Рішення № 41045728, 20.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р.Справа № 922/3911/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Корпорації "Трансекспо Систем Менеджмент Груп", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків про стягнення 51674,38 грн. за участю представників сторін:

позивача - Задорожної Д.Ю. довіреність №312 від 13.10.14 р.;

відповідача - Любич В.О. довіреність б/н від 13.10.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "Трансекспо Систем Менеджмент Груп" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", суми у розмірі 51674,38 грн., з яких 42224,20 грн. - основна заборгованість, 3084,10 грн. - пеня, 5307,58 грн. - інфляційні втрати, 1058,50 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору підряду №0511-7 від 06 червня 2011 року, який було укладено між позивачем та відповідачем.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий 20.10.14р. за вх.№36727, та долучений судом до матеріалів справи. В даному відзиві відповідач зазначив, що оскільки за договором підряду укладеним між відповідачем та позивачем, останнім виконувались специфічні роботи із улаштування металевих протипожежних дверей, застосуванню підлягають спеціальні норми законодавства, а саме Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затверджені Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.09.11 р. №1037. Відповідач посилаючись на п.12.4 зазначених Ліцензійних умов, ст. 861 ЦК України зазначає проте, що підрядник (позивач) не виконав своїх обов'язків за договором, акт виконаних робіт оформлений без додержання вимог чинного законодавства, тому до моменту усунення відповідачем наявних недоліків та оформлення належним чином факту передачі результату виконаних за договором робіт у відповідача відсутній обов'язок по сплаті 33 562,99 грн. заборгованості за договором. Щодо стягнення з відповідача суми гарантійного фонду відповідач зазначив, що згідно ч.1 ст. 887 ЦК України гарантійний строк становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший строк не встановлений договором або законом, що також знаходить своє відображення у п.103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668, тому на думку відповідача положення п.5.1. договору, якими встановлений гарантійний строк експлуатації тривалістю 12 місяців суперечить вимогам чинного законодавства та у відповідача відсутній обов'язок по сплаті рахунку гарантійного фонду за будівельно-монтажними роботами виконаними відповідачем у розмірі 8661,21 грн. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів про отримання відповідачем поштових відправлень із вкладенням рахунку - фактури на оплату гарантійного фонду за договором. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 червня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 11-7 від 06 червня 2011 року (далі по тексту - договір). Згідно умов якого позивач зобов'язується своїми силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, на замовлення замовника виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві Торгівельно-офісного центру з адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, кут пр. Правди, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п.п. 2.2.1. договору сторони погодили, що протягом (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору замовник перераховує підряднику передоплату у сумі 80% (вісімдесят відсотків) від вартості договору, вказаної в п.2.1. договору, що складає 138579,35 грн. з урахуванням ПДВ 20% з метою закупівлі матеріалів.

П.п. 2.2.2. договору встановлено, що подальші розрахунки проводяться замовником шляхом переказу підрядникові коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач зобов'язався виконати дані роботи, а відповідач прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Загальна вартість робіт, які повиненн виконати позивач згідно договору становить 173224,20 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. А ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ст. 189 Господарського кодексу України).

Ст. 882 Цивільного кодексу України регламентує порядок передання та прийняття робіт.

Так, згідно з ч.1 вказаної статті замовник, який одержав повідомлення про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Розділ 4 договору регулює порядок здачі та приймання виконання робіт.

Відповідно п. 4.1. договору сторони погодили, що протягом 3-х діб з моменту завершення робіт підрядник готує два примірники акту виконаних робіт, підписує їх і передає замовникові.

Згідно п.4.2. договору замовник протягом 10 робочих днів після отримання від підрядника акту передбачених п.4.1. цього договору, зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акт і повернути підрядникові один примірник підписаного акту або надати підрядникові мотивовану відмову від прийняття та підписання акту.

Судом встановлено, що сторонами у встановленому договором порядку був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на загальну суму 173224,20 грн. Даний акт був підписаний з боку підрядника (відповідача) президентом корпорації Мазовером В.І., та з боку генпідрядника генеральним директором Євель С.М.

Таким чином, відповідачем були прийняті роботи виконані позивачем без зауважень щодо якості виконання робіт, або мотивованої відмови від підписання даного акту, тому заперечення відповідача щодо відсутності зобов'язань по оплаті заборгованості за договором у розмірі 33 562,99 грн. та гарантійного фонду у розмірі 8661,21 грн. судом не приймаються, та оцінюються як спроба уникнути відповідальності за не виконане зобов'язання за договором підряду.

Відповідно до п. 2.3. договору, гарантійний фонд встановлюється у розмірі 5% (п'ять відсотків) від ціни договору та оформлюється шляхом щомісячного утримання замовником 5% (п'ять відсотків) вартості фактично виконаних врахуванням ПДВ.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що замовник перераховує підряднику 50% (п'ятдесят відсотків) гарантійного фонду після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та отримання замовником відповідного рахунку - фактури від підрядника.

Беручи до уваги п. 2.6. договорів, в якому вказано, що перерахування замовником на рахунок підрядника решти коштів гарантійного фонду в розмірі 50% суми гарантійного фонду здійснюється: протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у статті 5 договору, та отримання замовником від підрядника відповідного рахунку; б) протягом 30 календарних днів після надання підрядником замовнику банківської гарантії та суму решти коштів гарантійного фонду від банку, акцептованого замовником, з текстом та у формі, погодженій із замовником.

Згідно п.5.1. підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 12 місяців з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивачем зобов"язання за договором виконані на загальну суму 173 224, 20 грн., але відповідачем оплачені роботи лише частково, а саме у розмірі 131 000,00 грн., унаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка складає 42 224, 20 грн. (з яких - 8 661,21 грн. гарантійний фонд та 33 562,99 грн. сума заборгованості за виконані будівельні роботи).

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією №01 від 05.07.2013 р., в якій просив сплатити заборгованість, в тому числі і за договором №110511-7 від 06 червня 2011 р. у розмірі 4224,20 грн., яка створилась у відповідача, але відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

30.08.14 р. позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено рахунок №90 на оплату гарантійного фонду за будівельно - монтажні роботи систем протипожежної безпеки згідно договору на суму 42 224,20 грн., що підтверджується описом вкладення та квітанцією про відправлення вказаного рахунку на юридичну адресу відповідача, але відповідач не відреагував та рахунок не оплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 588 та 599 ЦК України). У даному випадку був підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт, як вже зазначалось, без зауважень позивачем та відповідачем, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 42224,20 грн. (з яких - 8 661,21 грн. гарантійний фонд та 33 562,99 грн. сума заборгованості за виконані будівельні роботи).

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3084,10 грн. пені, 5 307,58 грн. інфляційних втрат та 1 058,50 грн. 3% річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору сторони погодили, що при порушенні строків проведення розрахунків за договором, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш ніж 3% від ціни робіт.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, р/р № 26001701540101 Філії ХРУ ВАТ КБ "Експобанк", МФО 351964, код ЄДРПОУ 21191412, ІПН 211914120343) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03680, м. Київ, вул. Ямська, 72, р/р №2600930116678 в АТ "Банк "Таврика" м. Києва, МФ0 300788, код ЄДРПОУ 37034171, ІПН 370341726509) суму у розмірі 51674,38 грн., з яких: 42224,20 грн. основна заборгованість, 3084,10 грн. пеня, 5307,58 грн. інфляційні втрати, 1058,50 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний