Ухвала суду № 41049199, 24.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/22394/14 24.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»Треті особи, Проякі не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Державна виконавча служба України визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 1525 від 26.09.2014 р. про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (лізингоодержувач) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) об'єкту рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № LC9275-10/13 від 14.10.2013 р.

Ухвалою від 20.10.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.11.2014 року.

23.10.2014 р. позивачем була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса до завершення розгляду спору по суті та прийняття судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» посилається на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 03.10.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44951096 з виконання виконавчого напису нотаріуса про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (лізингоодержувач) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) об'єкту рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № LC9275-10/13 від 14.10.2013 р., у зв'язку з чим, на його думку, враховуючи предмет спору у даній справі, невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що вищезазначена заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, міжнародних договорів України в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України, сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Таким чином, кожна особа (у тому числі позивач) має право на судовий захист своїх інтересів, у тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Цій конституційній нормі вищої юридичної сили, у взаємозв'язку з приписом ст. 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів розповсюджується на усі правовідносини, які виникають в державі, відповідає право та обов'язок суду вживати усіх не заборонених прямо законом заходів до забезпечення своєчасного поновлення та захисту прав позивача.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 03.10.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44951096 з виконання виконавчого напису нотаріуса про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (лізингоодержувач) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) об'єкту рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № LC9275-10/13 від 14.10.2013 р.

На думку суду, у випадку проведення стягнення органами державної виконавчої служби в примусовому порядку за спірним виконавчим написом, вирішення спору по суті у даній справі стане неможливим, оскільки виконавчий напис буде вже виконаним, а тому захист прав позивача у визначений ст. 50 Закон України «Про нотаріат» спосіб буде неможливим (відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р. у справі № 38/51, щодо якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.08.2008 р. було відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог і застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Господарський суд міста Києва пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, згідно з обставинами, наведеними у позовній заяві, а вид забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, відповідає позовним вимогам.

Враховуючи наведене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, врахувавши ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса до завершення розгляду спору по суті та прийняття судового рішення.

При цьому, обраний судом спосіб забезпечення позову не порушує права осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 1525 від 26.09.2014 р. про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (місцезнаходження: 48257, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, 48 а, код ЄДРПОУ 14040434) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) об'єкту рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № LC9275-10/13 від 14.10.2013 р.

Стягувачем за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (місцезнаходження: 48257, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, 48 а, код ЄДРПОУ 14040434).

Боржником за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто, з 24.10.2014 р. та підлягає негайному виконанню.

Строк пред'явлення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить один рік, тобто - до 24.10.2015 року.

Дану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову для виконання та відома направити позивачу та відповідачу.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Спичак О.М.