Постанова № 41047092, 14.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 12:35 № 826/12057/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

про стягнення заборгованості

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ПрАТ «Київспецтранс» код ЄДРПОУ 02772037 (04208, м. Київ, пр.-т Правди, 85) ), заборгованість у розмірі 4 208 974,39 грн., на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку 820019.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у ПрАТ «Київспецтранс» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 208 974,39 грн., який обліковується за відповідачем станом на 13.08.2014р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував частково, у зв'язку з проведенням суб'єктом господарювання часткової оплати податкових зобов'язань.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПАТ «Київспецтранс» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 травня 1997 року та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2013-2014 роках у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов'язання по сплаті названого податку станом на 13 серпня 2014 року визначене у розмірі 4 208 974,39 грн.

Так, відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість:

- за листопад 2014 р. № 9082215214 від 19.12.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 615 659,00 грн.;

- за грудень 2014 р. № 9088369388 від 20.01.2014, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 569 316,00 грн.;

- за лютий 2014р. № 9014693976 від 19.03.2014., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 453 210,00 грн.

- за березень 2014 р. № 9022124647 від 20.04.2014 якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 558 336,00 грн.;

- за квітень 2014 р. № 9028157618 від 19.05.2014. якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 510 066,00 грн.

- за травень 2014 р,.№ 9035490238 від 20.06.2014, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сум і 450 886,00 грн.;

- за червень 2014 р. № 9041672416 від 18.07.2014, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 449 523,00 грн.

Також, відповідачем подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 р. № 9014689087 від 19.03.2014, за якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 94,00 гри.

Крім цього, ДПІ була нарахована пеня в розмірі 601 884,39 грн.

Проте, у строки, визначені податковим законодавством, суми податку, визначені у податкових деклараціях, до бюджету перераховані не були, що і спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, подані платником податків до податкового органу у період за листопад 2013 року по червень 2014 року.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми податку на додану вартість.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до приписів статті 203 Податкового кодексу України платники податку на додану вартість визначають базу оподаткування зазначеним податком та протягом 20 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подають до податкового органу податкову декларацію, в якій визначають суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Проте, відповідач покладені на нього обов'язки щодо сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість не виконав, що й зумовило виникнення податкової заборгованості.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі м. Києва платнику податків надіслано першу податкову вимогу №1/2088 від 06 липня 2009 року, яка отримана відповідачем 15 липня 2009 року, та другу податкову вимогу №2/2531 від 14 серпня 2009 року, яка отримана платником 04 вересня 2009 року.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1. названої статті під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 ПК України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.34 пункту 2.1. статті 20 ПК України.

При цьому пунктами 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перевіряючи обґрунтованість визначених позивачем сум заборгованості по податку на додану вартість, суд зважає на таке.

Як вбачається зі змісту заперечень, наданих відповідачем, останній визнає невиконання покладених на нього обов'язків щодо сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірах, визначених у податкових деклараціях. Проте, з огляду на проведення часткової сплати грошових коштів, на підтвердження чого надано реєстри сплати ПДВ за грудень 2013 року, лютий - червень 2014 року на суму 2 208 485,01 грн., відповідач просив позов задовольнити частково.

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про правомірність зарахування позивачем коштів, отриманих від платника податків у період з січня по липень 2014 року в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у попередні податкові періоди та не була стягнута та(або) розстрочена судовими рішеннями, незважаючи на призначення платежів, зазначених у платіжних дорученнях.

Враховуючи викладене, а також доведення позивачем існування у відповідача заборгованості по сплаті податкового зобов'язання по податку на додану вартість, не сплаченого у порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у сумі 601 884,39 грн. суд зауважує наступне.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

З поданої податковим органом облікової картки платника податку - ПАТ «Київспеїцранс» (за платежем 14010100 (податок на додану вартість), вбачається, що за підприємством обліковується пеня у розмірі 715 826, 76 грн. станом на 30.09.2014 року.

Разом з тим згідно облікової картки платника станом на 31.12.2014 року у гр. 13 зазначено, що залишок несплаченої пені становить 501 948,23 грн.

Будь - яких розрахунків щодо періоду виникнення вказаної суми пені та сум податку на які вона нараховувалася податковим органом не надано.

З пояснень Відповідача вбачається, що згідно наданого позивачем Розрахунку сум податкового боргу платника податків ПАТ «Київспецтранс» станом на 13.08.2014 р. податковою інспекцією пеня в розмірі 601 884,39 грн. нараховувалась за період, що виходить за межі грудня 2013 р.

Суд погоджується з посиланнями позивача про те, що численними судовими рішеннями розстрочено сплату сум податкової заборгованості по ПДВ (починаючи з лютого 2010 року по грудень 2012 року) ПАТ «Київспецтранс». У той же час ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-1209/11/2670 від 04 вересня 2012 р. роз'яснено ПАТ «Київспецтранс», що відповідно до п. 2 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року стягнута сума податкового боргу є сумою узгодженою в судовому порядку та застосування штрафних фінансових санкцій можливо до відповідача лише у разі недотримання ним розміру, порядку та строків сплати податкового боргу. Терміни сплати вказаних зобов'язань відображаються в картках особового рахунку

За таких підстав, нарахування Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві пені за період, що передує грудню 2012 року являється неправомірним.

Таким чином у зв'язку із неподанням контролюючим органом розрахунку суми пені у розмірі 601 884,39 грн., періоду її виникнення та сум податкового боргу на які вона нарахована, неможливо виокремити частину, нараховану незаконно. Зважаючи на розмежування функцій судової влади та фіскальної служби, межі судового розгляду позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми пені в розмірі 601 884,39.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Стягнути заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ПрAT «Київспецтранс» код ЄДРПОУ - 02772037 (04208, м. Київ, пр.-т Правди, 85), заборгованість у розмірі 3 607 090,00 грн. на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку 820019.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 601 884,39 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій