Рішення № 41058101, 16.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10428/2014

Головуючий у 1 інстанції: Вовк С.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк», треті особи: ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, Орган опіки і піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору про іпотечний кредит недійсним, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2009 року ОСОБА_3 вернувся до суду з позовом до ТОВ «Партнер-Банк», у якому просив визнати недійсним укладений між ними 03 серпня 2007 року договір про іпотечний кредит № 176/980-ФО та застосувати наслідки недійсності правочину. Свої вимоги обґрунтовував тим, що після перенесення складної операції інколи перебуває у такому стані, коли не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В момент укладення оспорюваного договору про іпотечний кредит та іпотечний договір він перебував у стані нервового стресу, не розумів значення своїх дій та наслідків укладення спірного договору.

29 листопада 2010 року ПАТ «Конверсбанк», що є правонаступником ТОВ «Партнер-Банк» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 874 346, 38 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «Конверсбанк» з укладенням від свого імені будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, надати ПАТ «Конверсбанк» право на продаж предмета іпотеки. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 серпня 2007 року між ТОВ «Партнер-Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_3 був наданий кредит в сумі 2 176 000,00 грн. для купівлі квартири. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором був укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 874 346,38 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено, зустрічний позов ПАТ «Конверсбанк» задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Конверсбанк» 2874346,38 грн. суми заборгованості за договором. У рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом надання права ПАТ «Конверсбанк» укладати від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між ОСОБА_3 та ПАТ «Конверсбанк» або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Конверсбанк» відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 червня 2014 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Конверсбанк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що звернення стягнення на предмет іпотеки порушує право на житло трьох неповнолітніх дітей, які з народження зареєстровані і проживають у квартирі, що є предметом іпотеки. Також апелянт зазначила, що рішення суду першої інстанції також не містить визначення вартості предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що порушує ст. 39 Закону України «Про іпотеку». На думку апелянта, сума боргу не підтверджена належними доказами, так як не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів. Додатково апелянт вказала, що суд помилково не застосував строк позовної давності до вимог банку про стягнення відсотків і пені. Апелянт вважає, що зустрічний позов банку не може бути задоволений, так як на сьогодні існує заборона звернення стягнення на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 03 серпня 2007 р. між ТОВ «Партнер-Банк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит № 176/980-ФО, згідно п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 2 176 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 2176000,00 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та повернути кредит не пізніше 02 серпня 2022 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Партнер-Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 25 листопада 2010 р. складала 2 874 346,38 грн., з яких:

- залишок поточної заборгованості по вищевказаному кредитному за основним боргом складає 2 013 685,46 грн.;

- прострочена заборгованість за основним боргом складає 138 657,08 грн.;

- прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом складає 722 003,84 грн., у складі яких сума 586 891,35 грн. є управлінським обліком банку.

Пеня за прострочення погашення основного боргу та відсотків за користування за ним складає 103 235,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції керувався ст.ст. 216, 225 ЦК України та правильно виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що в момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Доводів щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову апеляційна скарга не містить.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підлягає стягненню достроково. Також суд першої інстанції виходив з того, що банк набув право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

На підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

П. 4.3. договору іпотеки передбачено право іпотеко держателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, ПАТ «Конверсбанк» має право стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас суд першої інстанції задовольнив позов банку як в частині стягнення заборгованості, так і в частині в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто фактично допустив подвійне стягнення з ОСОБА_3 одного і того ж боргу, що суперечить чинному законодавству.

Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позову про стягнення боргу та змінити в частині за задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки порушує право на житло трьох неповнолітніх дітей, які з народження зареєстровані і проживають у квартирі, що є предметом іпотеки, оскільки неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були зареєстровані у квартирі після укладення договору іпотеки (том ІІІ а.с. 217).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції також не містить визначення вартості предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки судом першої інстанції визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між ОСОБА_3 та ПАТ «Конверсбанк» або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування строку позовної давності, так як відповідне клопотання не заявлялось. Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неправильність розрахунків заборгованості, виконаних ПАТ «Конверсбанк», оскільки будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів апелянтом надано не було.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит ОСОБА_3 був наданий у національній валюті України.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,- задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 2 874 346, 38 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості - змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення у новій редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» (код ЄДРПОУ 34353904) за договором про іпотечний кредит № 176/980-ФО від 03 серпня 2007 року в загальній сумі 2 874 346, 38 грн. відповідно до іпотечного договору від 03 серпня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92,30 кв.м., жилою площею 66,50 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді