Постанова № 41060501, 22.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 року Справа № 904/3219/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Голобутовська Ю.О. представник, довіреність №07/08/34 від 01.08.14;

від відповідача: Подопригора Д.Ю. представник, довіреність №30 від 23.09.14;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року у справі № 904/3219/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт", м. Борислав, Львівська область

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення боргу в розмірі 94 061,55 грн., 3% річних в розмірі 1 174,96 грн., пені в розмірі 5 092,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення суми боргу 94 061грн.55коп., 3% річних 1 174грн.96коп., пені 5092грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №20 від 24.05.2012р. (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 30.07.2014р. та №2 від 28.12.2012р.) відносно оплати виконаних робіт згідно акта приймання виконаних робіт за жовтень 2013р.; листи №492 від 28.11.2013р. та №23 від 21.01.2014р., претензію №63 від 17.02.2014р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року по справі № 904/3219/14 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" суму основного боргу в розмірі 94 061грн.55коп., пеню в розмірі 5 092грн., 3% річних в сумі 1 151грн.93коп. та суму судового збору в розмірі 2006 грн. 11коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати суми боргу в розмірі 94 061грн.55коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається, на те що:

- Додаткова угода № 1 від 30.07.2012 року до Договору підряду від 12.05.2012 року, згідно умов якої «Строк дії договору продовжений до 31.12.2012 року», не розповсюджується на взаємовідносини Відповідача та Позивача, так як складена до Договору № 20 від 12.05.2012 року, який не має відношення до прав та обов'язків Відповідача, так як взаємовідносини Відповідача та Позивача регулюються іншим Договором № 20, складеним 24.05.2012 року. У зв'язку з чим Договір № 20 від 24.05.2012 року, укладений між сторонами, дійсний до 30.07.2012 року відповідно до п. 11.3 Договору;

- на момент складання Додаткової угоди № 2 від 28.12.2012 року до Договору №20 від 24.05.2012 року Договір підряду вже був недійсним, оскільки 30.07.2012 року закінчився строк його дії;

- Додаткова угода № 2 до Договору №20 від 24.05.2012 року, укладена всупереч п. 2.2 Договору, яким передбачено, що ціна робіт не підлягає перегляду в бік збільшення.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року у справі № 904/3219/14 ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Судом в повному обсязі з'ясовано обставини по справі та вірно застосовано норми як процесуального так і матеріального права.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Герасименко І.М. (доповідач) суддів: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.,) апеляційну скаргу було прийнято та призначено на 26.08.2014 року.

30.09.2014 року розпорядженням в.о. керівника апарату суду Барановою А.В. відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматичну систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3219/14 у зв'язку з перебуванням головуючого судді - доповідача Герасименко І.М. на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року прийнято справу № 904/3219/14 до свого провадження, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг до розгляду.

22.10.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

24.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" (далі - підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - замовник) було підписано договір підряду №20.

Згідно положень договору підрядник зобов'язується виконати своїми силами роботи з ремонту обмоток ВН в кількості 3шт. та обмоток реактора в кількості 3шт. до трансформатора типу ЄТЦПК 6300/10 згідно дефектної відомості і здати в установлені строки, визначені договором. В свою чергу, замовник зобов'язаний прийняти роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість (а.с. 8-11).

В розділі 2 договору підряду №20 від 24.05.2012р. між сторонами визначено, що ціна робіт дорівнює 128000грн. (з ПДВ) та не підлягає перегляду в бік збільшення.

В пункті 2.3 договору №20 від 24.05.2012р. зазначено, що оплата замовником робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі рахунку наступним чином: 50% - передплата для придбання комплектуючих матеріалів; 40% - по факту виготовлення обмоток; 10% - по факту поставки замовнику.

В пунктах 4.1-4.3 договору №20 від 24.05.2012р. сторонами визначено, що роботи мають бути виконані протягом 60 календарних днів з моменту отримання першої передплати. Датою закінчення робіт є дата письмового повідомлення про готовність обмоток до відвантаження. При несвоєчасному початку виконання робіт з вини підрядника, недотримання підрядником строків виконання робіт, замовник попереджає підрядника про порушення умов договору і має право відмовитись від виконання робіт в односторонньому порядку.

В пункті 11.3, сторонами було встановлено що договір діє до 30.07.2013р. при цьому, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Додатковою угодою № 1 від 30.07.2012 року сторонами було змінено строк дії Договору №20 від 24.05.2012 року шляхом продовження до 31.12.2012 року (а.с. 12).

Дійсно у назві Додаткової угоди № 1 від 30.07.2012 року була допущена механічна помилка щодо дати укладання основного договору, а саме у назві зазначено: «Додаткова угода № 1 до Договору № 20 від 12.05.2012 року…». ,

Проте, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що це є підставою вважати Додаткову угоду № 1 до Договору № 20 нечинною, оскільки у пункті 3 цієї угоди зазначено, що вона вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами і є невід'ємною частиною саме Договору № 20 від 24.05.2012 року.

Крім того, як у Договорі № 20 від 24.05.2012 року, так і у Додатковій угоді № 1 до нього від 30.07.2012 року зазначений один той самий предмет договору - трансформатор типу ЕТЦПК 6300/10.

З огляду на це та з урахуванням письмових пояснень відповідача про відсутність між сторонами укладеного договору №20 від 12.05.2012 року (на який міститься посилання у заголовку додаткової угоди №1), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про допущену технічну помилку у назві додаткової угоди відносно дати укладання основного договору підряду №20. Фактично додатковою угодою №1 від 30.07.2012р. внесено зміни саме до договору №20 від 24.05.2012р.

Таким чином, Додаткова угода № 1 від 30 липня 2014 року складена саме до Договору № 20 від 24.05.2012 року та впливає на права та обов'язки між Позивачем та Відповідачем, визначені саме Договором № 20 від 24.05.2012 року.

28 грудня 2012 року сторонами була підписана Додаткова угода № 2 до Договору підряду № 20 від 24 травня 2012 року, згідно умов якої у процесі виконання робіт по ремонту обмоток ВН та обмоток реактора до трансформатора типу ЕТЦПК 6300/10 згідно Договору підряду № 20 від 24 травня 2012 року виникла потреба у виконанні додаткових робіт, що підтверджується Дефектним актом (а.с. 13, 14).

Додатковою угодою №2 від 28.12.2012р., підписаною між сторонами без зауважень та заперечень, були внесені зміни до договору наступного змісту:

- сума договору збільшується на 188 179грн.87коп. (з ПДВ), а загальна сума вартості робіт становить 316 179грн.87коп. (з ПДВ);

- оплата здійснюється наступним шляхом: 50% передплата від суми основного договору №20 від 24.05.2012р. в сумі 64000грн. (з ПДВ); 40% за фактом виготовлення обмоток в сумі 51200грн. (з ПДВ); 50% за виконання додаткових робіт в сумі 94089грн.93коп. (з ПДВ); залишок в сумі 106889грн.94коп. (10% основного договору - 12800грн., 50% за додаткові роботи в сумі 94089грн.93коп.) сплачується протягом 30 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.;

- термін дії основного договору №20 від 24.05.2012р. продовжений до 31.12.2013 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що на момент складання Додаткової угоди № 2 від 28.12.2012 року до Договору №20 від 24.05.2012 року Договір підряду вже був недійсним, оскільки 30.07.2012 року закінчився строк його дії, оскільки ці доводи не відповідають обставинам справи та мають характер припущень.

Так, Додатковою угодою № 1 від 30.07.2012 року дія Договору № 20 від 24 травня 2012 року була продовжена до 31.12.2012 року, а Додаткова угода № 2 укладена 28.12.2012 року у строки дії Договору № 20 від 24 травня 2012 року, таким чином є дійсна та укладена в строки дії основного Договору.

Крім того, як Додаткова угода №1, так і Додаткова угода № 2 містять всі необхідні реквізити сторін та скріплені підписами та печатками, що свідчить про реальність намірів сторін щодо надання послуг та їх оплати, тому посилання відповідача на їх недійсність колегією суддів не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором Позивачем надано:

- акт виконаних робіт за жовтень 2013 року на суму 188 151,48 гривень, підписаний відповідачем без зауважень та заперечень (а.с. 15);

- акт виконаних робіт за січень 2013 року на суму 127 577,23 гривень, підписаний позивачем.

Всього за актами виконано робіт на загальну суму 315 728,71 гривень.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором Відповідачем надано копії банківських виписок Відповідача, відповідно до яких останнім на виконання зобов'язань за Договором № 20 від 24 травня 2012 року сплачено позивачу 221 667,16 гривень (а.с. 61-63).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 651 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Додаткова угода № 2 до Договору №20 від 24.05.2012 року укладена всупереч п. 2.2 Договору, яким передбачено, що ціна робіт не підлягає перегляду в бік збільшення, оскільки сторони є вільними як в укладенні договору, так і у його зміні. Додаткова угода № 2 містить всі необхідні реквізити сторін та скріплена підписами та печатками відповідача, що свідчить про реальність намірів сторін щодо надання послуг та їх оплати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений договір № 20 від 24.05.2012 року є договором підряду.

Правовідносини по укладанню зазначеного договору регулюються параграфом 1 глави 61 ЦК України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 831 ЦК України).

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду (ст. 317 ГК України).

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виконані додаткові роботи на суму 188 151,48 гривень, які були прийняті відповідачем шляхом підписання без зауважень та заперечень акту виконаних робіт за жовтень 2013р.

Крім того, 20.09.2013 року Позивач згідно умов Договору № 20 від 24 травня 2012 року передав полагоджений трансформатор типу ЕТЦПК 6300/10 представнику Відповідача, про що свідчать складені та підписані з обох сторін товарно-транспортні накладні № 20-08-13/КЗГО та № 49 від 20 серпня 2013 року.

При цьому, посадовими особами ТОВ «Український центр енергоремонт» було складено Акт в якому було зазначено, що представнику Відповідача було передано Акт виконаних робіт на суму 127 577,23 гривень, але представник відмовився без поважної причини підписати вищезазначений Акт.

В процесі прийняття Відповідачем трансформатора виникли несправності в перемикаючому пристрої, які були усунуті фахівцями Позивача, про що свідчить Акт усунення недоліків, який підписаний обома сторонами, згідно якому сторони претензій один до одного не мають.

Виходячи з наведеного даний Акт, підвереджує факт прийняття Відповідачем відремонтованого трансформатора та не заперечення виконання додаткових робіт Відповідачем згідно Додаткової угоди №2 до Договору № 20 від 24 травня 2012 року.

Всього за актами за січень 2013 року та за жовтень 2013 року Позивачем передано Відповідачу робіт на загальну суму 315 728,71 гривень.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним Договором № 20 від 24 травня 2012 року.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач прийняті роботи у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив (на час подання позовної заяви сплатив 221 667,16 гривень), у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за Відповідачем станом на час звернення до суду рахується основна заборгованість в розмірі 94 061,55 гривень.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення суми 94 061грн.55коп. підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Також, позивач наполягає на стягненні з відповідача відповідно до приписів статті 625 ЦК України 3% річних в розмірі 1 174грн.96коп., нарахованих за період з 28.11.2013 року по 28.04.2014 року. Вказані вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підписання сторонами акту виконаних робіт за жовтень 2013 року без зазначення конкретної дати підписання акту, відповідач мав виконати грошове зобов'язання не пізніше 30 календарних днів, починаючи з 01.11.2013 року. У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у позивача виникло право вимагати сплати 3% річних саме з 01.12.2013 року, а не з 28.11.2013 року.

Господарський суд, перерахувавши належний до стягнення розмір 3% річних за період з 01.12.2013р. по 28.04.2014 року, встановив, що він складає 1 151грн. 93 коп. замість 1 174 грн. 96коп., на яких наполягав позивач. Таким чином, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в розмірі 23 грн. 03коп. Позивач погодився з даним висновком суду першої інстанції та не оскаржував його у апеляційному порядку.

Крім того, Позивач наполягав на стягненні з відповідача пені в розмірі 5 092 грн., нарахованої за період з 28.11.2013р. по 28.04.2014 р. відповідно до п. 10.3 Договору № 20 від 24 травня 2012 року. Вказані вимоги Позивача господарським судом задоволені повністю.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та не погоджується з господарським судом в частині стягнення пені з наступних підстав.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції передбачені договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору № 20 від 24 травня 2012 року при несвоєчасній оплаті вартості виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі, що не перевищує двох облікових ставок НБУ на день оплати від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У зв'язку з чим, колегія суддів констатує, що сторони в договорі не встановили конкретний розмір пені, а обмежили лише її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення її судом є неправомірним. Тому в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 94,9% - з Відповідача; 5,1% - з Позивача.

У зв'язку з чим з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 51,34 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року у справі № 904/3219/14 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг (ЄДРПОУ 31550176, місцезнаходження: 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" м. Борислав (ЄДРПОУ 33583465, місцезнаходження: м. Борислав, вул. Дорошенка, 19/18) суму основного боргу в розмірі 94 061грн.55коп., 3% річних в сумі 1 151грн. 93 коп. та суму судового збору в розмірі 1 904 гривень 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" на користь Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 51,34 гривень.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.10.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд