Постанова № 41047798, 23.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 травня 2013 року Справа № 2а-5142/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О. М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод", вул. Заводська, 4, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100

до

Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м.Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101

про

скасування податкового повідомлення - рішення від 29.10.2008р. № 0014381501/0, № 0014391501/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Баштанському районі № 0014381501/0, № 0014391501/0 від 29 жовтня 2008 року.

Позов обґрунтований тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на нормах законодавства. Порядок формування податкового кредиту для кожної з декларацій (перша - за якою розрахунки здійснюються безпосередньо до бюджету; друга - за якою сума податку спрямовується на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам) регулюється виключно загальними нормами пункту 11.21 статті 11 та підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» (якими процедура розподілу сум податкового кредиту між деклараціями не передбачена), але з урахуванням особливостей порядку нарахування коштів відповідно «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 № 805. Посилання відповідача на порушення підприємством норм пунктів 1.3,6, 10 зазначеного Порядку, що, нібито, й стало причиною донарахування податковими органами сум ПДВ за загальною декларацією, є помилковими.

Позивач просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову письмово, просив відмовити в задоволенні позову з огляду на правомірність висновків акту перевірки та законність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Баштанському районі № 0014381501/0, № 0014391501/0 від 29 жовтня 2008 року. В судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

17.10.2008 року відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ЗАТ «Баштанський сир завод» з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за серпень місяць 2008 року.

Відповідно до висновку по документальній перевірці, зменшено заявлене товариством до відшкодування з бюджету за серпень місяць 2008 року ПДВ на суму 19448,00 грн. та донараховано ПДВ за серпень місяць на суму 83 190,00грн. за основним платежем та 4 160 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 17.10.2008 року № № 731/1501-00446500, відповідач дійшов такого висновку з огляду на те, що підприємство невірно провело розподіл ПДВ між двома деклараціями бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначило суму податкового кредиту попередніх податкових періодів. В попередніх податкових періодах до серпня місяця 2008 року товариство включало всю суму ПДВ сплаченого на митниці при отриманні імпортного обладнання та при придбанні обладнання у резидентів, яке підтверджено податковою накладною до податкового кредиту бюджетної декларації. Сума ПДВ за придбане обладнання на податковий кредит має відноситися не повністю, а тільки в частині пропорційно об’єму закупленої сільгосппродукції у сільгоспвиробників. Зазначене, за твердженням відповідача, є порушенням пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7,пп. 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та п. 1, 3, 6, 10 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ №805 від 12.05.99 року (у редакції постанови КМУ від 28.03.2007 року №596).

На підставі таких висновків 29 жовтня 2008 року на підставі акту перевірки №731/1501-00446500 відповідач виніс податкові повідомлення - рішення № 0014381501/0, № 0014391501/0.

Суд дійшов висновку про хибність позиції відповідача та необхідність визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Баштанському районі № 0014381501/0, № 0014391501/0 від 29 жовтня 2008 року з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 на підставі ч. 3 п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до «сільськогосподарських товаровиробників» відносяться сільськогосподарські виробники усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства.

У відповідності до Закону України «Про молоко та молочні продукти» № 1870-ІV, «переробне підприємство - підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для переробки молочної сировини, виробляє молочні продукти, що відповідають вимогам безпечності та якості»

Так, ПАТ “Баштанський сирзавод” є переробним підприємством і суму ПДВ, за реалізовані ним молоко та молочну продукцію, спрямовує для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продане ними переробному підприємству молоко відповідно до п. 11.21. ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”. Порядок нарахування виплати і використання зазначених коштів затверджений постановою КМУ від 12.05.99 р. № 805 (у редакції постанови КМУ від 28.03.2007 №596).

Як передбачено пунктом 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” у 2006 році (дія норми подовжувалась до 1 січня 2007 року - згідно із Законом України від 18.10.2005 р. N 2987-ІУ): «До 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.»

Пунктами 2 та 3 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 встановлено: «Сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних Фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією. Для визначення сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за молоко і м'ясо в живій вазі, які будуть продані ними, переробні підприємства щомісяця складають попередній розрахунок надходження і використання податку на додану вартість. нарахованого на обсяги реалізації молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до цього розрахунку кожне переробне підприємство визначає суму податку на додану вартість, яка надійде на підприємство під час здійснення реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, а також суму податку на додану вартість. що буде нарахована (перерахована) постачальникам товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва зазначеної продукції та розмір дотацій товаровиробникам за продане молоко і м'ясо в живій вазі на гривню вартості цієї продукції. Цей розрахунок переробні підприємства погоджують з відповідними управліннями агропромислового комплексу районних (обласних) державних адміністрацій, відповідними підрозділами в Автономній Республіці Крим, а підприємства системи Укоопспілки - із споживчими товариствами (спілками споживчих товариств).»

Відповідно до підпункту 5.3.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт і інші поліпшення основних Фондів і витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також із придбанням нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відповідно до статей 8 і 9 і підпункту 7.9.4 статті 7 цього Закону.

Відповідно до вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, згідно яким під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення, поліпшення, на зменшення скорегованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Таким чином, п. 3 Порядку № 805 для переробного підприємства встановлювався обов'язок розрахунку податку на додану вартість, який підлягає перерахуванню на окремий рахунок для подальшого відшкодування ПДВ сільськогосподарським підприємствам, без врахування у цьому розрахунку ПДВ, сплаченого переробним підприємством при придбанні основних фондів (засобів).

Згідно п. 4 Додатку 1 «Попередній розрахунок надходження і використання податку на додану вартість, нарахованого на обсяги реалізації молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів» до Порядку № 805, тільки ПДВ «на допоміжні матеріали, енергоносії та інше», що за своєю суттю і є валовими витратами на виробництво. Розширене тлумачення поняття «іншого» після слів «допоміжні матеріали, енергоносії», з метою охоплення поняття «основні засоби» до яких в тому числі відносяться земля, будівлі, виробниче обладнання, транспортні засоби є хибним.

Пунктом 6 Порядку № 805 визначено, що на підставі Розрахунку надходження і використання податку на додану вартість, нарахованого на обсяги реалізації молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів переробне підприємство визначає ПДВ (пункт 5 Додатку 1 та графи 8-10 Додатку 2 до Порядку № 805), який підлягає перерахуванню на окремий рахунок для подальшого відшкодування ПДВ сільськогосподарським підприємствам та відображає його у окремій податковій декларації, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого).

Пункт 10 Порядку визначає порядок бухгалтерського обліку розрахунків з ПДВ за операціями, пов’язаними із реалізацією переробними підприємствами молока та молочної продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою ПДВ.

ЗАТ “Баштанський сирзавод” не здійснювало окремий облік як податкових зобов’язань, так і податкового кредиту по зазначеним операціям, однак зазначений пункт Порядку взагалі не визначає конкретного принципу розподілу податкового кредиту за напрямками діяльності та за кожною декларацією окремо, а встановлює порядок бухгалтерського обліку з податку на додану вартість у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до пп. 3.1.2. п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» ввезення товарів на митну територію України є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, згідно з пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, ЗАТ «Баштанський сирзавод» правомірно відобразило ПДВ з вартості придбаного обладнання у складі податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки із бюджетом, оскільки нормами пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено спеціальний режим використання ПДВ, але не визначено характер операцій, за якими проводиться розподіл сум податку.

Процедура розподілу сум податку на додану вартість, сплачених у зв’язку з придбанням товарів, робіт та послуг, встановлюється пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 України «Про податок на додану вартість». При цьому, процедура розподілу сум податкового кредиту між деклараціями не передбачена.

Згідно Порядку КМ № 805 та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271, до окремої податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) включаються тільки операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок Відповідача про необхідність віднесення податкового кредиту по операції з придбання до спеціальної декларації № 2, відповідно до якої податок на додану вартість при придбанні не відшкодовується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, позбавляє платника податків такого права, встановленого Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.6. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Таким чином, оплата за придбані товари, у тому числі передплата (авансування), також підтверджена податковими накладними (митною декларацією), є підставою для віднесення сум до податкового кредиту по ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункти 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій і виникнення спірних правовідносин), у випадку, якщо за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена відповідно до підпункту 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платникові податків з Державного бюджету України протягом наступного місяця, після подачі декларації. Підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, Позивач, включивши суми ПДВ, сплачені у зв'язку із придбанням основних фондів (обладнання для модернізації виробництва молочної продукції), до основної податкової декларації з ПДВ жодним чином не порушив порядок складання спеціальної податкової декларації з ПДВ, оскільки витрати на придбання основних фондів і матеріалів, спрямовані на модернізацію й поліпшення основних фондів, не відносяться до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, що зменшує скоректований прибуток платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань. Законодавство України не містить вимог до переробного підприємства щодо відображення в окремих податкових деклараціях операцій придбання у резидентів і нерезидентів обладнання, яке відноситься до основних засобів, а відповідно Позивач правомірно відобразив податковий кредит з цих операцій у основній податковій декларації.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення № 0014381501/0, № 0014391501/0 від 29 жовтня 2008 року- скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі № 0014381501/0, № 0014391501/0 від 29 жовтня 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник