Рішення № 41059991, 01.07.2014, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2051/14-ц

Провадження № 2/505/1141/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Н.В.

при секретарі - Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Котовськ Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) та Виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області про визнання незаконною відмови в приватизації та зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили суд визнати незаконною відмову ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ в приватизації ? частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ передати, а Виконавчий комітет Котовської міської ради Котовського району Одеської області прийняти до комунальної власності ? частину будинку за адресою АДРЕСА_1 для подальшого надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях в порядку приватизації.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що з 01.08.2000 року та по теперішній час він працює оператором ГРС-Котовськ в Одеському ЛВУМГ ПАТ «Укртрансгаз», що підтверджується записами в трудовій книжці.

Після того, як він був прийнятий на роботу, йому фактично в 2002 році була надана для проживання квартира АДРЕСА_1 де він оселився з дружиною ОСОБА_2. Однак, при цьому документи на вселення не оформлялись.

25.02.2004 року, позивач уклав з роботодавцем - Одеським ЛВУМГ договір відповідно до п. 2.1.8 якого, Одеське ЛВУМГ зобов'язалось надати йому житлову площу в разі відпрацюванні на підприємстві більше 10 років. Станом на день звернення позивач відпрацював більше 10 років.

В цьому будинку позивач проживає по день звернення з сім'єю, про що надав довідку від 16.06.2011 року. Всі члени родини позивача фактично проживають та зареєстрованій у вищевказаній квартирі, ? частині будинку.

Враховуючи дані факти, та надане законодавством право, позивач ОСОБА_1 звернувся до власника будинку - ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ - із заявою від про надання дозволу на приватизацію ? вищевказаного будинку (квартира АДРЕСА_1) із складом сім'ї в дві особи.

Власник будинку - ПАТ «Укртрансгаз», від імені якого на балансі утримує та діє Одеське ЛВУМГ, спочатку дозволив приватизацію та оскільки не має власного органу приватизації, звернувся з листом до Котовської міської ради про приймання будинку до комунальної власності територіальної громади із подальшим наданням у йому у власність ? будинку (квартира АДРЕСА_1) із сім'єю в 2 чоловіка, про що свідчить письмова відповідь начальника Одеського ЛВУМГ №19-1050 від 01.07.2011 року.

Відповідно до вищевказаного листа Одеського ЛВУМГ ПАТ «Укртрансгаз», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 118 ЖК України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», Котовська міська рада надала згоду на прийняття будинку до комунальної власності та доручила Виконавчому комітету провести прийом об'єкту, що зазначено в Рішенні №115-VI від 27.07.2011 року.

Однак, за ствердженням позивача фактично дане рішення не виконано.

До того ж, листом №19-607 від 16.04.2014 року родина позивача отримала відповідь від ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ про те, що приватизація спірного будинку неможлива, оскільки згідно Закону України «Про трубопровідний транспорт», будинок є частиною трубопровідного транспорту та не може бути переданий до комунальної власності.

Позивачі вважають, що вказана відмова від передачі шляхом приватизації спірного будинку та невиконання рішення Котовської міської ради як з боку міської ради так й з боку ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ є незаконним, та такими, що порушують його права, надані йому Конституцією України та законодавством України.

Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на ї задоволенні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Висоцький С.О. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав до суду заперечення, у якому вказав, що згідно п. 2.1.8 договору між Одеським ЛВУМГ та ОСОБА_1, останній має право на отримання у власність житла, однак, не спірного будинку оператора, враховуючи наступне. Вказаний будинок в цілому відповідно до свідоцтва про право власності від 27.07.2005 року та технічного паспорту від 08.07.2005 року є житловим будинком оператора та належить ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» державної форми власності. Вказане Свідоцтво зареєстровано у державному реєстрі. 28.12.2012 року на виконання Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №5 30 від 18.07.2012 року було припинено діяльність Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 30019801) шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801). Відповідно до п. 7 даного Наказу визначено ПАТ «Укртрансгаз» правонаступником ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів ПАТ «Укртрансгаз» заборонена. Відповідач вказує, що будинок оператора є частиною об'єкту трубопровідного транспорту відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів». Таким чином, відповідач вважає, що спірний будинок оператора не може бути відчужений, переданий до комунальної власності, про що й зазначено в листі ПАТ «Укртрансгаз» №1582/14-007 від 04.03.2014р., що на його думку є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Представник відповідача виконавчий комітет Котовської міської ради Одеської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також суду повідомив в липні 2011 року до Котовської міської ради з листом щодо надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, звернулось керівництво Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. 27 липня 2011 року, у відповідності до вимог п.п..51 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Котовською міською радою було прийнято рішення «Про надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади міста будинку, гуртожитку цукрового заводу та під'їзної дороги у м. Котовську Одеської області», згідно якого було надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста - АДРЕСА_1. Крім того, п. 2 вищезазначеного рішення - виконавчому комітету Котовської міської ради було доручено проведення передачі об'єктів, вказаних в п.1 та визначити порядок їх подальшого утримання. Але виконати п. 2 рішення - виконавчим комітетом Котовської міської ради не можливо, у зв'язку із тим, що керівництвом Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів не надано склад комісії по передачі будинку, як було зазначено в листі від 01.07.2011 року та питання передачі будинку не вирішується і досі, не з вини виконавчого комітету Котовської міської ради.

Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно відповіді Котовської міської ради Одеської області від 17.06.2014 року житловий будинок АДРЕСА_1 в числі службових не значиться.

Відповідно до договору найму житлового приміщення від 30.12.2004 року, укладеного між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі начальника Одеського ЛВУМГ та ОСОБА_1, останньому було надано у користування ? частина АДРЕСА_1 загальною площею 93,2 кв.м. з 01.01.2004 року по день звільнення. Станом на день звернення до суду позивач із займаною посади не звільнений та працює на займаній посаді.

Відповідно до п.п.5.21 положення «Общесозные нормы технологического проэктирования. Магистральные трубопроводы», при надомному обслуговуванні газорозподільної станції, житловий будинок операторів слід проектувати або передбачати службові квартири у житловому кварталі населеного пункту на відстані 300-1000 метрів від газорозподільної станції

Відповідно до відповіді Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 19-905 від 26.06.2014 року, відстань від газарозподільчою станцією ГРС - Котовськ до житлового АДРЕСА_1, становить 1030 метрів по наявній дорозі. Відстань зазначена від входу у житловий будинок АДРЕСА_1 до воріт ГРС - Котовськ.

Відповідно до положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Відповідно до ст.118 Житлового кодексу, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Таким чином, вважати, що вказана частина житлового будинку, що надана ОСОБА_1, та розташована у АДРЕСА_1 належить до складу службового житла, у суду підстав не має.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична особа може набувати право власності шляхом приватизації державного майна. ПАТ «Укртрансгаз є державним підприємством, а спірний будинок перебуває у загальнодержавній власності, а відтак може бути приватизований як державна власність.

Відповідно до п. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», громадянин України має один раз право на приватизацію (отримання у власність) квартири або будинку, в якому він постійно проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» в редакції з 17.02.2009 року дія заборони на приватизацію майна підприємств магістрального трубопровідного транспорту не поширюється на житловий фонд державних підприємств трубопровідного транспорту.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 345 ЦК України Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна що є в комунальній власності.

Суд, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів по справі, а також врахувавши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 59, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 345 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) та Виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області про визнання незаконною відмови в приватизації та зобов'язання виконати певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною відмову ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ в частині приватизації ? будинку за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 1, код 00153133) передати, а Виконавчий комітет Котовської міської ради Котовського району Одеської області (66300 Одеська область, м. Котовськ, пр. Котовського, 2, код 04056960), прийняти до комунальної власності ? будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 93,2 кв.м. для подальшого надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 долях в порядку приватизації.

Стягнути з Одеського лінійного виробничого управлення магістральних газопроводів ЛВУМГ (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 1, код 00153133) на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір у сумі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через суд першої інстанції.

Особи які брали участь у справі, але не були присутніми під час проголошення рішення можуть оскаржити рішення протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Н.В. Бондаренко