Постанова № 41046393, 16.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року 810/5481/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0001262209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану варість на загальну суму 59670,00 грн. (основне зобов'язання - 47736,00 грн., штрафні санкції - 11934,00 грн.).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про недотримання позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме: подання до податкового органу заяви (скарги на постачальника за порушення ним порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі) без документів, які б підтверджували факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, що призвело до завищення товариством податкового кредиту у розмірі 47736,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки повністю виконав вимоги Податкового кодексу щодо подання/надсилання до податкового органу скарги разом з документами на постачальника за порушення ним порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі. Наполягав, що подав всі документи в межах строку, встановленого статтею 201 Податкового кодексу.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях, Зокрема, зазначив, що підприємство не подало разом із заявою жодних підтверджуючих документів до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року, що є порушенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явилися. Водночас, у матеріалах адміністративної справи містяться клопотання сторін про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження та за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл» є юридичною особою, що зареєстрована у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.11.2005 за №13391020000002004. Перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 01.06.2011 № 100337889.

Відповідно до поданої товариством податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року, позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 47736,00 грн. на підставі наступних податкових накладних з наступними контрагентами: ПАТ «Закарпаттяобленерго»/ Ужгородський МРЕМ - податкова накладна від 17.12.2013 № 2378/0535 на суму ПДВ 11666,67 грн.; ПАТ «Полтаваобленерго»/ Миргородська філія - податкова накладна від 28.02.2014 № 773/19 на суму ПДВ 20476,2 грн.; ЮСИ ППТФ - податкова накладна від 31.01.2014 № 100228 на суму ПДВ18595,51 грн.; ЮСИ ППТФ - податкова накладна від 28.02.2014 № 200199 на суму ПДВ 16794,23 грн.; «Упркомунвласності ДЕП ЛМР» - податкова накладна від 19.02.2014 № 1809 на суму ПДВ 213,89 грн.; ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» - податкова накладна від 28.02.2014 № 891 на суму ПДВ 4166,67 грн.; ПАТ «Волиньобленерго»/Луцька міська філія - податкова накладна від 28.02.2014 № 2806198/292 на суму ПДВ 29000 грн.; ПАТ «Львівобленерго» /Стрийський ВЕП - податкова накладна від 10.02.2014 № 2000172/322 на суму ПДВ 11044,41 грн.; ПАТ «Львівобленерго» /Стрийський ВЕП - податкова накладна від 28.02.2014 № 3001816/322 на суму ПДВ 1622,11 грн.; ПАТ «Рівнеобленерго» /Рівненський міський район електричних мереж - податкова накладна від 28.02.2014 № 5380/16 на суму ПДВ 43596,79 грн.; КП «Водоканал м. Ужгорода» - податкова накладна від 11.03.2014 № 1338 на суму ПДВ 465,87 грн.; Комунальне підприємство «Теплоенергетик» - податкова накладна від 28.02.2014 № 160 на суму ПДВ 6288,72 грн.

Оскільки вказані податкові накладні не були зареєстровані контрагентами позивача в Єдиному реєстрі, у відповідності до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, ПАТ «Сільпо Рітейл» разом із декларацією за березень 2014 року подало до податкового органу скаргу на контрагентів-постачальників (Додаток 8 до податкової декларації з ПДВ) (а.с 30-34).

Факт прийняття декларації з ПДВ та заяви про порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі за березень 2014 року підтверджується квитанцією від 17.04.2014 № 2 (реєстраційний номер 9021278703) (а.с. 17).

Оскільки програмне забезпечення не передбачає подання в електронному вигляді копій товарних чеків або інших розрахункових документів на підтвердження факту сплати податку у зв'язку з придбанням товарів, уповноваженою особою позивача 22.04.2014 подано особисто до податкового органу скаргу з копіями вищезазначених документів, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідного документа на копії поданої заяви (а.с.16).

У травні 2014 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ позивача за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, що призвело до завищення товариством податкового кредиту на загальну суму 47736,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що товариством було подано заяву (скаргу на постачальника за порушення ним порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі) та додатки до неї з порушенням встановленого Податковим кодексом строку. Зокрема, до заяви не було додано жодних підтверджуючих документів, що є порушенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 №000126209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59670,00 грн. ( сума основного зобов'язання - 47736,00 грн., сума штрафних санкцій - 11934 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 13.11.2013 №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за №2094/24626.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника за формою згідно з (Д8) (додаток 8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, Податковим кодексом передбачені строки, в які має подана податкова декларація, зокрема, відповідно до пункту 49.18.1 кодексу декларація подається за звітний період протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного пунктом 5 розділу II Порядку, а при поданні податкової звітності в електронній формі - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відповідальність за несвоєчасне подання податкової звітності передбачена статтею 120 Податкового кодексу.

Так, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Із аналізу норм чинного законодавства убачається, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Проте, у разі неправильного заповнення платником податку додатка 8 до декларації та/або неподання копій товарних чеків, інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або неподання копій первинних документів, що підтверджують факт їх отримання, платник податку втрачає право формувати податковий кредит за сплаченими сумами податку.

Як убачається з матеріалів справи, декларація з ПДВ разом зі скаргою на постачальника (додаток 8 до декларації) за березень 2014 року подана позивачем в електронному вигляді 17.04.2014. Додатки до скарги на постачальника (копії розрахункових документів) були подані особисто уповноваженою особою позивача до податкового органу 22.02.2014, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідного документа на копії поданої заяви.

Наведене свідчить, що подання позивачем декларації з ПДВ та скарги на постачальника відбулося в термін, передбачений статтею 203 Податкового кодексу.

Оскільки оригінали платіжних документів неможливо подати за допомогою засобів електронного зв'язку, останні були подані в паперовому вигляді безпосередньо до податкового органу уповноваженою особою позивача 22.02.2014.

Це означає, що твердження відповідача про те, що на час проведення камеральної перевірки підприємством не подано до податкового органу жодних підтверджуючих документів до Додатку №8 до податкової декларації за березень 2014 року, не відповідає дійсності.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо податковий орган вважає, що подання таких документів відбулося з порушенням строку, передбаченого статтею 49 Податкового кодексу, то він мав би застосувати відповідальність, передбачену статтею 120 Податкового кодексу, але ніяким чином не позбавляти права позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за наслідками таких господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд повинен перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 №000126209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59670,00 грн. ( сума основного зобов'язання - 47736,00 грн., сума штрафних санкцій - 11934 грн.) прийняте відповідачем безпідставно, а відтак, підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від від 29.05.2014 №000126209.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" (код ЄДРПОУ 33870708) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.