Постанова № 41047106, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2014 року 11:00 № 826/12953/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» (далі по тексту – позивач, ТОВ «ІнтерБус») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо неподання висновку до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачених коштів по податку на прибуток підприємств у розмірі 101813,00 грн. та зобов’язати відповідача подати відповідний висновок про повернення з державного бюджету України на користь ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачені кошти по податку на прибуток підприємств у розмірі 101813,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 11 вересня 2014 року.

У судове засідання 11 вересня 2014 року з’явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не прибув, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 22 вересня 2014 року.

У судове засідання 22 вересня 2014 року з’явився представник позивача, яка позов підтримала та наполягала на його задоволенні. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22 вересня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «ІнтеБус» перебуває на податковому обліку як платник податків з 28 листопада 2005 року за №14052 у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та є платником податку на прибуток приватних підприємств.

За 2013 рік в якості авансових внесків з податку на прибуток ТОВ «ІнтерБус» було сплачено 102700,00 грн.

Однак, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік відповідний податок за звітний (податковий) період склав 887,00 грн.

З огляду на викладене, на думку позивача у нього утворилась переплата по податку на прибуток у сумі 101813,00 грн., з метою повернення якої ТОВ «ІнтерБус» 25 червня 2014 року звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із заявою №25/06-01.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 01 липня 2014 року повідомив, що за даними картки особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств обліковується менша сума ніж заявлено товариством до повернення, у зв’язку з чим платнику податків запропоновано звірити стан розрахунків з бюджетом.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною ТОВ «ІнтерБус» звернулось з відповідним позовом до суду, в якому просить зобов’язати податковий орган подати висновок до Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення з державного бюджету України на користь ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачені кошти по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101813,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.115 названого пункту надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 ПК України.

Відповідно до пункту 43.1 згаданої статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

На виконання положень статті 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за №1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі по тексту – Порядок №787).

Пунктом 5 названого Порядку закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013р. №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014р. за №146/24923, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі по тексту - Порядок №882).

Пунктом 1 названого Порядку закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у пунктах 5 та 6 Порядку №882 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов’язання ТОВ «ІнтерБуд» від 25 червня 2014 року №25/06-01 подана в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок зі зазначенням його реквізитів.

З огляду на викладене, суд не приймає посилання відповідача про відсутність підстав для повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання у зв’язку з тим, що даними картки особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у позивача обліковується переплата у меншому розмірі, ніж зазначено позивачем у його заяві, оскільки з наведених вище правових норм вказана обставина не звільняє податковий орган від обов’язку вчинити дії щодо повернення надміру сплачених сум.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 29 липня 2014 року у справі № 826/18550/13-а.

Розглядаючи вимоги ТОВ «ІнтерБус» про зобов’язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подати висновок до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення з державного бюджету України надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101813,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 7 Порядку №882 орган Міндоходів саме на підставі даних особових рахунків платників готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, тільки виходячи з даних особових рахунків платника податковий орган зазначає у відповідному висновку суму коштів, яка підлягає поверненню.

За таких обставин зазначена вимога ТОВ «ІнтерБус» підлягає частковому задоволенню, а саме щодо зобов’язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вчинити дії щодо подання висновку до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення з державного бюджету України надмірно сплачених коштів з податку на прибуток.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неподання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25 червня 2014 року №25/06-01

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо подання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25 червня 2014 року №25/06-01.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 17/11, корп.. 1, кв. 63, код ЄДРПОУ 33880606) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

5. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко