предметом правого регулювання в цій справі є відносини проходження та звільнення з публічної служби керівника апарату відповідного суду.

Рішення суду ґрунтувалося на вимогах ст.ст. 115,122 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та на тому, що на час вирішення адміністративної справи судом апеляційної інстанції обставини щодо порушення головою суду ОСОБА_6 порядку скликання та підготовки зборів суддів існували, однак не були досліджені судом, оскільки про їх існування суд та позивач не були обізнані. На час проведення перевірки позивач був звільнений з роботи у Вінницькому окружному адміністративному суді, а відповідачі не зазначали про її існування при розгляді справи.

Натомість, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2006 року, на яку посилається заявник, предметом правого регулювання були відносини пов'язані з розглядом скарги на дії суддів апеляційного суду та бездіяльності заступника голови ради суддів щодо розгляду такої.

При цьому вирішуючи вказаний спір, суд застосовував норми Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року N 3018-III, який втратив чинність, та дійшов висновку, що рішення Ради суддів може бути скасоване лише конференцією суддів та зупинено рішенням Ради суддів України, а тому скарга на дії заступника голови Ради суддів Житомирської області не підлягає розгляду у судовому порядку.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що застосовані судом касаційної інстанції у наведених в заяві та доданих судових рішеннях норми матеріального права не є однаковими, як не є тотожними суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст. ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и в :

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_7 до Вінницького окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Голови Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, визнання рішення зборів суддів протиправним, скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

С.Є. Амєлін

С.В. Головчук

М.Г. Кобилянський

Т.О. Лиска