Ухвала суду № 41047485, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 р. Справа № 814/1532/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С. І.,

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 10014,27 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до ДП "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з покарань у Миколаївській області (№103) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2013 рік в сумі 10014,27 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з покарань у Миколаївській області (№103) (55644, Миколаївська область, Новобузький район, с. Богомази, код ЄДРПОУ 08680566) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 10014 грн. 27 коп.

В апеляційній скарзі ДП "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з покарань у Миколаївській області (№103) є юридичною особою.

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 13 осіб, з них 0 працюючих інвалідів при нормативі робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 особа.

Встановлено, що відповідач про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2013 році не повідомляв державні органи зайнятості населення, зокрема, не надав щомісячні звіти протягом 2013 р. за формою №3-ПН.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що кількість працюючих у відповідача інвалідів не відповідала нормативу, встановленому статтею 19 Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідачем не здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів, не створені місця для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості не подавалися звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що норматив робочих місць щодо працевлаштування 1 інваліда у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконаний.

Більш того, як свідчать матеріали справи та не спростовується і апелянтом, що підприємством не направлялися до відповідного центру зайнятості щомісячної інформації (звітів № 3-ПН) про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не створено відповідної кількості робочих місць, необхідних для виконання нормативу, що призвело до порушення відповідачем ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Доводи апелянта з посиланням на ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме, що сума адміністративно - господарських санкцій визначена судом першої інстанції значно перевищує прибуток підприємства за 2013 р., колегія суддів находить безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1,197, ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В.Лук'янчук

Суддя: К.В.Кравченко

Суддя: С.І. Жук