Рішення № 41058142, 21.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 22-ц/796/10665/2014 Головуючий в 1 інстанції - Вовк Є.І.

Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.

при секретарі - Прохоровій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в частині стягнення інфляційних витрат та судового збору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в травні 2014 року.

Зазначав, що 19.10.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, не обрав безпечну дистанцію внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований попереду автомобіль марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобіль марки «Daewoo» зазнав механічних пошкоджень. Власником автомобіля «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3, яка на підставі довіреності від 23.09.2010 року уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси з питань експлуатації, обслуговування, розпорядження автомобілем.

Враховуючи що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому страхового відшкодування згідно договору стархування, проте до теперішнього часу сума страхового відшкодування відповідачем не виплачена.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 9 077,58 грн., пеню в розмірі 1 166,23 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

09.10.2014 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій повідомив що 05.08.2014 року, згідно заяви на видачу готівки №2 від 05.08.2014 року, НАСК «Оранта» було виплачено йому страхове відшкодування в розмірі 8 776,82 грн.

Згідно заяви на видачу готівки № 14S640627 від 29.09.2014 року, НАСК «Оранта» також було виплачено пеню в розмірі 1 305,46 грн.

Враховуючи виплату відповідачем страхового відшкодування в розмірі 8 776,82 грн. та пені в сумі 1305,46 грн., апелянт вважає за необхідне частково відмовитись від апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 300 ЦК України в частині вищезазначених виплачених сум.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року в частині вимог щодо стягнення з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 8 776,82 грн. та пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 1 166,23 грн., апеляційне провадження в цій частині закрито.

Враховуючи викладене, колегія судді переглядає рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 300,76 грн. а також судових витрат в розмірі 487,20 грн.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19.10.2012 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в м. Одеса по вул. Заболотного-Сахарова, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну дистанцію внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований попереду автомобіль марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 07.12.2012 року встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення за що передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, згідно полісу № АВ/0688301 від 18.11.2011 року, застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

03.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в якій просив визначити суму страхового відшкодування відповідно до договору страхування та виплатити її.

З розрахунку страхового відшкодування НАСК «Оранта» від 08.01.2013 року, затвердженого начальником Управління якості ТОВ «Гарант-асістанс», вбачається що сума страхового відшкодування складає 8 776,82 грн.

У зв'язку з невиплатою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновків що позивачем не надано об'єктивних, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності в нього повноважень на звернення до суду з вищенаведеними позовними вимогами від свого імені.

Проте колегія суддів не може погодитись з останнім висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається що власником автомобіля марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого МРЕВ-2 ДАІ ГУ-УМВС України в Одеській обл. 13.04.2005 року, є ОСОБА_3

23.09.2010 року ОСОБА_3 на підставі довіреності ВРВ№ 238260, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх компетентних органах, організаціях та установах незалежно від форм власності та підпорядкування з питань експлуатації, обслуговування, розпорядження, страхувати, зняти з обліку в органах ДАІ, належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобілем марки ЗАЗ- Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, для чого надала йому право керувати вказаним транспортним засобом з правом тимчасового виїзду за кордон.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України від 1 липня 2004 р. N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції Закону від 22.09.05р. № 2902-ІV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Відповідно до п.13 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦКположення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право). Такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Враховуючи те, що на момент вчинення дорожньо-траспортної пригоди від 19.10.2012 року, ОСОБА_1 був законним користувачем транспортного засобу ЗАЗ- Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності ВРВ№ 238260 від 23.09.2010 року, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем наданих йому повноважень на звернення до суду із вказаним позовом є таким що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.988 ЦК України та ст.20 Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов»язаний на умовах договору страхування при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місяця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місяця здійснення ремонту на території України.

За змістом статті 36 вказаного закону страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2014 року згідно заяви на видачу готівки №2 від 05.08.2014 року, відповідачем було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 8 776,82 грн.

Згідно заяви на видачу готівки № 14S640627 від 29.09.2014 року, відповідачем також було виплачено пеню в розмірі 1 305,46 грн.

Враховуючи виплату відповідачем страхового відшкодування в розмірі 8 776,82 грн. та пені в сумі 1305,46 грн., апелянт на підставі ч. 4 ст. 300 ЦК України в частині вищезазначених виплачених сум відмовився від апеляційної скарги, залишивши вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 300,76 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Згідно ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування у строки, визначені нормами матеріального права, позивач має право на отримання компенсації, яка передбачена зазначеною нормою, і стягненню з відповідача підлягає інфляційні втрати у сумі 300,76 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн.

Вимоги апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача 121,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову та 121,80 грн. за подання апеляційної скарги, не можуть бути задоволені з огляду на ч. 1 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 про скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та судових витрат підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення інфляційних та судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення інфляційних та судових витрат скасувати.

В зазначеній частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) інфляційні витрати в розмірі 300 грн. 76 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: