Постанова № 41060180, 24.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 р. Справа № 804/7532/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Холода В.М., відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 753, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 753, 22грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 28.12.2012 по 05.11.2013 відповідач перебувала на обліку у позивача в якості безробітної та отримувала допомогу по безробіттю, хоча фактично з 16.08.2013 по 02.12.2013 перебувала в трудових відносинах з ВСП «Господарська служба» Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_4 на час перебування на обліку в якості безробітної в Лівобережному районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська належала до зайнятого населення та не мала права на нарахування допомоги по безробіттю, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно отриману за період з 16.08.2013 по 28.08.2013 допомогу по безробіттю в сумі 753,22 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.06.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач у судовому засіданні визнала адміністративний позов повністю, про що подала відповідну заяву від 24.07.2014, яка міститься в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 28.12.2012 ОСОБА_4 звернулася до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У вказаній заяві відповідач зазначила, що вона не має постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Наказом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 28.12.2012 № НТ 121228 ОСОБА_4 надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю.

Однак, відповідно до інформації, отриманої внаслідок обміну даними між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що відповідач в період перебування на обліку у позивача в якості безробітної, фактично з 16.08.2013 працювала у ВСП "Господарська служба" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

07.04.2013 Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 153, яким встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська з 28.12.2012 по 05.11.2013, виплата допомоги по безробіттю проводилася з 28.12.2012 по 28.08.2013, але у період з 16.08.2013 по 02.12.2013 відповідач фактично перебувала у трудових відносинах з ВСП «Господарська служба» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», що підтверджується наказом від 16.08.2013 № НОК - 733/ос. Також, в акті зазначено, що за період з 16.08.2013 по 28.08.2013 ОСОБА_4 незаконно отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 753, 22 грн.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 4 вищенаведеного Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до абзаців 1-4 підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) територіальний орган припиняє реєстрацію облік осіб, які шукають роботу з дня: - початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів); - працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); - укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); - забезпечення роботою самостійно.

Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, осіб, які займаються підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 цієї статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно не подала до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська відомості про свою зайнятість з 16.08.2013, чим фактично порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Під час розгляду справи ОСОБА_4 адміністративний позов Лівобережного центру зайнятості м. Дніпропетровська визнала повністю.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.

Частинами 1 та 3 статті 136 КАС України визначено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи заяву відповідача про визнання адміністративного позову повністю, яка прийнята судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 753,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 94, 86, 94, 112, 136, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 753, 22 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1) на користь Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 37274485) суму коштів у розмірі 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп., незаконно отриманих ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1) в якості допомоги по безробіттю від Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 липня 2014 року.

Суддя О.В. Царікова