Постанова № 41048802, 13.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року № 813/5088/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Цимбали Г.М.

представника позивача Лотоцького Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000912200, №0000902200 та 0000932200 від 07.07.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» (далі - СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель») звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області ( далі - Золочівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення Золочівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 07.07.2014 року №0000912200, №0000902200 та 0000932200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, оскільки під час перевірки були надані всі документи у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином. Позивач вважає, що встановлені порушення щодо завищення витрат, які відображені в акті перевірки є необґрунтованими, безпідставними. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити та скасувати оскаржувані повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові та письмовій відповіді на заперечення, просили суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, яка міститься в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надав. У судовому засіданні 15.09.2014 року представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов. Додатково пояснив, що вважає дії перевіряючого органу повністю правомірними при проведенні перевірки а висновки викладені у акті достовірними, тому вважає позов безпідставним.

Суд, на підставі ст.ст.71, 128, 181 КАС України ухвалив розглянути справу без участі представника відповідача та за наявними у ній доказами.

Крім того, суд додатково зазначає, що відповідач є суб'єктом владних повноважень - юридичною особою, що у своєму складі має юридичне управління, яке забезпечує юридичний супровід справ у суді. Так, у зв'язку із відсутністю можливості направити належного представника, таку юридичну особу має право представляти також її керівник.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові заперечення відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» зареєстроване 09.12.2003 року Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи від 09.12.2003 року, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за №3951.

Засновником Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» являється юридична особа ТзОВ «Аллер Аква Польща»(з врахуванням змін до статуту СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель», проведених Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області 15.09.2006 року за №139810500010007128). Частка засновника у статутному капіталі складає 100% фірми «Aller Aqua Polska».

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32793172.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів: 80725, Львівська область, Золочівський район, с.Туркотин, вул.Сонячна,43 а (з врахуванням змін до статуту СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель», проведених Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області 30.12.2010 року за №13981050013000728).

Взято на податковий облік в ДПІ у Жовківському районі Львівської області 15.01.2004 року за №491, з 13.01.2011 року взято на податковий облік ДПІ у Золочівському районі Львівської області за №18/7. На дату написання акта СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» перебуває на податковому обліку в Золочівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником: податку на прибуток підприємств; податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб; єдиного соціального внеску; земельного податку; збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» - не зареєстроване платником консолідованої сплати податків.

СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011 року №100320245, виданого ДПІ у Золочівському районі, присвоєно індивідуальний податковий номер - 327931713236. Платником ПДВ підприємство, що перевірялося, зареєстроване з 11.04.2005 року.

Судом встановлено, що головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Золочівської ОДПІ Рак Ігорем Івановичем, державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Золочівської ОДПІ Мацьків Оксаною Володимирівною, головним державним ревізором - інспектором контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Львівській області Пархоменком Віктором Олександровичем, головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Львівській області Патер Наталією Григорівною та головним державним ревізором - інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Золочівської ОДПІ Вільчинським Ярославом Васильовичем відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. ст.75.1 ст.75, ст..77 та п 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 27-55 - VI, наказу начальника Золочівської ОДПІ від 15.05.2014 року №189 та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року, проведена планова виїзна перевірка СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» (код за ЄДРПОУ - 32793172) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року. Проведено планову виїзну перевірку даного підприємства відповідно до затвердженого плану перевірки.

Копія наказу Золочівської ОДПІ від 15.05.2014 року №189 "Про проведення позапланової виїзної перевірки СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель», повідомлення про проведення перевірки № 134, №135, №136, №137 та №138 від 16.05.2014 року вручені під розписку директору СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» Цимбалі Г.Б. що не заперечувалось під час проведення судового засідання.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2014 року №22/22-32793172 (далі - акт перевірки) (а.с.14-49), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.139.1.1, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 6 353,62 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на 5 316,22 грн., ІІІ квартал 2011 року на суму 92,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 324,64 грн., І квартал 2012 року на суму 37,80 грн., за 2013 рік на суму 582,96 грн.;

- п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством порушено порядок ведення податкового обліку з податку на додану вартість, що призвело до заниження та не доплати в бюджет податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 4 622,80 грн.;

- п.3.1, п.7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме відсутність оформлених належним чином документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 3 648,25 грн.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладені в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення в терміни визначені п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI до органу ДПС.

Заперечень на акт до податкового органу направлено позивачем не було.

На підставі акта перевірки від 19.06.2014 року №22/22-32793172 податковий орган 07.07.2014 року прийняв податкові повідомлення - рішення №0000912200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7 942,02 грн., №0000902200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5 778,50 грн. та №0000932200 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 648,25 грн. (а.с.11-13).

Не погодившись з вищевказаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного рішення, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як свідчить встановлене актом перевірки, завищення витрат на суму 23 114,00 грн. відповідач вбачає в тому, що при проведенні перевірки, підприємством не представлено документів, що стосується прийому та обслуговування іноземних представників та представників інших установ та організацій рибних господарств (покупців) СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель», а саме:

- оголошення з висвітленням в ЗМІ про дату та місце проведення заходу;

- запрошення учасникам з вказанням інформації про запланований захід (тематика, місце і час проведення,склад учасників лекторської групи, вартість участі, вид оплати, програма проведення прийому, ПІБ лекторів тощо) та письмові відповіді запрошених сторін про участь у заході;

- договори цивільно-правового характеру взаємовідносин з лекторами;

- узгоджені сторонами тексти виступи (або тези у розгорнутому вигляді);

- договір про комплексне обслуговування групи іноземних представників та представників інших установ та організацій рибних господарств, укладеного з ТзОВ «Узлісся»;

- підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) лекторами;

-звіт про проведення прийому та обслуговування іноземних представників та представників інших установ та організацій рибних господарств.

Судом встановлено, що програма проведення зустрічі - семінару, затверджена директором СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» згідно з наказом № 11/05 від 31.05.2011року "Про проведення прийому та обслуговування іноземних представників та представників інших господарств, список присутніх представників підприємств - учасників, кошторис витрат та звіт про фактичні витрати на проведення зустрічі - семінару, які підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт згідно з договором № 02-06-11 від 02.06.2011 року (а.с.50-51), а також податковими накладними № 191 від 07.06.2011 року, №208 від 17.06.2011 року(а.с.53-54).

Матеріали справи свідчать, що згідно з довідкою №АБ №589775 відділу статистики у Золочівському районі (а.с.61), позивач здійснює діяльність відповідно до КВЕД 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». Здійснення оптової торгівлі кормами для риб фірми «Аллер Аква» в розрізі діяльності відповідно до КВЕД 46.21 сторонами не оспорювалося.

Відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зустріч - семінар, яка організована позивачем згідно з наказом № 11/05 від 31.05.2011 року та програмою, затвердженою 02.06.2011 року, є представницьким заходом в розумінні Податкового кодексу України. Крім того, проведення зустрічі-семінару було пов'язане з провадженням господарської діяльності підприємства, відтак затрати на організацію зазначеного заходу є представницькими витратами.

Суд також додатково зазначає, що перелік документів, зазначених в акті перевірки (а.с.27), які на думку перевіряючих повинні були бути представлені позивачем до перевірки для обґрунтування витрат, здійснених на організацію представницького заходу, чинним законодавством не передбачений.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем витрат на суму 23 114,00 грн. є безпідставними.

Щодо висновку відповідача про протиправність включення позивачем до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, витрат на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «зелена карта» суд зазначає наступне.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об 'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачають правила ведення бухобліку, та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу.

Відповідно до п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати на страхування життя, здоров 'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого передбачено законодавством.

Статтею 16 Закону України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між: страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання уразі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулює Закон України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг операцій, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

правильність її оформлення;

-особистий підпис, або інші дані, що мають змогу індетифікувати особу,

яка брала участь у здійсненні госодарських операцій.

Відповідно до положень розпорядження Держфінпослуг України від 29.08.2011 року №558 «Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складається з оригіналу та копії і після заповнення страхових документів оригінал поліса видається страхувальнику, а копія залишається у страховика для звіту.

З врахуванням зазначеного, страховий поліс «зелена карта» має всі ознаки первинного документа.

Суд погоджується з поясненнями позивача, що отримання такого страхового полісу підтверджує факт здійснення господарської операції по страхуванню наземних, а витрати із страхування цивільної відповідальності, пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів, відповідно до п.п.140.1.6 включаються до складу витрат.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем витрат на обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "зелена карта" є такими, що суперечать законодавству України.

Щодо висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем витрат на добові в сумі 1 411,50 грн. за час перебування працівника позивача в закордонному відрядженні в зв'язку з участю у конференції на запрошення засновника підприємства СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» - фірми «Аллер Аква» суд зазначає наступне.

Судом на підставі поданих позивачем документів встановлено, що директора СУПП ТзОВ «НФСЦ «Форель» Цимбалу Г.Б. було запрошено на конференцію, що організована фірмою фірми «Аллер Аква» 10-11.10.2011 року у м. Ярослав, Республіка Польща (а.с.67-70).

Зі змісту запрошення вбачається, що приймаюча сторона - фірма «Аллер Аква» не покриває витрачені кошти на харчування учасникам зустрічі а лише зобов'язується взяти на себе затрати щодо участі у конференції представника підприємства, а саме: витрати на проживання та участі в самій конференції.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби): провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України; виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України; використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

- у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

- у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження наявності витрат на відрядження та їх розміру позивачем було надано: копію звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №АО-0000099 від 25.07.2011 року (а.с.102), від 19.09.2011 року №АО-0000124(а.с.105), від 29.02.2012 року №АО-0000021(а.с.108), від 05.09.2012 року №АО-0000112(а.с.111), від 12.07.2013 року №АО-0000108(а.с.114), від 25.10.2013 року №АО-0000156 (а.с.117); копії страхових полюсів №7550628(а.с.103), №8025964 (а.с.106), №026720 (а.с.109), №9051398 (а.с.112), №9639198(а.с.115), №9755975(а.с.118); копії видаткових касових ордерів від 02.08.2011 року, від 03.10.2011 року (а.с.107), від 02.03.2012 року(а.с.110), від 06.09.2012 року (а.с.113), від 01.08.2013 року(а.с.116), від 02.12.2013 року (а.с.119); копію витягу з касової книги(а.с.120-125).

Таким чином, суд приходить до висновку про належне документальне підтвердження витрат позивача на відрядження його працівника та їх розміру, а також про пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю підприємства, а, отже, правомірність їх віднесення до складу витрат на збут згідно приписів п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 4 622,80грн., а відтак заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на суму 4 622,80 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «НФСЦ «Форель» (замовник) та ТзОВ «Узлісся» (виконавець) 02.06.2011 року було укладено договір про надання послуг №02-06-11 (а.с.50), на виконання умов якого позивач отримував послуги від ТзОВ «Узлісся» для проведення представницьких заходів пов'язаних з провадженням господарської діяльності, яка використовувалася в оподаткованих операціях згідно з наявними в матеріалах справи документами: акта приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних №191 від 07.06.2011 року на загальну суму 10 000,00 грн., №208 від 17.06.2011 року на загальну суму 17 736,80 грн.(а.с.53-54).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Відтак, сплачений податок на додану вартість постачальнику був віднесений підприємством до податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2014 року №0000932200 суд зазначає наступне.

Відповідачем застосовано щодо позивача фінансову санкцію відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до зазначеної норми вказана штрафна санкція застосовується до продавців - одержувачів коштів за ненадання покупцеві платіжного документа, який би підтверджував факт сплати покупцем готівкових коштів.

Судом встановлено, що позивач не був одержувачем коштів, а навпаки, - надавав продавцю готівкові кошти за отриманий страховий поліс.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року № 0000932200 є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на викладене вище та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що зазначені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень є обгрунтованим та таким, що підлягяє задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.07.2014 року №0000912200, №0000902200 та 0000932200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» 182 (сто вісімдесять дві) грн. 70 коп судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.