Постанова № 41045801, 23.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р.Справа № 916/2449/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Максіміхіної Ю.В.

за представників сторін:

від позивача: Бондаренко Н.В. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

на рішення господарського суду Одеської області

від 11 серпня 2014 року

у справі № 9501/2449/14

за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

про стягнення 283.293 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2014 р. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі позивач, КП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"(далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 283.293 грн. 95 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 2199 від 01.10.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з 01.12.2013 р. по 01.04.2013 р. в сумі 246244 грн. 14 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 12.769 грн. 34 коп. - пені за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., 2398 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., 21882 грн. 36 коп. - інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р. (включно), а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 5665 грн. 88 коп.

Відповідач будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи відзив на позов не надав та в його представник жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року (суддя Демешин О.А.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 2199 від 01.10.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з 01.12.2013 р. по 01.04.2013 р. в сумі 246244 грн. 14 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 12.769 грн. 34 коп. - пені за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., 2398 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., 21882 грн. 36 коп. - інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р. (включно), а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 5665 грн. 88 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги КП залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, в період опалювального сезону (грудня 2013 р. - березень 2014 р.) постачання теплової енергії систематично здійснювалися з занизькою температурою та тиском теплоносія, що зафіксовано відповідним комісійним актом від 31.01.2014 р. та від 10.02.2014 р., тобто надана теплова енергія позивачем відповідачеві всупереч п. 1 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів", Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.1997р., Правила надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. не відповідає якісним показникам та нормативам, по-друге, надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних витрат та пені не є детальними та не містять детальних розрахунків, внаслідок чого підстави для задоволення позву - відсутні. Крім того, місцевим судом порушено норми процесуального права, зокрема, розглянуто справу без його участі та не звернуто уваги на те, що відповідачем не отримано позовної заяви з додатками до неї взагалі.

До апеляційної скарги заявником додані додаткові докази, зокрема, копія технічного висновку за серпень 2014 р., копія технічних умов, копії актів від 31.01.2014 р. та від 10.02.2014 р., копія оскаржуваного рішення та копії звітів.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази можуть бути прийнятими апеляційним судом, якщо заявник обґрунтує неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як видно з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 24.06.2014 р. порушено провадження у справі за позовом КП до відповідача та розгляд справи призначено на 17.07.2014 р.

Зазначена судова ухвала отримана особисто відповідачем 02.07.2014 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою місцевого суду від 17.07.2014 р. розгляд справи відкладений на 11.08.2014 р.

Зазначена судова ухвала отримана особисто відповідачем 28.07.2014 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але відзив на позов та необхідні, на його думку, докази по справі до суду не надав та в його представник жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була підставне, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача, розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При викладених обставинах колегія суддів вважає строк з 24.06.2014 р. по 11.08.2014 р., тобто на протязі 1 місяця та 17 днів цілком розумним та достатнім для можливості надання всіх необхідних доказів по справі, за умови існування такого бажання, до суду першої інстанції відповідачем, а тому визнає, що останнім додані до апеляційної скарги додаткові докази не були надані місцевому суду не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості, у зв'язку з чим підстави для залучення цих додаткових доказів до матеріалів справи відсутні згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте, 12.10.2014 р. до апеляційного суду надійшло клопотання представника скаржника про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі в м. Києві.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано належних доказів його зайнятості в іншому судовому процесі в м. Києві. Крім того, вказана заявником у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів скаржника може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі скаржника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин у даному випадку немає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.10.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір постачання теплової енергії № 2199, за умовами якого позивач зобов'язався постачати на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15 теплову енергію, а останній зобов'язався прийняти її та оплатити її вартість відповідно до умов договору.

У п. 10 договору сторонами передбачено, що договір набирає чинності з 01.10.2007 р. та діє до 31.12.2008 р.

Договір вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів щодо припинення названого договору, то він є діючим до сьогоднішнього часу.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У п. п. 3.2.1, 4.2.1 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором, а позивач зобов'язаний забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

Згідно п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії визначається за показниками приладу обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та на протязі грудня 2013 р. по червень 2014 р. включно надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії за цей період загальною кількістю 259,068 Г/Кал, загальною вартістю 246244 грн. 14 коп., а саме: у грудні 2013 р. у кількості 116,928 Г/Кал на суму 118.747 грн. 40 коп., у січні 2014 р. у кількості - 72,58 Г/Кал на суму 65102 грн. 81 коп., у лютому 2014 р. у кількості - 57,46 Г/Кал на суму 51540 грн. 47 коп., у березні 2014 р. у кількості 12,1 Г/Кал на суму 10853 грн. 46 коп., а всього загальною кількістю 259,068 Г/Кал на загальну суму 246244 грн. 14 коп.

Як свідчать матеріали справи розрахунок кількості та вартості спожитої відповідачем теплової енергії за адресою м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15 виконаний позивачем за показниками приладу обліку, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. та п. 5.3. договору про постачання теплової енергії № 6382 від 01.10.2007 р. за тарифами, що встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. №133 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" у розмірі 1.015 грн. 56 коп. за 1 Г/Кал.

Відповідно до п. п. 6.1-6.7. договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує КП вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту енергію споживач повинний здійснити не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим; а перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач спожиту теплову енергію вартістю 246.244 грн. 14 коп. не оплатив, тобто фактично ухилився від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, оскільки відповідно до п. 6.5 договору оплатити спожиту теплову енергію відповідач повинний був не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Посилання скаржника на те, що на протязі грудня 2013 р. - березня 2014 р. останній отримував теплову енергію не належної якості є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 39 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. споживач у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору має право викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що споживач на підставі ст. 678 ЦК України з приводу якості поставленої йому теплової енергії звертався до спеціально уповноваженого територіального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняв дій, передбачені приписами ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, склав відповідний акт за участю уповноваженою представника позивача щодо якості поставленої теплової енергії або звернувся до КП з приводу якості теплової енергії, що була поставлена матеріали справи не містять та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, внаслідок чого доводи останнього рро те, що послуги з теплопостачання за період з грудня 2013р. по червень 2014р. надавалися йому позивачем неналежної якості є голослівними та не підтвердженими жодним із доказів, що містяться в матеріалах справи, а тому до уваги прийнятими бути не можуть.

Оскільки, відповідач не розрахувався за отриману теплову енергію, то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 246244 грн. 14 коп. боргу за отриманні послуги з централізованого опалення за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. включно.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2398 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р. та 21882 грн. 36 коп. - інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р. (включно).

У п. 7.2.3. договору сторонами передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживачеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки, відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, у зв'язку з чим п. 7.2.3 договору є обов'язковим для сторін, так як цей пункт договору не визнаний недійсним в установленому законом порядку, внаслідок чого місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача 12.769 грн. 34 коп. - пені за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., а тому протилежні твердження скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Здійснені позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних витрат та пені перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, а крім того, не спростовані скаржником ані в цілому, ані за їх складовими.

Посилання скаржника щодо не направлення на його адресу позовної заяви з відповідними документами і доказами, є необґрунтованими та до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки повністю спростовуються матеріали справи, зокрема, наявною доданою до позовної заяви поштовою квитанцією про надіслання позивачем відповідачеві копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом (а.с. 6).

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач не одержував вищевказану поштову кореспонденцію в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Правомірно, відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору покладені місцевим судом на відповідача у повному обсязі.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року у справі № 916/2449/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.