Ухвала суду № 41048582, 21.10.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11966/14-ц

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши заяву представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Сафір Федора Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову мотивуючи свої вимоги тим, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14 675, 63 грн. Зазначає, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість і у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов'язків перед кредитором.

Посилається на те, що найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна і коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно і кошти або його переховування від банку і державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.

Звертає увагу на те, що з огляду на вищевикладене вважають, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. У зв'язку з чим звертається з даною заявою до суду та просить накласти арешт у межах суми заборгованості за кредитом в розмірі 14 675, 63 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що вона (заява) не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні суду дійсно перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів зазначеної цивільної справи, предметом спору між сторонами в ній є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 675, 63 грн.

Як вже зазначалося вище, заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить накласти арешт у межах суми заборгованості за кредитом на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу.

Зі змісту статей 3, 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Стаття 152 ЦПК України визначає, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Верховний Суд України в своїй Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, зазначив, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Аналізуючи вищезазначені норми цивільно-процесуального закону в сукупності з іншим чинним законодавством України, а також враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що судом може бути застосований такий вид забезпечення позову як накладення арешту, лише за доведеності заявником ряду обставин, серед яких вирішальною є доведеність належності відповідачу певних грошових коштів та конкретно визначеного майна в розумінні статті 190 ЦК України і доведеності того, що зазначені грошові кошти або майно, знаходиться у відповідача або в інших осіб.

Накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, як того просить заявник, не визначеного родовими ознаками, чинне законодавство України не допускає.

Крім того заявником не надано до суду доказів в підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що є також підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли свого доведення, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, керуючись ст.ст. 3, 4, 151, 152 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Сафір Федора Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко