Постанова № 41060273, 20.10.2014, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 р. Справа №818/2418/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представників позивача Сенченко Т.В., Богаєвська С.В.,

представника відповідача Кисленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2418/14 за позовом Приватного підприємства "Ямпіль Інвест" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ямпіль Інвест» (далі позивач, ПП «Ямпіль Інвест») просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ) від 15.08.2014р. №0010521706, №0001332203.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0010521706 визначено суму штрафної санкції за порушення строків сплати податку з доходів фізичних осіб, при цьому не враховано той факт, що сума доходу не була виплачена фізичним особам, а факт порушення п. 168.1.2 п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Також звертали увагу суду на те, що податковим органом неправомірно вирахувано суму штрафних санкцій, оскільки застосовані в розмірах 25%, 50%,75% за одним атом перевірки, замість можливих 25%. Податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0001332203 позивач вважає таким, що прийнято без врахування всіх обставин, не в повному обсязі проаналізовано всі первинні документи, які надавалися на перевірку, при цьому помилково вважає безтоварними операції щодо перевозки товару залізничним транспортом, при цьому встановлює відсутність залишків на підприємстві даного товару. Всі первинні документи підтверджують факт надання транспортних послуг.

Представник відповідача вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовому відзиві на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що за результати проведеної перевірки встановлено факт неналежно оформлених залізничних накладних, відсутність їх оригіналів на момент проведення перевірки, а тому на думку податкового органу в зв'язку із даними порушеннями така операція визнана податковим органом безтоварною, а як результат позивачу були збільшена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість. в судовому засіданні представник податкового органу зазначав, що крім того, що дана операція є безтоварною, позивачем суму витрат по отриманим послугам із перевезення товару безпідставно було включено до спеціальної декларації. Також перевіряючим встановлено розбіжність між обсягом поставленого товару від ПП «Ямпіль Інвест» до контрагентів ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант», а тому на суму розбіжності у кількості податковою донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Щодо податкового повідомлення-рішення, яким було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, представник відповідача зазначав, що проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Ямпіль Інвест» при нарахуванні орендної плати за користування земельними ділянками не своєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб, а тому враховуючи роз'яснення департаменту доходів і зборів з фізичних осіб від 08.11.2013р. №99-99-10-02-02-18/5190 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25%,50% та 75% оскільки порушення було вчинено повторно та втретє, і не є триваючим.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Шосткинською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ямпіль Інвест» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., про що складено акт №812/18-17-22-0005/34113192 від 29.07.2014р. (а.с.20-84т.1). На підставі акту перевірки від 29.07.2014р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0010521706 про застосування відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 256977,36 грн. за порушення п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України (а.с.12-17т.1). Також на підставі акту перевірки від 29.07.2014р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0001332203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 773051 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 136263 грн. (а.с.18-19т.1).

Стосовно винесено податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0010521706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 256977,36 грн. (а.с.12-17т.1), суд зазначає наступне.

Матеріалами справи та актом перевірки підтверджується, що протягом перевіряємого періоду ПП «Ямпіль Інвест» на підставі договорів оренди були у користуванні земельні ділянки. Позивачем у бухгалтерському обліку було відображено суму заборгованості перед власниками земельних ділянок по орендній платі, а також нараховано суму податку з доходів фізичних осіб, але дана сума податку не перерахована до бюджету.

Сутність порушень ПП «Ямпіль Інвест», встановлених актом перевірки, полягає у тому, що позивачем у бухгалтерському обліку обліковувалася сума заборгованості перед померлим особам, але податок з доходів фізичних осіб позивачем не було перераховано у встановлений строк до бюджету.

В зв'язку із тим, що сума податку з доходів фізичних осіб станом на 04.10.2011р. становила 5619,17 грн. податковим органом було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% від даної заборгованості, станом на 07.11.2011р. - 5781,54 грн., що становить 50% від суми боргу, а починаючи із грудня 2011 р. сума штрафних (фінансових) санкцій розраховувалася у розмірі 75% від суми несплаченого податку в строк, розрахунок якого зазначено в додатку до спірного рішення (а.с. 13-17т.1).

В судовому засіданні представники позивача факт невиплати орендної плати пояснювали тим, що дані особи на даний час є померлими, але спадщини в установлено порядку не було прийнято, кошти нікому не виплачувалися, в жодному звіті 1ДФ не відображалися як виплачені. Зазначали, що в тому випадку, коли з'являвся спадкоємець за даними договорами ПП «Ямпіль Інвест» нараховувало суму заборгованості, виплачувало дохід із одночасним перерахуванням суми податку до бюджету і дана сума відображалася у звітах.

В судовому засіданні представник податкового органу - інспектор, який проводив перевірку, підтвердив, що ПП «Ямпіль Інвест» за перевіряємий період своєчасно перераховувало податок з доходів фізичних осіб до бюджету по даним, які зазначені у податковій звітності, зауваження з цього питання відсутні. Штрафні санкції застосовані за те, що під час нарахування в бухгалтерському обліку суми податку із доходів орендодавців позивачем не було своєчасно перераховано суму податку до бюджету, при цьому факт невиплати доходу орендодавцям не заперечував.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При проведенні перевірки податковим органом не було встановлено несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб під час виплати доходу, про що відображено в акті перевірки та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Так, відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно абз.1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема до 12.08.2012р., передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В подальшому зазначені санкції, передбачені ст. 126 ПК України в редакції після 12.08.2012р. застосовувалися у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Таким чином порушення платником податків податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, відповідає передбаченому ст. 126 Податкового кодексу України складу порушення. В судовому засіданні представник відповідача взагалі не міг надати докази того, коли саме закінчився граничний строк сплати податку з доходів фізичних осіб, за порушення якого були застосовані штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, беручи до уваги те, що відповідачем в акті перевірки зазначається про порушення ПП «Ямпіль Інвест» сплати строків узгодженого податкового зобов'язання, штрафні санкції визначаються зовсім за інший склад правопорушення, зокрема передбачений ст. 127 ПК України.

Як зазначено в спірному податковому повідомленні-рішенні № 00105217706 (а.с.12т.1) воно прийняте згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 та відповідно п. 127.1 ст. 127 ПК України на підставі акта перевірки від 29.07.2014 р., згідно якого було встановлено порушення пп. 168.1.2 , 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Згідно з 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідачем не заперечується та обставина, що ПП «Ямпіль Інвест» виплачував орендну плату з одночасним перерахуванням відповідної суми податку з такого доходу фізичних осіб (орендодавців).

Слід зазначити, що суму штрафної санкції податковий орган нарахував згідно пунктом 127.1 ст. 127 ПК України, якою передбачено, що санкції застосовуються за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, визначальною умовою для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 127.1 ст. 127 ПК України є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету.

Тобто склад порушення передбаченого п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачає, що нарахування чи сплата, утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Але позивачем орендна плата, тобто дохід не виплачено. Позивач не позбавлений можливості у майбутньому перед виплатою доходу (орендної плати) сплатити податок до бюджету.

Враховуючи відсутність факту виплати доходу, відсутній склад порушення, за яке передбачено санкції по зазначеному п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Фактично, як свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган застосовує санкції за несвоєчасне перерахування податку при цьому відсутній факт виплати доходу. Але зазначений склад порушення (ст. 127 ПК України) не передбачає санкції за несвоєчасне перерахування податку до виплати доходи (що передбачено ст. 126 ПК України), а лише пов'язує склад порушення з фактом виплати доходу без сплати податку.

Норми щодо застосування санкцій не підлягають розширеному тлумаченню.

Дана позиція також узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 21.08.2013р. по справі № К/800/28960/13.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0001332203 (а.с.18т1) в зв'язку із чим позовні вимоги щодо скасування даного рішення визнаються судом правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно винесено податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0001332203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 773051 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 136263 грн. (а.с.18-19т.1), суд зазначає наступне.

Як зазначено в розрахунку до податкового повідомлення-рішення №№0001332203 (а.с.223т.3) сума збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 217631 грн. становить по правовідносинам із ТОВ «Перша логістична компанія».

Так, при проведенні перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність реального виконання по договору між ПП «Ямпіль Інвест» та ТОВ «Перша логістична компанія» враховуючи те, що у позивача в наявності виключно копії вантажних накладних , а також те, що дві накладні містять розбіжності в назві, в зв'язку із чим Шосткинська ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за отримані транспортні послуги.

Суд не погоджується із висновками податкового органу, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПП «Ямпіль Інвест» та ТОВ «Перша логістична компанія» було укладено договір№93 від 22.10.2013р. транспортного експедирування, відповідно до якого ПП «Ямпіль Інвест» доручив ТОВ «Перша логістична компанія» від свого імені, за плату та рахунок ПП «Ямпіль Інвест» надати послуги по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу залізничним транспортом, укладено додаткові угоди (а.с.106-110т.1).

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Перша логістична компанія» були надані транспортні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, виписаними податковими , видатковими, вантажними накладними(а.с.117-143т.1). Послуги оплачені ПП «Ямпіль Інвест» безготівковим рахунком, що підтверджується виписками банківської установи (а.с. 110-116т.1)

Як свідчить акт перевірки та підтверджено в судовому засіданні представниками відповідача, висновок податкового органу про відсутність реального надання послуг базуються виключно та тому, що в вантажних накладних міститься назва іншого постачальника - ПП «Аграрні Інвестиції».

Слід зазначити, що листом від 31.10.2013р. №13/10/31 ТОВ «Перша логістична компанія» повідомила, що в оформлених 30.10.2013р. накладних в графі 15 допущено помилку, а саме замість «Постачальник ПП Аграрні інвестиції», слід читати «Постачальник ПП «Ямпіль Інвест» (а.с.144т.1), а також листом від 07.11.2013р. №13/11/07 вказано про правильну вагу товару, замість помилково зазначеного (а.с.145т.1).

Згідно висновкам акту перевірки та пояснень представника відповідача, у ПП «Ямпіль Інвест» на час проведення перевірки залишки товару були відсутні, при цьому надати докази яким іншим перевізником було транспортовано товар представники податкового органу пояснити не змогли.

При проведенні перевірки податковим органом не встановлено жодної розбіжності між податковою інформацією по деклараціям з податку на додану вартість, відсутні докази того, що ТОВ «Перша логістична компанія» не задекларувала суми податкових зобов'язань.

Стосовно відсутності оригіналів залізничних накладних, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що дані накладні складаються у трьох примірниках, один із яких зберігається у перевізника ТОВ «Перша логістична компанія», другий у південній залізниці, а третій екземпляр - у отримувача товару. Факт отриманий послуг із перевезення залізничним транспортом підтверджується актами виконання робіт, в яких детально викладені вид наданих послуг та ціна, і, як зазначив представник позивача, додатково до даних актів ТОВ «Перша логістична компанія» надала копії вантажних накладних залізничного транспорту.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Перша логістична компанія» у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж отримання послуг щодо перевезення товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих послуг контрагента, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того, що вказані операції щодо надання транспортних послуг із перевезення товару мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Слід зазначити, що при проведенні перевірки, зазначаючи про безтоварність всієї господарської операції із надання послуг ТОВ «Перша логістична компанія», у податкового органу відсутні жодні зауваження щодо формування показників витрат підприємства.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ТОВ «Перша логістична компанія» та ПП «Ямпіль Інвест» визнана судом недійсною, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 217631 грн. та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54408 грн. по правовідносинам ПП «Ямпіль Інвест» із ТОВ «Перша логістична компанія», в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно посилання податкового органу на те, що сума податку на додану вартість помилково включена ПП «Ямпіль Інвест» до спеціальної декларації, замість включення її до загальної декларації із податку на додану вартість, суд зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган помилково зробив висновок про повну відсутність виконання угоди щодо надання транспортних послуг, в зв'язку із чим помилково на всю суму податку на додану вартість, яку позивач має право до включення до податкового кредиту, та безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В разі, якщо податковий орган зазначає лише про невірне відображення даних в декларації, він зобов'язаний прийняти рішення, яким відкоригувати дані розбіжності, при цьому не позбавляючи права позивача взагалі на включення даної суми до податкового кредиту. Дані обставини підтверджуються як актом перевірки, так і розрахунком спірного податкового рішення згідно яких підставою для його прийняття стало саме зауваження до оформлення залізничних накладних та безтоварність господарської операції із ТОВ «Перша логістична компанія». (а.с.223т.3), а не питання щодо відображення даних по спеціальній чи загальній деклараціях.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до податкового кредиту за отримані послуги із транспортування товару включалися не тільки по правовідносинам із ТОВ «Перша логістична компанія», а і по іншим договорам за перевіряємий період по транспортуванню до ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант», але по даним сумам податку на додану вартість у податкового органу порушення виявлені не були, що свідчить про те, що питання щодо правомірності заповнення ПП «Ямпіль Інвест» спеціальної та загальної декларації з податкового кредиту щодо включення суми податку по отриманим послугам із перевезення товару у податкового органу були відсутні та не досліджувалися. Таким чином, податковий орган в разі встановлення порушення порядку заповнення декларацій не позбавлений права провести відповідну перевірку та прийняти податкові повідомлення-рішення саме з цього питання.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 555420 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 138855 грн. по взаємовідносинам ПП «Ямпіль Інвест» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» (сума ПДВ 310003грн.) та ТОВ «Амарант» (сума ПДВ 245417 грн.)

Як свідчить акт перевірки та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість по даним контрагентам став висновок перевіряючого, що при ціні постачання у листопаді - грудні 2013р. ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант» в розмірі 2500 грн. без ПДВ за одну тонну позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по спец декларації по податку на додану вартість на суму 55540 грн. із розрахунку 1110,839 т. (різниця між податковими накладними та актами і товарно-транспортними накладними) х 2500 грн. , що становить 2777097,50 грн. х20% = 555419,50 грн.

Такі розрахунки були зроблені на підставі різниці між даними ПП «Ямпіль Інвест» щодо ваги товару зазначених у товарно-транспортних накладних при завантаження у ПП «Ямпіль Інвест» та вазі вантажу, який фактично було отримано покупцями ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант» та зазначено в податкових накладних та актах приймання товару.

Суд не може погодитися із такими розрахунками податкового органу та висновками відповідача щодо заниження ПП «Ямпіль Інвест» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по даним операціям, виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, між ПП «Ямпіль Інвест» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» було укладено договір поставки насіння соняшнику врожаю 2013 року №2184 від 13.06.2013р. (а.с.201-202т.1). Також між ПП «Ямпіль Інвест» та ТОВ «Амарант» було укладено договір поставки насіння соняшнику врожаю 2013 року №081101 від 08.11.2013р. (а.с.172-173т.1).

Зазначеними договорами поставки були визначені крім кількості, і якість товару, який ПП «Ямпіль Інвест» зобов'язувався передати контрагентам, зокрема сторонами визначено якісні характеристики товару (вологість, домішки, тощо), що передбачено розділом 2 договору від 08.11.2013р. (а.с.172т.1) та розділом 5 договору від 13.06.2013р. (а.с.201звор.стор.т.1).

Згідно пояснень представників позивача, факт розбіжності між завантаженим насінням соняшнику (вага, що зазначена в товарно-транспортних документах) та актах приймання -передачі товару до ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант» (сума, яка зазначена в актах передачи товару та податкових накладних) дійсно різна, даний факт ними не заперечувався. При цьому представники позивача зазначали, що при навантаженні товару, в т.ч. і з орендованих земельних ділянок, якість насіння не відповідала вимогам, які були зазначені в договорах постачання, а тому після приведення товару у належні параметри (сушіння насіння для приведення до необхідного % вологості) залікова вага фактично зменшувалася, товар було реалізовано у повній відповідності до укладених договорів, зауваження до ПП «Ямпіль Інвест» від покупців насіння відсутні як до кількості, так і до якості товару.

Таким чином, при оформленні документів при передачі товару ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант» у податковий накладних та актах передачі товару зазначена вага товару, яка була фактично реалізована покупцям у тій якості, яка передбачена вищезазначеними договорами і в зв'язку із цим вираховувала ціна проданого товару.

В судовому засіданні представник відповідача - інспектор підтвердив, що питання щодо якості товару ним досліджено не було, вираховувалася лише різниця у вазі товару від навантаження та розвантаження товару.

При розгляді справи представниками відповідача не надано суду належних доказів того, що позивачем було відвантажено товару по кількості більше ніж тією, що зазначається у податкових накладних, доказів того, що позивачем було виписано податкові накладні на суму більшу, між сума ПДВ, яка включена до податкового кредиту ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант» , таким чином не доведено, на підставі якої норми Податкового кодексу України позивач зобов'язаний включати більшу суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань, чим зазначено у виписаних податкових накладних. Доказі того, що позивачем було порушено норми Податкового кодексу України при формуванні показників податкових зобов'язань у спец декларації з податку на додану вартість, при тому, що зауваження щодо факту реалізації товару по податку на прибуток підприємства у податкового органу відсутні, порушень не було. Представниками відповідача не надано доказів того, що існують розбіжності між сумою податкових зобов'язань ПП «Ямпіль Інвест» та податковим кредитом ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Амарант».

Враховуючи вищевикладене, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №0001332203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 773051 грн. та застосованими штрафними (фінансовими ) санкціями в розмірі 193263 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ямпіль Інвест" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2014р. №0010521706, №0001332203.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2014р.

Суддя С.М. Гелета