Постанова № 41045845, 23.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 920/1167/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Горбачова Л.П.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників:

позивача - Зінченко А.Ф. (за дов б/н від 06.03.2014 року),

відповідача - Сафронова М.А. (за дов. №18-49/1208 від 28.12.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківіського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе" (вх.№2340С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року по справі №920/1167/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м.Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В.Фрунзе", м.Суми,

про стягнення 608779,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.07.2014р. по справі №920/1167/14 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5; код 36441934) суму основного боргу в розмірі 493385,32 грн., 3% річних в сумі 16531,29 грн., інфляційні втрати в сумі 57726,09 грн., пеню в сумі 41136,82 грн., а також судовий збір по справі в сумі 12175,59 грн.

Відповідач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2014р. у справі № 920/1167/14 в частині стягнення з ПАТ "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе"на користь ТОВ "АВ метал груп" 16531,29 грн. 3% річних та 577726,09 грн. інфляційних витрат, винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ"Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" 16362,07 грн. 3% річних, 56011,83 грн. інфляційних втрат. Зменшити розмір пені, що обрахований ТОВ "АВ метал груп" за порушення "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" зобов'язання з оплати продукції, що поставлена за видатковою накладною №5021240 від 31.05.2013р. Судові витрати покласти на ТОВ "АВ метал груп".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки, на думку відповідача, всупереч вимогам статті 77 ГПК України суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, чим позбавив можливості подати докази, що мають значення для вирішення справи. Також апелянт вважає, що позивачем здійснено розрахунки інфляційних та 3% річних з порушення вимог статті 625 Цивільного кодексу України. Щодо підстав зменшення пені, то апелянт вважає розмір неустойки надто великим в порівнянні з сумою заборгованості за вказаною поставкою. Як стверджує апелянт, за договором №3/1300104 від 25.04.2013р. за прострочення постачання продукції, апелянт мав право нарахувати неустойку в сумі 2585,46 грн.

20.10.2014р. до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх.№9189) на апеляційну скаргу, в яких він просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2014р. у справі № 920/1167/14 в частині стягнення з ПАТ "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" на користь ТОВ "АВ метал груп" 16531,29 грн. 3% річних та 577726,09 грн. інфляційних витрат, винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" 16224,86 грн. 3% річних, 55608,69 грн. інфляційних втрат. Зменшити розмір пені, що обрахований ТОВ "АВ метал груп" за порушення "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" зобов'язання з оплати продукції, що поставлена за видатковою накладною №5021240 від 31.05.2013р. на суму 2585,46 грн.

У судовому засіданні 09.10.2014р. було оголошено перерву до 21.10.2014р. до 12:30 год.

Представник апелянта у судовому засіданні 21.10.2014р.уточнив вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2014р. у справі №920/1167/14 з урахуванням уточнень, зазначених в додаткових поясненнях до апеляційної скарги.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві (вх.№8981 від 14.10.2014р.) на апеляційну скаргу. Просила суд рішення господарського суду Сумської області по справі №920/1167/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2013 року між ТОВ «АВ металл групп» та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе" був укладений договір поставки №3/1300104.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та сплатити на умовах даного договору продукцію, ціна, кількісні та якісні характеристики та строки поставки якої викладені в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 1293887,84 грн. гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме, видатковими накладними, рахунками на оплату та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.14-а.с.19, том 1).

Згідно з п. 3.2. договору, оплата за товар здійснюється у наступному порядку:

- передплата у розмірі 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар;

-оплата 60% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти днів з дати поставки товару;

-оплата 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого покупцем відшкодування ДПВ, сплаченого покупцем в ціні товару, придбаного у постачальника, у випадку, якшо інші умови оплати не вказані в специфікаціях, що є невідємною частиною договору. Підставою для направлення рахунку постачальником покупцю є письмова заява покупця, в якій зазначається товар у відповідності до специфікації договору.

В матеріалах справи міститься Специфікація №1 від 25.04.2013 року, яка підписана сторонами, з наступними умовами оплати: 20% передоплата, 80% протягом 15 днів з моменту поставки товару на склад покупця (а.с.13).

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на суму 800502,52 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.28-а.с.33).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АВ метал груп» 20.03.2014р. направив на адресу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе» претензію (вих.№422) про сплату заборгованості у розмірі 493385,32 грн. Факт направлення претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34-а.с.35).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором. Протее відповідач зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 493385,32 гривень, а саме: за видатковою накладною №5023938 від 13.06.2013 року сума заборгованості склала 493385,32 грн. За накладною №5021240 від 31.05.2013 року, у зв'язку з оплатою з порушенням строків, була нарахована пеня в сумі 6548,16 грн., 3% річних в сумі 1416,31 грн.

Господарський суд Харківської області, надаючи правову оцінку заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, виходив з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних ТОВ "АВ метал груп» поставлено ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе", а останнім прийнято у власність товару на загальну суму 1293887,84 грн., у відповідача виник обов'язок з повної оплати поставленого товару, а останньою було сплачено лише 800502,52 грн., а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 493385,32 гривень, яка не була погашеною на момент винесення оскаржуваного рішення, не спростована відповідачем в апеляційній скарзі та представником в судовому засіданні.

За таких підстав господарський суд Сумської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 493385,32 гривень.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З приводу стягнених з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 16531,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 57726,09 грн., то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства було стягнуто 3% річних, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16531,29 грн. та інфляційних в розмірі 57726,09 грн. з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Отже, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши нарахування вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16531,29 грн. та інфляційних втарт в розмірі 57726,09 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнута з відповідача пеня в сумі 41136,82 грн., виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 6.3. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 25.04.2013 року) у випадку прострочення оплати товару за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд правомірно стягнув з відповідача пеню в сумі 41136,82 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст.193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач, як в суду першої, так і апеляційної інстанцій, не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 493385,32 грн., колегія суддв погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за поставлений товар.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилавя на те, що ПАТ «Сумське НВО ім.Фрунзе» у відповідності до наказу №4784/ОК від 02.07.2014р. для працівників Департаменту правового забезпечення ПАТ «Сумське НВО ім..Фрунзе» з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. встановлено 4-денний робочий тиждень з робочими днями-вівторок, середа, четвер, п'ятниця. Тож оскільки судове засідання відбудеться у понеділок, відповідач не має можливості направити свого повноважного представника у судове засідання14.07.2014р.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов обгрунованого висновку про те, що викладені у клопотанні обставини не є поважними для перенесення розгляду справи, а матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору по суті.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2014 року по справі №920/1167/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2014 року по справі №920/1167/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.10.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.