Ухвала суду № 41048393, 16.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1450/14 Головуючий 1-ої інстанції - Посохов І.С.

Справа №415/4814/13-к Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Алексєєва О.О., Очеретного С.С.,

при секретарі - Сінегіній К.О.,

за участю прокурора - Мазепіної М.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 06.03.2014р. стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, холостий, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, проживає: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:

15.04.2013р. Лисичанського міського суду Луганської області за ч.2 ст.190 КК України до 2(двох) років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1(один) рік;

засуджений за ч.2 ст.ст.185 та ч.2 ст.186 КК України і остаточно призначено покарання у вигляді 4(чотирьох) років 9(дев'яти) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, холостий, з середньою освітою, непрацюючий, проживає: АДРЕСА_2, раніше судимий:

30.10.2003р. Лисичанського міського суду Луганської області за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України до 2(двох) років 6(шести) місяців обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1(один) рік 6(шість) місяців;

25.03.2005р. Лисичанського міського суду Луганської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3(трьох) років 8(вісім) місяців позбавлення волі 29.01.2008р. звільнений умовно достроково на 4 місяці 1 добу;

засуджений ч.2 ст.186 КК України до 4(чотирьох) років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішені питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у порядку передбаченому ст.ст.100, 124 КПК України, а також розв'язані цивільні позови потерпілих.

Згідно вироку, 08.06.2013р., близько 12 годині, більш точніший час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою між собою, знаходячись на перехресті вулиць Докучаєва та П.Морозова м. Лисичанська намагалися вирвати сумку у пристарілої ОСОБА_4, яка міцно тримаючи сумку, вчинила їм опір. Після цього ОСОБА_2 застосував насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, штовхнув ОСОБА_4, від чого остання упала на землю, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження обох поверхонь колінних суглобів та задньої поверхні ліктьових суглобів. У цей час, стоячий поруч ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_4 лежить на землі, та не може вчинити опір, підійшов до неї та ривком вирвав з рук жіночу сумку, в якій знаходились: гроші у сумі 4366грн. 01коп., гроші в сумі 1000 російських рублів, що в еквіваленті згідно офіційного курсу російського рубля по відношенню до української гривні за станом на 08.06.2013р. складає 248грн. 70коп., одна пляшка мінеральної води «Миргородська» об'ємом 1,5л., вартістю 4грн. 65коп., ковбаса копчена вартістю 27грн., та здобна булка вартістю 1грн. 92коп., тобто відкрито викрали майно потерпілої. Після цього, ОСОБА_2, який увесь час спостерігав за діями ОСОБА_1, отримав від останнього сумку з викраденим майном, і вони разом втекли з місця скоєння злочину. Заволодівши сумкою із майном ОСОБА_4, обвинувачені розпорядилися їм на власний розсуд.

У наслідок сумісних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 було завдано матеріальний збиток на загальну суму 4648грн. 37коп.

В інших епізодах вчинення злочинів, встановлених судом першої інстанції, апелянт участі не приймав і не оскаржує їх.

Обвинувачений в своїй апеляції просить вирок суду скасувати в зв'язку з недоведеністю його вини в інкримінованому злочину і призначити нове судовий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, з'ясувавши позицію обвинувачених, які підтримали подану апеляцію, вислухавши прокурора в підтримку вироку суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, керуючись ч.1 ст.404 КПК України апеляційний суд перевіряє дане рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляції.

Злочин передбачений ч.2 ст.186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Встановлені у вироку фактичні обставини кримінального провадження, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, в обсязі визначеному згідно ст.349 КПК України.

Як вбачається із пояснень апелянта даних у суді другої інстанції, вони за змістом повністю збігаються з тими, що він надавав у суді першої інстанції і, які відображені у вироку суду.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у випадку неврахування окремих доказів суд повинен навести мотиви свого рішення.

З мотивувальної частини вироку випливає, що оцінивши всі досліджені у суді першої інстанції докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ці докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення фактичних обставин справи у кримінальному провадженні, що узгоджуються між собою, і не викликають сумнівів, тому суд поклав їх в основу вироку.

З приводу ж позиції обвинуваченого ОСОБА_1, щодо невизнання своєї провини в скоєнні інкримінованого злочину, суд у вироку вказав, що розцінює це як спосіб захисту.

Суд оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він грабіж не вчиняв, а потерпіла разом з ОСОБА_2 його обмовляють, згідно раніше наведеної процесуальної норми та навів мотиви прийнятого рішення.

Так, у вироку вказано, що показання ОСОБА_1 спростовуються показами потерпілої та письмовими доказами, які досліджувались судом під час судового розгляду.

Крім того, другий обвинувачений ОСОБА_2 у суді першої інстанції пояснив, що грабіж відносно ОСОБА_4 він вчинив разом ОСОБА_1 і останнього не обмовляє, чим підтвердив показання вказаної потерпілої.

Суд дав відповідну оцінку показам іншим свідків у своєму рішенні, які при цьому не спростовують його висновків, щодо встановлених фактичних обставин справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду про винність обвинуваченого відповідає встановленим фактичним обставинам кримінального провадження, яке ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, аналіз яких наведений у вироку.

Доводи апелянта про те, що окремі процесуальні дії проводилися з порушенням норм процесуального законодавства також були предметом перевірки судом першої інстанції, який не виявив істотних порушень, що б тягли за собою визнання доказів недопустимими.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано кримінальний закон, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 06.03.2014р. стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді