Ухвала суду № 41051950, 21.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2580/14-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/5162/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 21.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із даним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 1140965,99 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 597916,36 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 407779,36 грн. та пені в розмірі 135270,26 грн., а також стягнути судовий збір в розмірі 3654 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилаєвся на те, що 26 вересня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2621/0907/71-123, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 77000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів банк виконав у повному обсязі. При цьому відповідач умови договору порушив, у результаті чого має прострочену заборгованість за кредитом, що станом на 01 лютого 2014 року складає 1140965,99 грн., з яких заборгованість за кредитом - 597916,36 грн.; заборгованість за відсотками - 407779,36 грн. та пеня - 135270,26 грн. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступає фактору своє право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, право на вимогу якої належить банку. 28 листопада 2012 року між ТОВ «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу, за яким клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах ,укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржником щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Відповідно до вказаного договору товариство набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 26 вересня 2007 року укладеним між АКБ «ТАС-Комербанк» та ОСОБА_1

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» код ЄДРПОУ 35326253 заборгованість в розмірі 1140965,99 грн. (один мільйон сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. та судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 26 вересня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 77000 доларів США на строк з 26 вересня 2007 року по 25 червня 2025 року включно, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.19 березня 2012 року між ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору №2621/0907/71-123. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України. Із заяви на видачу готівки від 26 вересня 2007 року вбачається, що взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів банк виконав у повному обсязі. Пунктом 10.5 кредитного договору передбачено, що банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому договору, а також по угодам, пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника. З матеріалів справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 01 лютого 2014 року складає 1140965,99 грн., з яких заборгованість за кредитом - 597916,36 грн.; заборгованість за відсотками - 407779,36 грн. та пеня - 135270,26 грн. Факт наявності заборгованості за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 не заперечував, був не згідний із її сумою, разом з тим, жодних доказів, які б спростовували заборгованість, нараховану позивачем, він не надав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. 28 листопада 2012 року аналогічний договір факторингу укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, зазначених у реєстрі Заборгованостей боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти у розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та у порядку, передбаченому даним договором. Відповідно до витягу із Реєстру заборгованостей боржників до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2621/0907/71-123 від 26 вересня 2007 року до боржника ОСОБА_1 Так, при оформленні права вимоги на підставі договорів факторингу від 28 листопада 2012 року не було обумовлено жодних змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договором перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягу і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 512, 526, 530, 611, 612, 1054 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів для спростування заявлених позовних вимог відповідно до наступного.

14 грудня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 направлялося повідомлення про відступлення права вимоги та інформація щодо каналів погашення заборгованості.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі свідоцтвом та додатком до свідоцтва ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою, зареєстрованою у визначеному законом порядку. Види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання поручительств, надання гарантій, факторинг.

03 лютого 2014 року на адресу відповідача позивач надсилав вимогу про дострокове погашення кредиту.

Заперечуючи проти позову сторона відповідача також посилається на передчасність заявлених вимог до позичальника.

Разом з тим, суд першої інстанції не погодився із вказаними твердженнями, так як при розгляді даної справи по суті сам відповідач підтвердив факт невиконання умов кредитного договору. Право вимоги дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі прострочення повернення чергової частини платежу належить кредитору у зобов'язанні.

Посилання сторони відповідача на відсутність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями є необґрунтованими, з огляду на ті обставини, що така ліцензія необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а не договору факторингу, право вимоги за яким набув позивач.

Заперечуючи проти стягнення пені, відповідач зазначавє про наявність спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Разом з тим, рішенням суду пеня стягнута за один рік, тобто у межах строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач відповідно до вимог зазначених норм надав до суду докази на підтвердження своїх вимог, а відповідачем в свою чергу, докази, надані позивачем, та обставини, встановлені при розгляді справи судом першої інстанції, не спростовані.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про подвійне стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме належну відповідачу квартиру, постановою державного виконавця від 12 травня 2014 року повернуто стягувану - ПАТ «Сведбанк», який передав право вимоги за даним кредитним договором позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішенні, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вдхилити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді