Постанова № 41047075, 20.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2014 року 10:30 № 826/12021/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Березнякижитлобуд»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Березнякижитлобуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 липня 2014 року №0003122205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 03 вересня 2014 року.

У судове засідання 03 вересня 2014 року з'явився представник відповідача. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим та враховуючи положення частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 11 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 11 вересня 2014 року судом оголошувалась перерва до 16 вересня 2014 року в зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 16 вересня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом 16 вересня 2014 року ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

22 вересня 2014 року через канцелярію суду представником позивача подано додаткові пояснення та документи на обґрунтування викладеної в позові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 04 по 07 липня 2014 року згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі направлення на перевірку від 04 липня 2014 року №984 та відповідно до наказу №1251 від 04 липня 2014 року працівником відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» (код за ЄДРПОУ 33884108) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сібол» (код за ЄДРПОУ 37265968), за результатами якої складений Акт від 10 липня 2014 року № 1661/26-53-22-05-21/33884108 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної перевірки працівником відповідача використано документи, перелік яких наведений на сторінках 4 та 5 Акту перевірки, а саме: договір від 03 січня 2014 року №185, податкові накладні, акти наданих послуг, виписки з банку за перевіряємий період та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03 квітня 2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» (код за ЄДРПОУ 37265968) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року».

Так, в тексті акту перевірки ТОВ «Сібол» зазначено, що в ході контрольних заходів встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Сібол» в результаті взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а також порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за податку на додану вартість за відповідний період. За результатами звірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також не підтверджено задекларований податковий кредит.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 303056,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 року - 166389,00 грн., лютий 2014 року - 136667,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, 16 липня 2014 року ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення.

За результатами розгляду заперечень 13 липня 2014 року листом №14856/10/26-53-22-05-11 відповідач повідомив про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечень без задоволення.

28 липня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 10 липня 2014 року № 1661/26-53-22-05-21/33884109 прийняла спірне податкове повідомлення - рішення № 0003122205, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 454584,00 грн., в тому числі 303056,00 грн. - основний платіж, 151528,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність здійснення господарських операцій за договором №185 від 03 січня 2014 року підтверджуються первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а також перерахуванням грошових коштів за виконані роботи. Крім того, позивач посилається на презумпцію правомірності правочину, що, за відсутності рішення суду про визнання договорів, укладених з контрагентами, недійсними, свідчить про помилковість висновків податкових органів, викладених в акті.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення за результатами перевірки контрагента позивача відсутності можливостей для виконання робіт згідно договору, тобто таке підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання та здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, податковий орган зауважив на ненадання позивачем документів на підтвердження забезпечення свого контрагента матеріальними ресурсами, необхідними для виконання договору №185 від 03 січня 2014 року, ознайомлення працівників з законодавством про охорону праці на підприємстві, надання працівникам контрагента пропусків на територію будівельного майданчику, доказів на підтвердження того, яким чином здійснювався доступ до електроживлення, вивіз будівельного сміття, тощо.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Так, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону, облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 03 січня 2014 року між ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» (Генпідрядник) і ТОВ «Сібол» (субпідрядник) укладений письмовий договір № 185.

За умовами цього Договору генпідрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми та / або залученими силами відповідно до умов договору виконати будівельні роботи на об'єктах генпідрядника.

Вартість договору складає 112000,00 грн. в тому числі ПДВ 18666,67 грн., а уточнена вартість визначається на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3.

Відповідно до пункту 6.2 названого Договору субпідрядник має право відмовитись від договору з відшкодуванням збитків у разі, коли використання матеріальних ресурсів, забезпечення яких здійснює замовник, або додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки та інших встановлених законодавством вимог.

На підтвердження факту виконання Договору №185 та виконання будівельних робіт позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору №185 від 03 січня 2014 року;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень та лютий 2014 року;

- Актів приймання виконаних будівельних робіт за січень та лютий 2014 року;

- податкових накладних від 31 січня 2014 року №30017 на суму 332778,00 грн. (в т.ч. ПДВ 55463,00 грн.), від 31 січня 2014 року №30018 на суму 338128,00 грн. (в т.ч. ПДВ 56354,67 грн.), від 31 січня 2014 року №30019 на суму 327428,00 грн. (в т.ч. ПДВ 54571,33 грн.), від 17 лютого 2014 року №16004 на суму 48683,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8113,83 грн.), від 17 лютого 2014 року №16005 на суму 55217,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9202,83 грн.), від 17 лютого 2014 року №16006 на суму 54836,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9139,33 грн.), від 17 лютого 2014 року №16007 на суму 57694,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9615,67 грн.), від 17 лютого 2014 року №16008 на суму 39968,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6661,33 грн.), від 17 лютого 2014 року №16009 на суму 51145,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8857,50 грн.), від 17 лютого 2014 року №16010 на суму 49782,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8297,00 грн.), від 17 лютого 2014 року №16011 на суму 51046,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8507,67 грн.), від 17 лютого 2014 року №16012 на суму 48916,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8152,67 грн.), від 17 лютого 2014 року №16013 на суму 49380,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8230,00 грн.), від 17 лютого 2014 року №16014 на суму 59678,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9946,33 грн.), від 17 лютого 2014 року №16015 на суму 56840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9473,33 грн.), від 17 лютого 2014 року №16016 на суму 47695,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7949,17 грн.), від 17 лютого 2014 року №16017 на суму 46758,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7793,00 грн.), від 17 лютого 2014 року №16018 на суму 56364,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9394,00 грн.), від 17 лютого 2014 року №16019 на суму 43998,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7333,00 грн.);

- виписок з банку за 03 січня 2014 року та за 17 лютого 2014 року;

- ліцензії серії АЕ №291495 Державної архітектурно-будівельна інспекція України, виданої ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;

- дозволу №3176.14.32, наданого ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» на виконання будівельних робіт, згідно з переліком за адресою м. Київ, вул. Завальна, 10-Б.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем будівельних робіт з його господарською діяльністю, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту договору №185 від 03 січня 2014 року, замовник, яким згідно Актів виконаних будівельних робіт, виступав позивач, взяв на себе зобов'язання забезпечити підрядника матеріальними ресурсами.

Проте, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи, ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» не надало будь-яких документів на підтвердження виконання такого зобов'язання та надання ТОВ «Сібол» матеріальних ресурсів для виконання договору №185 від 03 січня 2014 року.

Крім того, відповідно до умов названого Договору його вартість становила 112000,00 грн. та могла бути уточнена на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. У той же час, згідно пункту 11.3 Договору внесення змін у договір оформлюється додатковою угодою, про що робиться застереження у Договорі підряду.

Як вбачається з копій Акті виконаних будівельних робіт за січень та лютий 2014 року, загальна вартість робіт склала 1818334,00 грн.

Однак, жодних додаткових угод у зв'язку зі збільшенням вартості робіт, сторонами підписано не було.

Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження проведення розрахунку з підрядником за виконані на підставі договору №185 від 03 січня 2014 року роботи. Виписка з банку за 03 січня 2014 року як доказ на підтвердження проведення розрахунків судом до уваги не приймається, оскільки зі змісту зазначеного документа вбачається проведення перерахування позивачем грошових коштів на користь ТОВ «Сібол» за виконання договору №124, який також укладався між названими суб'єктами господарювання та наявний у матеріалах справи.

Також суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження фактичного виконання будівельних робіт саме працівниками ТОВ «Сібол», зокрема, перепусток на об'єкт, проведення ознайомлення працівників з правилами безпеки праці.

Так само позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у контрагента ліцензії на виконання будівельних робіт, яка б підтвердила можливість здійснення відповідної діяльності таким господарюючим суб'єктом.

У той же час, надані позивачем копії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Завальна, 10-Б, 10-В, 10-Г, на думку суду, не підтверджують реальності господарських операцій з ТОВ «Сібол» та мети її використання у господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання будівельних робіт від контрагента належними первинними документами, а тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких робіт до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням -рішенням.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко