Рішення № 41047230, 21.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 917/1210/14

за позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції ", с. Білики

про стягнення грошових коштів у сумі 8688686,90 грн.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - УДКСУ у Кобеляцькому районі, м. Кобеляки

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Хоміч Л.В., довіреність №47/01-14/02-16 від 09.01.2014 р.

від відповідача: Пономаренко О.В.

від прокуратури: Мироненко О.В., посвідчення № 017059 від 27.05.2013 р.

від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 8688686,90 грн. збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 06.10.2014 р. №05/2 -879 вих. 14, а.с 34-35).

Представник позивача та прокуратури на задоволені позовних вимог наполягають з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилаються на самовільне використання водних ресурсів відповідачем при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого державі завдано збитків у сумі 8688686,90 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.- 43-45) та надав клопотання №96 від 20.10.2014 р. про призначення екологічної експертизи (а.с. - 46-48).

Суд, розглянувши дане клопотання, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні в зв'язку з тим, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У даному випадку, з огляду на предмет спору, суд не вбачає підстав для проведення судової експертизи для з'ясування запропонованого позивачем питання.

Від третьої особи надійшов лист №01-20/727 від 14.10.2014 р. (а.с.- 41) в якому повідомляється, що Державна казначейська служба у Кобеляцькому районі не може надати будь-яких пояснень по суті спору та просить розгляд справи проводити без її участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

Заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завдану державі шкоду за самовільне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 8688686,90 грн.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є позивач.

Як вбачається з позовної заяви, Прокуратурою області з залученням Державної екологічної інспекції в період з 17.10.2013 р. по 06.11.2013 р. проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами у діяльності ТОВ "Белгранкорм - Полтавщина" (найменування відповідача змінено з ТОВ "Белгранкорм - Полтавщини" на ТОВ "Сільські традиції", копія статуту в матер. спр., а.с. - 213-236), про що складено відповідний Акт№179/01-14 від 06.11.2013 р. (а.с. - 12-28).

У ході перевірки встановлено, що відповідно до робочого проекту, матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище, висновку державної екологічної експертизи та висновку обласної санепідемстанції, водоспоживання свинокомплексу відповідача, що розташований за адресою вул. Будівельна, 1, с Білики, Кобеляцький район, Полтавська область здійснюється підземною водою питної якості з двох власних артезіанських свердловин на виробничі та на господарсько-питні потреби.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, водоспоживання свинокомплексу відповідача здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011 №4238. (а.с. - 36). Ділянка надр на яких знаходяться артезіанські свердловини, надана відповідачу у користування на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку підземних прісних вод.

Відповідно до заключення умов спец. водокоритування №23-11 від 18.05.2011 р., виданого Кременчуцькою ГРЕ КП "Південукргеологія" (а.с. - 184), погоджено використання підземних вод даними артезіанськими свердловинами у кількості 212,430 тис. куб. м./рік, 583,6 м. куб. /добу.

Як вбачається з листа відповідача від 02.04.2014 №531 (а.с. -32-33), державна статистична звітність за формою 2-ТП (водгосп) ним не подається. Облік кількості забраної підземної води по двом артезіанським свердловинам ведеться у журналі по формі ПОД-11 (копії журналів за 2011-2014 р. в матеріалах справи, а.с. - 57-130).

Також в матеріалах справи знаходяться довідки відповідача з відбитком його печаті та підписом представника за довіреністю, в яких зазначена інформація щодо кількості видобутої води з водних свердловин №1 та №2, що використана на виробничі потреби (а.с.- 34-35). Згідно даної довідки кількість видобутої підземної води за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. по свердловині №1 складає 163037,00 м. куб., по свердловині №2 - 16496,00 м.куб.; за період з 01.01.2014 р. по 02.04.2014 р. по свердловині №1 - 50272,00 м. куб., по свердловині №2- 3074,00 м. куб.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вказаних довідок та журналів первинного обліку водоспоживання за період з 01.03.2013 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 02.04.2014 р. підземна вода використана на виробничі потреби складає 166 079 м. куб. та 53376 м. куб., тобто її добовий забір за вказані періоди перевищує 300 м.куб.

Відтак, як стверджує позивач, відповідач здійснює самовільне користування надрами з двох артезіанських свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Позивачем здійснено розрахунок збитків, які завдані відповідачем самовільним забором підземних прісних вод з свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавству, про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 14.08.2009 за №767/1678 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011). Згідно даного розрахунку, сума збитків, завданих внаслідок самовільного надрокористування за даними позивача за період 01.03.2013 р. по 31.12.2013 р. складає 6573406,82 грн., за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. 2066669,70 грн. та за період з 01.04.2014 р. по 02.04.2014 р. - 48610,38 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, яка нарахована позивачем та заявлена до стягнення складає 8688686,90 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Державна екологічна інспекція у Полтавській області надіслала відповідачу претензію від 30.04.2014 за вих. №1738/01-14 про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства щодо спеціального водокористування та користування надрами (підземні води), яка залишена останнім без задоволення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно приписів частини першої статті 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 151 цього Кодексу встановлено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно положень ч. 2,3 ст. 2 Водного кодексу України, водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Статтею 6 Кодексу України про надра встановлено, що віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови КМ України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» № 827 від 12.12.1994 року, підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, правове регулювання користування якими передбачено Кодексом України про надра і не регулюється нормами Водного кодексу України, про що з посиланням на статтю 6 Кодексу України про надра, зазначено в наведеній постанові КМ України.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Статтею 48 Водного кодексу передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно ч. 1,3 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 23 Кодексу України про надра, передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому слід враховувати, що спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 08.01.2013 р. у справі № 5024/710/2012, постанові від 04.02.2013 р. у справі № 18/5026/679/2012, постанові від 05.02.2013 р. у справі № 20/5025/938/12, постанові від 25.02.2013 р. у справі № 5008/607/2012, постанові від 24.04.2012 р. у справі № 5008/840/2011, постанові від 03.06.2013 р. у справі № 5011-6/12956-2012 № 920/1669/13 та від 28.10.2013р. по справі № 917/955/13 та інших.

Як встановлено судом під час слухання справи, водоспоживання свинокомплесу ТОВ "Сільські традиції" що розташований за адресою: вул. Будівельна, 1, с. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область здійснюється підземною водою питної якості з двох власних артезіанських свердловин на виробничі та господарсько-питні потреби. Згідно первинних документів, а саме Журналів обліку водопостачання вимірювальними приладами Свердловини №1 та №2, які для проведення перевірки були надані відповідачем та копії документів знаходяться в матеріалах справи, з 01.03.2013 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 02.04.2014 р. відповідачем було використано 166079 м.куб. та 53376 м.куб води, що перевищує 300 куб. м. на добу.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування, який 23.05.2011 року видано відповідачу строком дії до 18.05.2016 року, в підпункті а) пункту 6 зазначено, що ціль водокористування - господарсько-питні та виробничі потреби, що співпадає з метою водокористування визначеній у нормах вищенаведеної статті 23 Кодексу України про надра.

З наведеного випливає, що відповідач за спірний період на орендованій земельній ділянці здійснював відбір підземних вод, і об'єми водозабору для господарсько-питних та виробничих потреб здійснювалися в обсязі, що перевищує 300 куб. м. на добу без спеціального дозволу на користування надрами. Тобто, мало місце неправомірне видобування (користування) водою без спеціального дозволу на користування надрами.

Приписами ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивачем доведено, що протиправна поведінка позивача полягає у здійсненні видобування надр (підземні води) без спеціального дозволу в порушення ст. 19,23 Кодексу України про надра. Шкодою в даному випадку є збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розраховані відповідно до законодавства.

Щодо причинного зв'язку, то останній полягає у встановленні збитків у сумі 8688686,90 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного видобування водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відносно наявності вини у діях посадової особи відповідача, то докази негативного психічного ставлення посадової особи відповідача до протиправного поводження (самовільного видобування підземних вод при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) та його наслідків є несення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 47 Кодексу України про адміністративне правопорушення та здійснення дій станом на момент розгляду справи щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Факт видобування підземних прісних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) є самостійною підставою для відшкодування шкоди державі у розмірі, визначеному згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. N 389; надалі - Методика).

Дана Методика встановлює порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Так , зокрема розділом 9 Методики передбачено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Судом перевірено методику нарахування збитків завданих державі самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) з використанням Методики та на підставі даних первинних документів (Журналів обліку водопостачання вимірювальними приладами Свердловини №1 та №2).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення збитків в сумі 8688686,90 грн. за період з 01.03.2013 р. по 02.04.2014 р. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.

Посилання відповідача на те, що згідно умов спец. водокоритування №23-11 від 18.05.2011 р. погоджено використання підземних вод у кількості 212,430 тис. куб. м./рік, 583,6 м. куб. /добу, до уваги судом не беруться як необґрунтовані, зважаючи на те, що дані про використання води з свердловин взяті з первинних документів, а саме з Журналів обліку водопостачання та довідки відповідача, підписаної його представником, що були надані відповідачем.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції " (вул. Будівельна, 1, с. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 36156348, р/р 26005013003465 в AT «Сбербанк Росії», МФО 320627) збитки, завдані самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами в сумі 8 688 686,99 грн. на р/р 33118331700162 УДКСУ у Кобеляцькому районі (с. Білики), код ЄДРПОУ 38012473, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції " (вул. Будівельна, 1, с. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 36156348, р/р 26005013003465 в AT «Сбербанк Росії», МФО 320627) до Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя Н.Г. Гетя