Постанова № 41047338, 17.10.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року Справа № 803/1848/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (далі - ТзОВ «Ніколь») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006962201, №0006972201 від 16.07.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ з 16.06.2014 року по 20.06.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Фасад Інвест» за період з 01.02.2011 року по 01.03.2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 3048/22-1/20148124 від 27.06.2014 року. На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 16.07.2014 року № 0006962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 69 987 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 34 993,50 грн., всього 104 980,50 грн. за порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; а також податкове повідомлення - рішення № 0006972201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66 654 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 33 327 грн., всього 99 981 грн. за порушення п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

ТзОВ «Ніколь», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, скористалося правом адміністративного оскарження, проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №4992/10/03-20-10-03-06 від 12.08.2014 року та рішенням Державної фіскальної служби України №2723/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2014 року податкові повідомлення-рішення № 0006962201, № 0006972201 від 16.07.2014 року залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність правочинів, укладених з контрагентом ПП «Фасад Інвест», оскільки вони були зроблені на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача», зроблених іншим податковим органом, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даних правочинах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки. Переконаний, що господарські операції між ТзОВ «Ніколь» та ПП «Фасад Інвест» були проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві просив позов задовольнити, визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав. Суду пояснив, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на додану вартість за І квартал 2012 року на загальну суму 66 654 грн. та заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 69 987 грн. по взаємовідносинах з ПП «Фасад Інвест». Під час перевірки встановлено, що на адресу Луцької ОДПІ надійшов акт перевірки контрагента - постачальника, проведеної іншим податковим органом про неможливість проведення перевірки, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу між контрагентом позивача і ТзОВ «Ніколь» не спричиняють реального настання правових наслідків. Підтвердив, що доказів про прийняття податкових повідомлень-рішень відносно контрагента за надісланим актом перевірки у податкової інспекції немає, як і доказів про порушення податкового законодавства, підробку документів чи інші службові зловживання. Однак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.08.2014 року №19190018 позивач ТзОВ «Ніколь» є юридичною особою, яка зареєстрована 10.10.1995 року за юридичною адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, 37.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 1377 від 12.06.2014 року про проведення перевірки та повідомлення від 12.06.2014 року №000013 Луцькою ОДПІ з 16.06.2014 року по 20.06.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Фасад Інвест» за період з 01.02.2011 року по 01.03.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 3048/22-1/20148124 від 27.06.2014 року. Перевіркою встановлені порушення п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України - ТзОВ «Ніколь» занижено податок на додану вартість за І квартал 2012 року на загальну суму 66 654 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - ТзОВ «Ніколь» занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на суму 69 987 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцької ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 року № 0006962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 69 987 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 34 993,50 грн., всього 104 980,50 грн.; а також податкове повідомлення - рішення № 0006972201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66 654 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 33 327 грн., всього 99 981 грн.

ТзОВ «Ніколь», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, скористалося правом адміністративного оскарження, проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №4992/10/03-20-10-03-06 від 12.08.2014 року та рішенням Державної фіскальної служби України №2723/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2014 року податкові повідомлення-рішення № 0006962201, № 0006972201 від 16.07.2014 року залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України та спростовується наступним.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок Луцької ОДПІ про нереальність угод, укладених між ТзОВ «Ніколь» та ПП «Фасад Інвест» базується на висновках іншого податкового органу, зробленого за результатами проведеної перевірки даного контрагента, зокрема: ПП «Фасад Інвест» - акт №568/22-20/35898222 від 08.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до податкової звітності та згідно з даними інформаційних систем податкового органу у ПП «Фасад Інвест» відсутні наймані працівники та основні засоби необхідні для виконання вказаних робіт.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ПП «Фасад Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нереальність укладених між позивачем та ПП «Фасад Інвест» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.

Судом встановлено, що між ПП «Фасад Інвест» (виконавець) та ТзОВ «Ніколь» (замовник) укладено договір про надання послуг №Н-2002-02 від 20.02.2012 року (том 1 а.с. 70) відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати, а покупець прийняти та оплатити послуги - по антикорозійному покриттю металу.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями актів здачі-прийняття робіт від 02.03.2012 року, 06.03.2012 року, 09.03.2012 року, 30.03.2012 року.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок виконавця послуг, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №1855 від 16.05.2012 року, №112 від 16.05.2012 року, №1861 від 06.06.2012 року, №2417 від 06.06.2012 року, №2418 від 06.06.2012 року, №2437 від 14.06.2012 року, №2542 від 20.07.2012 року, №2098 від 04.10.2012 року, №2099 від 04.10.2012 року, №2100 від 04.10.2012 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №68 від 02.03.2012 року, №70 від 06.03.2012 року, №73 від 09.03.2012 року, №87 від 30.03.2012 року.

Також 20.02.2012 року між ПП «Фасад Інвест» (постачальник) та ТзОВ «Ніколь» (покупець) укладено договір №Н-2002-03 (том 1 а.с. 45) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються згідно видаткових накладних.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції (купівля двооксиду вуглецю (балон), листа металевого 2 мм, 3 мм, дошки дерев'яної 20, 30, 40, металопрофілю Т-12) позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних №РН-3-01001 від 01.03.2012 року, №РН-3-07002 від 07.03.2012 року, №РН-3-12001 від 12.03.2012 року, №РН-3-15001 від 15.03.2012 року, №РН-3-19001 від 19.03.2012 року, №РН-3-21002 від 21.03.2012 року, №РН-3-26001 від 26.03.2012 року, №РН-3-30005 від 30.03.2012 року.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок постачальника товару.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №34 від 01.03.2012 року, №72 від 07.03.2012 року, №74 від 12.03.2012 року, №75 від 15.03.2012 року, №76 від 19.03.2012 року, №79 від 21.03.2012 року, №81 від 26.03.2012 року, №86 від 30.03.2012 року.

Товар згідно вищевказаних накладних перевозився власними силами та транспортом ТзОВ «Ніколь», що підтверджується оглянутими судом товарно-транспортними накладними за період з 01.03.2012 року по 30.03.2012 року, свідоцтвом серії НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 533603, д.н. НОМЕР_3, договором оренди транспортного засобу №4 від 04.01.2011 року на автомобіль ЗИЛ 5301 АО, д.н. НОМЕР_7, договором оренди транспортного засобу №Н-0301.04 від 03.01.2012 року на автомобіль МАЗ 54328, д.н. НОМЕР_8, а також виписками з наказу №105-ОС від 01.11.2007 року, №35-ОС від 01.10.2010 року про прийняття на роботу водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Товар перевозився у приміщення за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Жидичин, вул.. 17-Вересня, 59, яке використовується ТзОВ «Ніколь» для влаштування цеху по виготовленню металевих виробів у відповідності до договору оренди виробничого приміщення №Н-0301.05 від 03.01.2012 року

Придбаний товар отримувався від ПП «Фасад Інвест» згідно довіреностей завідувачем складу ТзОВ «Ніколь» Лавришином В. П., що підтверджується випискою з наказу №34.1-ОС від 03.10.2011 року, витягами з журналу виданих довіреностей за період з 23.02.2012 року по 03.04.2012 року та картками складського обліку за період з 01.03.2012 року по 30.11.2013 року.

Як встановлено судом придбаний товар у ПП «Фасад Інвест» був використаний позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме були виготовлені захисні сертифіковані бар'єрні перегородки операційних робочих місць та двері для сховища цінностей, які реалізовувались відповідним покупцям (Банкам), а саме філії - Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Севастопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Сімферопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Миколаївського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджують договори на закупівлю товарів №Н-2002.01 від 20.02.2012 року (том 1 а.с. 118-120), №1903.01 від 19.03.2012 року (том 1 а.с. 157), №1903.02 від 19.03.2012 року (том 1 а.с. 159), №1903.03 від 19.03.2012 року (том 1 а.с. 161), №1903.04 від 19.03.2012 року (том 1 а.с. 163), №1 від 17.07.2012 року (том 1 а.с. 165-169).

Виконання вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні копіями: видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі товару (том. 1 а.с. 118-186), якими підтверджується продаж придбаного у ПП «Фасад Інвест» товару покупцям філії - Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Севастопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Сімферопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Миколаївського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Доставка вказаного товару покупцям (Банкам) здійснювалась власними силами та транспортом ТзОВ «Ніколь» з приміщення в с. Жидичин, що підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні копіями: наказів про відрядження, посвідчень про відрядження, подорожніх листів вантажних автомобілів, звітів про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, товарно-транспортних накладних (том 2 а.с. 5-116)

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення договорів №Н-2002.01 від 20.02.2012 року, №1903.01 від 19.03.2012 року, №1903.02 від 19.03.2012 року, №1903.03 від 19.03.2012 року, №1903.04 від 19.03.2012 року, №1 від 17.07.2012 року, ним було використано придбані у ПП «Фасад Інвест» товари у своїй господарській діяльності під час оптової торгівлі виготовленими ним захисними сертифікованими бар'єрними перегородками операційних робочих місць та дверима для сховища цінностей, ТзОВ «Ніколь» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від факту реалізації. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності придбаний товар у ПП «Фасад Інвест» підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи вказаними вище належним чином оформленими договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами приймання-передачі товару, наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами вантажних автомобілів, звітами про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, товарно-транспортними накладними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки товарів придбаних позивачем у ПП «Фасад Інвест» та послуг з їх транспортування підприємством подано договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПП «Фасад Інвест», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки Луцької ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ПП «Фасад Інвест» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Акті перевірки Луцької ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ТИзОВ «Ніколь» і ПП «Фасад Інвест» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «Ніколь» та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також з акту перевірки та заперечень поданих представником відповідача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість став Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фасад Інвест»» №568/22-20/35898222 від 08.08.2013 року, яким встановлено, що відповідно до податкової звітності та згідно з даними з інформаційних систем податкового органу у ПП «Фасад Інвест» відсутні наймані працівники та основні засоби необхідні для виконання вказаних робіт.

Суд вважає, що такий висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблений лише на підставі акту перевірки контрагента позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «Ніколь» та ПП «Фасад Інвест», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та їх реалізації підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ПП «Фасад Інвест» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Фасад Інвест», вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП «Фасад Інвест» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій позивача з контрагентом ПП «Фасад Інвест» на акт перевірки №568/22-20/35898222 від 08.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фасад Інвест», не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод укладених з позивачем, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі вказаного акту перевірки не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірки контрагента позивача відповідною податковою інспекцією приймалися податкові повідомлення-рішення по цьому контрагенту. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПП «Фасад Інвест», та в акті перевірки Луцької ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ПП «Фасад Інвест» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Фасад Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ТзОВ «Ніколь» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акт за результатами перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Ніколь» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.07.2014 року № 0006962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 69 987 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 34 993,50 грн., всього 104 980,50 грн.; а також податкове повідомлення - рішення № 0006972201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66 654 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 33 327 грн., всього 99 981 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 409,92 грн. судового збору, сплаченого ним згідно з платіжним дорученням від 15 вересня 2014 року №1100 за ставками і правилами, визначеним Законом України «Про судовий збір» (том 1 а.с.2).

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтей 135, 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України, статтей 216, 228, 639 Цивільного кодексу, статті 207 Господарського кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 16 липня 2014 року № 0006962201 та №0006972201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, 37, ідентифікаційний код 20148124) судовий збір у сумі 409,92 грн. (чотириста дев'ять гривень 92 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 22 жовтня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич