Ухвала суду № 41047490, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 р. Справа № 815/3135/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С. І.,

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ТОВ «Бэлтранс» про стягнення з ТОВ "Бєлтранс" суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 27 692, 96 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 111, 60 грн., всього у сумі 27 804, 56 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, у 2013 році у розмірі 27 692 грн.. 96 коп. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 111 грн. 60 коп., всього у сумі 27 804, 56 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ "Бєлтранс" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бєлтранс» відноситься до підприємств, яким відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано за 2013 рік форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2013 році складала 71 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 3 робоче місце, з яких кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 1 особа .

Згідно розрахунку позивача сума адміністративно - господарських санкцій становить 27 692,96 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивачем нарахована пеня за порушення термінів сплати в сумі 111,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що кількість працюючих у відповідача інвалідів не відповідала нормативу, встановленому статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідачем не здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів, не створені місця для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості не подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, норматив робочих місць щодо працевлаштування 2 інвалідів у відповідності до вимог ст. 19 Закону відповідачем не виконаний.

Відтак, оскільки відповідачем не надано ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції належних доказів щодо направлення до відповідного центру зайнятості щомісячної інформації (звітів № 3-ПН) про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не створено відповідної кількості робочих місць, необхідних для виконання нормативу, що призвело до порушення відповідачем ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу апелянта на тому, що саме до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування входить створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, те, що ТОВ «Бєлтранс» не забезпечило встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та добровільно не сплатило адміністративно-господарські санкції в розмірі 27692,96 грн. в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, як це передбачено ч. 4 ст. 20 Закону, що зумовило нарахування позивачем пені в розмірі 111,60 грн. за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 197, ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В.Лук'янчук

Суддя: К.В.Кравченко

Суддя: С.І.Жук