Постанова № 41046246, 08.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р. Справа № 804/9286/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Сергєєва М.Ш. Калугіна А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Гранд Полімер ЛТД») з позовною заявою до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Дніпропетровська), в якій просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200087/1 від 30.05.2014 р., прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів; визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00174 від 30.05.2014 р., прийняту Дніпропетровською митницею Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

До Дніпропетровської митниці Міндоходів декларантом - ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» заявлено до митного оформлення наступний товар: поліетилен високого тиску, низької густини, лінійних в гранулах, марка LLDPE LL0209AA - 45000 кг., з густиною 0,92 г/см3 (при t =20 град. С), хімічний склад: мономерна ланка поліетилену - 98, 7%; тип полімеризації: сополімер з вмістом со-мономера Буттен -1-1,3%; хімічна модифікація - відсутня; застосовується для плівок загального призначення, згідно ЕМД від 29.05.2014 р. за №110100000/2014/213344.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідач направив позивачу електронні повідомлення про надання додаткових документів, а саме: договору із третіми особами; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією , та або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Позивач зазначив, що він надав відповідачу всі наявні документи окрім висновку про якісні та вартісні характеристики товару у зв'язку з відсутністю у позивача можливості їх надати. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200087/1 від 30.05.2014 р. та надана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00174 від 30.05.2014 р., якими відповідач повідомив про причини відмови у митному оформлення та пропуску через митний кордон України належного позивачеві імпортованого товару.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачем безпідставно було скориговано митну вартість товару, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких пояснив наступне.

За результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідно до ст. 337 МКУ в автоматизованому порядку за митною декларацією від 29.05.2014 №110100000/2014/213344 було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Відповідач наголосив, що позивач не надав обов'язкових документів, які були затребувані митним органом, а також не були усунуті розбіжності у поданих до митного органу обов'язкових документах. У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 30.05.2014 №110100000/2014/00174. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивачем не надані документи, запитувані митницею, які у розумінні вимог Митного кодексу України є належними, а у Дніпропетровської митниці Міндоходів виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, то відповідач правомірно застосував третій метод визначення митної вартості, а тому з огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України. Отже, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати лише належні документи, оскільки надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товару.

Оскільки позивачем не надані документи, запитувані митницею, які у розумінні вимог Митного кодексу України є належними, а у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, відповідач вважає, що він правомірно застосував другий метод визначення митної вартості.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 29 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» звернулося до Дніпропетровської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару: «поліетилен високого тиску, низької густини, гранулах, марка LDPE LL0209AA - 45000 кг».

Товар надійшов на адресу ТОВ «Гранд полімер ЛТД» від фірми ETIL DIS TICARET LTD (Туреччина). Вищевказаний товар заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація №110100000/2014/213344).

Так, митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України (далі-МКУ) має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 МКУ, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 337 МКУ, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато - логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато - логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу XI МКУ, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу XI МКУ.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до ст. 337 МКУ в автоматизованому порядку за митною декларацією від 29.05.2014 №110100000/2014/213344 було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- згідно п.5.2 зовнішньоекономічного контракту № 05052014-ОР від 05.05.2014 строк та порядок оплати зазначається в рахунку - проформі на конкретну партію товару. Рахунком-проформою № 14МУ-037 від 05.05.2014 передбачено «умови оплати: 100% передоплата». Дати оплати (08.05.2014 та 19.05.2014) не кореспондуються з датою фактичного виставлення комерційного рахунку (05.05.2014), та не відповідають умовам рахунку-проформі № 14МУ-037 від 05.05.2014;

- у платіжному дорученні від 19.05.2014 існує посилання на рахунок № 14МУ-039 від 12.05.2014, який до митного оформлення наданий не був;

-сума оплати по комерційному рахунку № 14МУ-037 від 05.05.2014- 73 125, 00 дол. США. Сума оплати по платіжному дорученню від 08.05.2014 14625,00 дол. США, а по платіжному дорученню від 19.05.2014 65812,50 дол. США, що разом складає 80 437,50 дол. США;

-згідно гр.34 митної декларації країни відправлення, країна походження товару - 616 (Польща). Згідно сертифікату про походження товару №К0542015 від 16.05.2014 та комерційного рахунку № 14МУ-037 від 05.05.2014 країна походження товару - Іран;

- згідно гр.31 митної декларації країни відправлення, марка товару «ADDR», до митного оформлення заявлено товар марки LLDPE LL0209АА;

- згідно гр.46 митної декларації країни відправлення статистична вартість товару 73 149,10 дол. США, згідно комерційного рахунку № 14МУ-037 від 05.05.2014 - 73 125,00 дол. США.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій ст.53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з матеріалами справи, 30.05.14 позивачем були надані: виписка з бухгалтерської документації №30/05 від 30/05/14., проформа інвойс 14МУ-039 від 12.05.2014.

Разом з тим, декларантом не було надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталог, специфікацію або прейскурант (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, - які було запропоновано надати відповідачу у повідомленні від 29.05.2014.

Судом встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2014 № 05052014-GP продавцем товару є фірма «ETIL DIS TICARET LTD STI» (Туреччина), покупцем - ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» (Україна). Відповідно до даних, зазначених Позивачем у графі 2 «Відправник/експортер» МД №110100000/2014/213344, відправником товару IL DIS TICARET LTD STІ» (Туреччина).

У графі 11 «Торговельна країна/Країна виробництва» зазначається місцезнаходження особи, з якою українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності укладено договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Так, у графі 11 МД Позивачем зазначений літерний код - TR, який згідно Класифікації держав світу відповідає назві держави «Туреччина».

У графі 34 «Код країни походження» позивачем зазначений літерний код - IR, який згідно Класифікації держав світу відповідає назві держави «Іран»

Отже, суд вважає, що позивач повинен був надати до Дніпропетровської митниці Міндоходів договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, однак свого обов'язку не виконав.

Суд не погоджується обґрунтуванням позивача щодо ненадання висновку експерта його значною вартістю, та вважає, що це не є підставою для ненадання обов'язкових документів.

Позивачем додатково було надано проформу інвойс 14MY-039 від 12.05.2014, на яку було наявне посилання у банківському платіжному документі від 19.05.2014. Суд зазначає, що залишок суми відносно рахунку 14MY-037 у даному платіжному документі складає 7 312,5 дол. США, а загальна сума за інвойсом 14MY-039 складає 36 562,50 дол. США. Дана проформа інвойс також визначає обов'язкову 100% передоплату, зокрема 20% протягом 3 банківських днів, цей строк сплинув 15.05.2014, отже це не могла бути 20% обов'язкова передоплата.

Таким чином, суд вважає, що неможливо ідентифікувати суму, яка була сплачена за інвойсом 14MY-037 від 05.05.2014.

Крім того, суд звертає увагу на те, що переклад митної декларації країни відправлення не містить всіх відомостей, які наявні у оригіналі. Зокрема, це стосується розрахунків складових митної вартості товару, які надані у оригіналі експортної декларації. Наприклад, однією із складових митної вартості вказане страхування (Sigorta), до митного органу страхових документів надано не було. Також у оригіналі надано опис товару марки 209АА, тоді як до митного органу був наданий товар марки LLDPE LL0209AA.

Також у перекладі митної декларації країни відправлення міститься відомість про вагу брутто у розмірі 25 194,5 кг, до митного органу був заявлений товар вагою брутто 45 900 кг.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав обов'язкових документів, які були затребувані митним органом, а також не були усунуті розбіжності у поданих до митного органу обов'язкових документах.

У судовому засіданні було з'ясовано, що у відповідності до п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення-автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах Міндохідів. У відповідача наявна інформація щодо МД від 13.05.2014 №500040001/2014/7449 з рівнем митної вартості товару - 1,69 дол. США. Суд звертає увагу на те, що постановою ВСУ від 15.10.2014 №21-270а13 передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАС.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд вважає,що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути також підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до п. 4.1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідно до п.5 ст.54 МКУ митниця має упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. В результаті здійсненого контролю митної вартості товару відповідач дійшов висновку про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до п.6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. З ст. 337 МКУ проведено контроль-співставлення, за результатами якого встановлено наступне. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 становить 1,625 дол. США/кг на умовах поставки СБЯ м. Одеса, рівень митної вартості подібного з урахуванням якісних характеристик товару, за попередніми митними оформленнями, становить 1,69 дол. США/кг.

У зв'язку з вищезазначеними розбіжностями 30.05.2014 року уповноваженою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200087/1, де зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Вказується також, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що: використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

Згідно з ч.1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту другого частини шостої статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем затребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням Позивачем обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості.

Отже, подані позивачем документи, не вказують на достовірні числові значення складових митної вартості за зазначеною поставкою.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

- фізичні характеристики;

- якість та репутація на ринку;

- країна виробництва;

- виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 МКУ - (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не е однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Відсутність ' інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 62, 63 МКУ) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат,

понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

У судовому засідання представник відповідача зазначив, що за результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МКУ встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 1,625 дол. США/кг на умовах поставки CFR м. Одеса, рівень митної вартості подібного з урахуванням якісних характеристик товару, за попередніми митними оформленнями, здійсненими за МД від 13.05.2014 № 500040001/2014/7449, становить 1,69 дол. США/кг.

З урахуванням викладеного, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МКУ, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2014/200087/1 від 30.05.2014, відповідно до якого митну вартість скориговано до 1,69 євро/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.

При цьому, суд звертає увагу на те, що посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено, про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу 2(ґ) відповідно до ст. 60 МКУ. З урахуванням наявної у митному органі інформації про вартість аналогічних товарів.

Таким чином, суд вважає, що Рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 30.05.2014 № 110100000/2014/00174.

Відповідно до ст. 256 МКУ, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнята митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З огляду на викладене, суд вважає, що картка відмови, прийнята відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони можуть витребувати додаткові документи для перевірки правильності вказаної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву, що вона визначена вірно.

Отже, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати лише належні документи, оскільки надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не надані документи, запитувані митницею, які у розумінні вимог Митного кодексу України є належними, а у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, відповідач правомірно застосував другий метод визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прийняті Дніпропетровською митницею Міндоходів України рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200087/1 від 30.05.2014 р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00174 від 30.05.2014 р. відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук