Постанова № 41045753, 21.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11353/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мандригеля Р.С. - представник за дов. №55/10 від 29.09.2014р.;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2014 р.

у справі № 910/11353/14 (суддя: Марченко О.В.)

за позовом Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 34 796,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський завод "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України") 32 369,27 грн. попередньої оплати за товар, що не був поставлений, та 2 427,70 грн. 3 % річних, а всього 34 796,97 грн.

11.08.2014р. позивач подав суду першої інстанції клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою представника позивача - Матвеєвої Юлії Володимирівни (довіреність від 01.03.2014 № 110) у судове засідання 11.08.2014р. на загальну суму 1520,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11353/14 позов задоволено частково. Стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 32369,27 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 533,52 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання, та 1699,53 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11353/14 в частині стягнення 533,52 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" " було прийнято до провадження.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 21.10.2014р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням №04393744.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.10.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДК "Газ України" як постачальник на підставі договорів від 14.05.2010р. № 10/10-240 ПР-01 (далі - договір), від 14.12.2010р. № 11/11-11 ПР-01 (далі - договір № 1) та від 30.08.2011р. № 11/Б-6 ПР-01 (далі - договір № 2), здійснювала поставки природного газу ХЗ "Продтовари", як покупцю.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє в частині поставки газу до 30.09.2010р. включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Сторонами були належним чином виконані зобов'язання за договором, а тому наприкінці 2010 року ДК "Газ України" та ХЗ "Продтовари" було укладено договір № 1, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 договору № 1 (пункт 1.1 договору №1);

- постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 287000 куб. м. (пункт 1.2 договору №1);

- оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 (п'ятого) числа та до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця поставки.

Відповідно до п. 4.1 договору остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

- кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за Договором №1 (пункт 4.4 Договору №1);

- договір № 1 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору).

У зв'язку із нововведеннями до чинного законодавства України 30.08.2011р. сторонами було укладено Договір № 2, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 Договору № 2. Газ, що постачається за Договором № 2, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом Договору № 2 (пункт 1.1 Договору № 2);

- постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 по 30.09.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 38 968 куб. м., в тому числі за місяці: серпень - 13 968 куб. м.; вересень - 25 000 куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм. рт.ст.) (пункт 1.2 Договору № 2);

- оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

за серпень 2011 року - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Договору № 2;

за вересень 2011 року: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Договору № 2; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 (п'ятого) числа та до 15 (п'ятнадцятого) поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору № 2);

- кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за Договором № 2 (пункт 4.4 Договору № 2);

- строк поставки газу з 06.08.2011 по 30.09.2011 включно (пункт 5.1 Договору № 2);

- покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору № 2);

- договір № 2 набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 і діє у частині поставки газу по 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору № 2).

19.10.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2, якою внесено, зокрема, такі зміни до договору № 2:

пункт 5.1 договору № 2 "строк поставки газу: з 06.08.2011 по 31.10.2011 (включно)";

пункт 10.1 договору № 2 "договір № 2 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 06.08.2011 і діє в частині передачі газу по 31.10.2011 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сторони добросовісно виконували умови договорів до кінця жовтня 2011 року, коли ДК "Газ України" повідомила ХЗ "Продтовари" про неможливість подальшого виконання своїх договірних обов'язків починаючи з листопада 2011 року, та необхідність розірвання Договорів №1 та №2. Сторонами було підписано додаткову угоду про розірвання Договору №1. На підставі пункту 10.1 Договору №2 чинність останнього закінчилася 30.09.2011р. включно.

Сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2011р. на суму 34749,47 грн. та на суму 32 369,27 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на момент припинення правовідносин сторін (договір № 2 був чинний до 31.10.2011р.) ДК "Газ України" зобов'язана була поставити позивачу природний газ на суму 67118,74 грн. або повернути надлишково сплачені як передплата кошти.

17.11.2011р. позивачем подано відповідачу листи № 128, № 129 з вимогою повернення надлишково сплачених коштів за договором № 2 у сумі 32369,27 грн. та у сумі 34749,47 грн. Вказані листи було отримано головним бухгалтером ДК "Газ України" Т. Шульгіною 18.11.2011р..

Листом від 14.12.2011р. № 113 ХЗ "Продтовари" знову звернувся до ДК "Газ України" з проханням про перерахунок на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 67118,74 грн. як надлишково сплачених у строк до 15.01.2012р. Вказаний лист було вручено головному юристконсультанту юридичного відділу ДК "Газ України" - 14.12.2011р. за вх. № 492.

22.03.2012р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензійний лист від 22.03.2012р. № 56, в якому зазначено, що 01.02.2012р. ДК "Газ України" було перераховано на поточний рахунок ХЗ "Продтовари" 34 749,47 грн., у зв'язку з чим позивач просить відповідача повернути ХЗ "Продтовари" в строк до 15.04.2012р. грошові кошти у сумі 32369,27 грн.

18.07.2012р. ХЗ "Продтовари" на адресу ДК "Газ України" надіслано претензію від 17.07.2012р. № 146 з вимогою про повернення в строк до 23.08.2012р. грошових коштів у сумі 32369,27 грн., надлишково сплачених позивачем за договором № 2.

Крім того, ХЗ "Продтовари" 18.07.2012р. на адресу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") надіслали претензію від 17.07.2012р. № 147 з вимогою про повернення в строк до 23.08.2012р. грошових коштів у сумі 32369,27 грн., сплачених позивачем за договором № 2.

01.08.2012р. відповідач у свою чергу, листом від № 31/10-4575 надав відповідь на претензію позивача № 146, в якій ДК "Газ України" посилається на таке: "відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з претензією в ній необхідно зазначити посилання на відповідні нормативні акти, обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, які підтверджують цю обставину. Зазначених вимог в даній претензії не дотримано. Враховуючи викладене, ДК "Газ України" не визнає претензію Харківського заводу "Продтовари" від 17.07.2012р. № 146".

Разом з тим, НАК "Нафтогаз України" листом від 26.07.2012р. № 14/2-269 надала відповідь на претензію позивача № 147, в якій зазначило, що відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація припинення юридичної особи позбавляє останнього статусу юридичної особи та є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Останній введеться на основі нормативних, установчих (для включення до Державного реєстру) та ліквідаційних (для виключення з Державного реєстру) документів, а щодо суб'єктів підприємницької діяльності - на основі копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб'єкта відповідно до положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 118.

Станом на 26.07.2012р. державна реєстрація припинення юридичної особи ДК "Газ України" не проведена, статусу юридичної особи вказаний суб'єкт господарювання не позбавлений, а тому НАК "Нафтогаз України" відхилило претензію ХЗ "Продтовари" № 147.

15.08.2012р. позивачем на адресу ДК "Газ України" надіслано претензію від 15.08.2012р. № 161 з вимогою про повернення позивачу грошових коштів у сумі 32369,27 грн. в строк до 21.09.2012р.

На вказану претензію відповідачем листом від 03.10.2012р. № 31/10-5830 було надано відповідь, в якій вказано, що відповідно до п. 4 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України при розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Позивачем не було запропоновано провести з ДК "Газ України" звірку розрахунків на момент пред'явлення претензії, а тому відповідач не визнає претензію позивача № 161.

Згідно з ч. 2 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача передплати у сумі 32369,27 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 427,70 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що стягнення 3 % річних у сумі 2 427,70 грн. є неправомірним, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором № 2, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014р. №910/10416/13.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача витрати, пов'язані з явкою представника ХЗ "Продтовари" у судове засідання 11.08.2014р., які складаються з: вартості проїзних документів АСК "Експрес" на загальну суму 533,52 грн.; вартості проживання представника позивача в місті Києві - 500 грн. та витрат на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати), визначених відповідно до розрахунку, передбаченого підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України у сумі 487,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також зважаючи на те, що представник позивача в судове засідання 21.08.2014р. не з'явився, суд першої інстанції правомірно частково стягнув з відповідача на користь позивача понесені представником ХЗ "Продтовари" витрати на оплату проїзду для прибуття в судове засідання 11.08.2014р. в сумі 533,52 грн, що підтверджуються документами АСК "Експрес", а саме ЄЕ № 679453 на суму 241,34 грн. та ЄЕ № 679451 на суму 292,18 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11353/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11353/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11353/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк