Постанова № 41045763, 16.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа№ 910/15192/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Васютін А.Г. - представник за дов. б/н від 13.03.2014р.;

від відповідача: Галюк Ю.Г. - представник за дов. №№14/429 від 19.08.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014 р.

у справі № 910/15192/14 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 16 798,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 16798,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" 16798,75 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/15192/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач не має і не може мати право вимоги до ПрАТ «СК «Провідна», як до страховика, який уклав договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів з винною особою у заподіянні збитків, оскільки, як було встановлено вище, на підставі додатку №1 до договору позивачу від ПрАТ "СК "Нова" було передано регресну справу стосовно відповідача по вищеописаному в рішенні ДТП, а отже і право вимоги до відповідача як до страхувальника винної в ДТП особи.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.11.2012р. по вул. Ігорева, 1 в смт. Калинівка Броварського району Київської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "КАМАЗ", д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, з автомобілем "Фольксваген", д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6

Так, причинами ДТП відповідно до довідки ДАІ про обставини ДТП та постанови районного суду (копії наявні в матеріалах справи) стало те, що водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем "КАМАЗ", д.р.н. НОМЕР_1, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та не обрав належної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Фольксваген", д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив п. 13.1 ПДР України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Фольксваген", д.р.н. НОМЕР_2 (застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ілта" на праві власності, та який був застрахований ПрАТ "СК "Нова" на підставі Генерального договору страхування від 10.07.2011р. зі страховим сертифікатом № 689 від 18.04.2012р. (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ "Креді Агріколь Банк".

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок від 20.11.2012р. ремонтного СТО ТОВ "Автосоюз" (22798,75 грн.), а також враховуючи Звіт оцінювача № 918 від 14.12.2012р про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля (25780,81 грн.), ПрАТ "СК "Нова" було складено Страховий акт, відповідно до якого ПрАТ "СК "Нова" розрахувало та виплатило страхове відшкодування в розмірі 16798,75 грн. шляхом укладення Угоди № 1 від 30.12.2012р. про проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, ПрАТ "СК "Нова", здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "КАМАЗ", д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_5, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП було встановлено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2012р. №1007/12916/2012.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як особи, яка експлуатує автомобіль "КАМАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АВ/8787586 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Тобто, відповідач є особою на яку полісом № АВ/8787586 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "КАМАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту оцінювача № 918 від 14.12.2012р. вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, завдана внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 25780,81 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Доказів на спростування встановленого Звітом оцінювача № 918 від 14.12.2012р. розміру оціненої шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було, а також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди, та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Іншого висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наведені у вищевказаному звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/8787586 та положення ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, 1192 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач повинен відшкодувати ПрАТ "СК "Нова" шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), обмежуючись з оціненим розміром матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений вищевказаним звітом (25780,81 грн.), в межах суми, право на вимогу якої перейшло до ПрАТ "СК "Нова" в зв'язку з виплатою (угода про зарахування вимог від 30.12.2012р.) страхового відшкодування (16798,75 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.), тобто в сумі 16798,75 грн.

02.01.2014р. між позивачем та ПрАТ "СК "Нова" було укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, згідно з умовами якого ПрАТ "СК "Нова" продав (переуступив) позивачу права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (додаток №1 до договору), а позивач приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду в розмірі 300000 грн.

На підтвердження факту передачі регресних вимог, в момент укладення цього договору продавець зобов'язується передати покупцю регресні справи. передача регресних справ (з усіма документами) покупцю підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі регресних справ сторонами цього договору.

Згідно витягу з додатку №1 до договору позивачу від ПрАТ "СК "Нова" було передано регресну справу стосовно відповідача по вищеописаному в рішенні ДТП.

За умовами розділу № 3 договору купівлі-продажу від 02.01.2014р., права, що переходять до покупця за регресними вимогами у зв'язку з продажем регресних справ:

- з урахуванням положень статті 3, покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі;

- право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за регресними вимогами з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було внесено частину оплати в розмірі 145000 грн. за передані йому регресні вимоги до боржників ПрАТ "СК "Нова".

Так, умови договору купівлі-продажу від 02.01.2014р. та положення чинного законодавства не пов'язують перехід регресних вимог з наявністю обов'язкового факту повідомлення боржників про такий перехід та факту внесення оплати за них по договору, та натомість умови договору пов'язують перехід прав вимоги з фактом передачі регресних справ.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач не має і не може мати право вимоги до ПрАТ «СК «Провідна», як до страховика, який уклав договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів з винною особою у заподіянні збитків, оскільки, як було встановлено вище, на підставі додатку №1 до договору позивачу від ПрАТ "СК "Нова" було передано регресну справу стосовно відповідача по вищеописаному в рішенні ДТП, а отже і право вимоги до відповідача як до страхувальника винної в ДТП особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання скаржника, що договір купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014р. є договором факторингу, оскільки даний договір не містить обов'язкової для договору факторингу умови, як то зазначення про передачу (або зобов'язання передати) однією стороною грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, та натомість обов'язку клієнта відступити факторові свого права грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також матеріали справи не містять доказів, що позивачем ведеться факторингова діяльність.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього з заявою від 17.04.2014р., і дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, були отримані відповідачем 22.04.2014р., що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач в свою чергу після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, обґрунтованих заперечень до позивача не висунув, та у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норми процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/15192/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/15192/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15192/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк