Рішення № 41047209, 16.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 911/3596/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр»про стягнення 8 180, 75 грн.за участю представників:

від позивача: Климко Н.М.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8 180, 75 грн. заборгованості за договором поставки № 189/2Р від 10.08.2011, з яких: 6 949, 37 грн. - основного боргу, 538, 98 грн. - пені, 96, 16 грн. - 3 % річних та 596, 24 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.09.2014.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 102 від 26.09.2014 (вх. № 20491/14 від 26.09.2014), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3596/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 16.10.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Присутні у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.10.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.08.2011 між сторонами укладено договір поставки № 189/2Р, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень відповідача поставити товар, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації.

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на поставлений товар та ризик випадкової загибелі переходить до відповідача в момент отримання товару від позивача за видатково-прибутковою накладною (товаротранспортною накладною).

Згідно з п. 1.4 договору товар вважається поставленим у разі підписання сторонами товарної накладної за умови надання товаросупровідної документації, визначеної в п. 5.3.1 договору та виконання поставки згідно умов договору та замовлення позивача.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється позивачем на умовам DDP (Офіційні правила тлумачення термінів Міжнародної торгової палати Інкотерсм 2010) - склад відповідача згідно замовлення останнього.

Відповідно до п. 4.3 договору ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається при кожній поставці у видаткових накладних, та не повинна відрізнятися від цін, узгоджених в специфікації.

Згідно з п. 4.5 договору сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що ціна товару включає в себе доставку товару відповідачу, а пунктом 4.8 договору визначено, що ціни встановлюються у національній валюті України.

Відповідно до п. 8.1 договору оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача в цьому договорі.

Згідно з п. 8.2 договору сторони погодили, що оплата товару, який постачається, проводиться на умовах, передбачених в додатковій угоді до даного договору.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі цього договору.

Відповідно до п. 8.5 договору сторони домовились, що датою виконання грошового зобов'язання відповідача (оплати за поставлений товар) вважається дата платіжного доручення відповідача.

Згідно з п. 11.6 договору за порушення строку оплати товару, визначеного у додатках даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2013 року.

Відповідно до п. 12.2 договору у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору відповідач не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № 189/2Р від 10.08.2011 сторони погодили, що відповідач оплачує поставлений позивачем товар за договором один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень, але в будь-якому разі не пізніше 90 банківських днів з моменту отримання товару відповідачем; оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача вказаний в реквізитах даного договору.

На виконання умов договору позивач по видаткових накладних № 1196 від 19.07.2013 на суму 2 052, 00 грн., № 1537 від 11.09.2013 на суму 3 079, 20 грн., № РН-0001380 від 17.08.2011 на суму 3 754, 80 грн., № РН-0001664 від 05.10.2011 на суму 1 798, 80 грн., № РН-0001839 від 27.10.2011 на суму 2 269, 20 грн., № РН-0002057 від 30.11.2011 на суму 1 317, 00 грн., № РН-0002225 від 28.12.2011 на суму 1 433, 40 грн., № 33 від 17.01.2012 на суму 720, 00 грн., № 181 від 15.02.2012 на суму 2 678, 40 грн., № 434 від 22.03.2012 на суму 665, 40 грн., № 699 від 11.05.2012 на суму 1 555, 20 грн., № 992 від 25.06.2012 на суму 1 843, 20 грн., № 1282 від 15.08.2012 на суму 1 615, 20 грн., № 1876 від 22.11.2012 на суму 2 299, 20 грн., № 12 від 14.01.2013 на суму 2 678, 40 грн., № 291 від 07.08.2013 на суму 4 975, 20 грн. та по товарно-транспортних накладних № ПЛ-0001196 від 19.07.2013, № ПЛ-0001537 від 11.09.2013, № РН-0001380 від 17.08.2011, № РН-0001664 від 05.10.2011, № РН-0001839 від 27.10.2011, № РН-0002057 від 30.11.2011, № РН-0002225 від 28.12.2011, № Р33 від 17.01.2012, № ПЛ-00000181 від 15.02.2012, № ПЛ-00000434 від 22.03.2012, № ПЛ-00000699 від 11.05.2012, № ПЛ-00000992 від 25.06.2012, № ПЛ-0001282 від 15.08.2012, № ПЛ-0001876 від 22.11.2012 поставив відповідачу товар на загальну суму 34 734, 60 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 8182 від 05.10.2011, № 8542 від 27.10.2011, № 9689 від 17.01.2012, № 10057 від 15.02.2012, № 11036 від 11.05.2012, № 11640 від 25.06.2012, № 12272 від 15.08.2012, № 13488 від 22.11.2012, № 14011 від 15.01.2013, № 14507 від 07.03.2013, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними розрахувався частково, а саме у розмірі 27785, 23 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 23.09.2014, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 6 949, 37 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором поставки № 189/2Р від 10.08.2011 суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2011 по 24.04.2014, у якому зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» перед Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт» складає 6 949, 37 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач передав товар на виконання умов договору поставки № 189/2Р від 10.08.2011, строк оплати відповідно до договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 949, 37 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 11.6 договору, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від суми заборгованості, яка за розрахунком позивача складає 538, 98 грн., що нарахована за період з 23.11.2013 по 11.08.2014 на суму заборгованості по видатковій накладній № 1196 від 19.07.2013 та за період з 17.01.2014 по 11.08.2014 на суму заборгованості по видатковій накладній № 1537 від 11.09.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, те, що договором не передбачено «іншого» строку нарахування штрафних санкцій, судом було здійснено власний розрахунок пені по кожній накладній окремо, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 393, 35 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми складають 96, 16 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми складають 596, 24 грн., що нараховані за період з 23.11.2013 по 11.08.2014 на суму заборгованості по видатковій накладній № 1196 від 19.07.2013 та за період з 17.01.2014 по 11.08.2014 на суму заборгованості по видатковій накладній № 1537 від 11.09.2013.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 96, 16 грн. та інфляційні втрати у сумі 596, 24 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 189/2Р від 10.08.2011, а саме у розмірі 8 035, 12 грн., з яких: 6 949, 37 грн. - основного боргу, 393, 35 грн. - пені, 96, 16 грн. - 3 % річних та 596, 24 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Красовського, будинок 16, ідентифікаційний код - 35115285) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, місто Київ, вулиця Тропініна, будинок 1, ідентифікаційний код - 14347180) 6 949 (шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 37 коп. - основного боргу, 393 (триста дев'яносто три) грн. 35 коп. - пені, 96 (дев'яносто шість) грн. 16 коп. - 3 % річних, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 24 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 21.10.2014

Суддя Т.В. Лутак