Рішення № 41045614, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15957/14 16.10.14

За позовомДержавного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" доДержавного підприємства спеціального зв'язку простягнення 24 503,49 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Маріженко Д.М. - юрисконсульт; від відповідача:Богданець Ю.С. - юрисконсульт;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" (надалі - "Інститут") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства спеціального зв'язку (далі - "ДП спеціального зв'язку") про стягнення 24 503,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №КД0367-00 в порушення умов якого відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином виконано не було, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 19 009,98 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 879,41 грн., 3% річних у розмірі 427,42 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2 186,68грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2014 р.

20.08.2014 р. представником відповідача на виконання ухвали господарського міста Києва від 04.08.2014 р. через загальний відділ суду було подано документи для доручення їх до матеріалів справи.

26.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано заперечення проти позовної заяви згідно змісту яких відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат по сплаті податку на землю у розмірі 825,18 грн. в іншій частині заявлених позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 27.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав додаткові документи для доручення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2014 р. з'явився, подав уточнення до розрахунку визнаних позовних вимог згідно змісту яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі вказуючи на наявність переплати відповідача з відшкодування витрат по сплаті земельного податку у розмірі 11,53 грн.

В судовому засіданні 27.08.2014 р. було оголошено перерву до 01.10.2014 р.

24.09.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано уточнення до розрахунку визнаних позовних вимог згідно змісту якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі вказуючи на наявність переплати відповідача у розмірі 823,16 грн.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2014 р. з'явився, надав суду акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 р. - 01.08.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2014 р. з'явився, подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та платіжні доручення про сплату комунальних послуг за липень 2014 р., а саме: платіжне доручення №482 від 20.08.2014 р. на суму 2000,00 грн. та платіжне доручення №481 від 20.08.2014 р. на суму 1712,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору на 15 днів та у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 15.10.2014 р.

10.10.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2014 р. через загальний відділ суду було подано розрахунок основного зобов'язання ДПСЗ за статтями витрат за січень-червень 2013 р., довідку заборгованості за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р. ДПСЗ, копії актів здавання - приймання №191 від 18.02.2013 р., №413 від 25.03.2013 р., №618 від 18.04.2013 р., №723 від 21.05.2013 р., №881 від 18.06.2013 р.

14.10.2014 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2014 р. через загальний відділ суду було подано контррозрахунок ціни позову за період з 01.10.2012 р. по 01.09.2014 р.

В судове засідання 15.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав додаткові документи для доручення їх до матеріалів справи, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2014 р. з'явився, проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. оголошено перерву до 16.10.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 16.10.2014 р. з'явився, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2014 р. з'явився, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012 р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області (орендодавець) та Державним підприємством спеціального зв'язку (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) мана, що належить до державної власності №197-12 (надалі - "Договір 1").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права приватизації та передачі у суборенду, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення (кім. №1,2,3) 1-го поверху площею 96,63 кв.м. та (кім. №8) 2-го поверху площею 67,10 кв.м. дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу загальною площею 163,73 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, що перебуває на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.08.2012 р. і становить за незалежною оцінкою 605 088,44 грн. в т.ч.: приміщення І поверху - 364 684,83 грн. та приміщення ІІ поверху - 240 403,61 грн.

Майно передається в оренду з метою надання послуг з перевезення та доставки поштових відправлень (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 5.11 Договору орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

19.10.2012 р. Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області на підставі акту приймання-передавання було передано, а ДП спеціального зв'язку було прийнято в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення (кім. №1,2,3) 1-го поверху площею 96,63 кв.м. та (кім. №8) 2-го поверху площею 67,10 кв.м. дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу загальною площею 163,73 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12.

19.10.2012 р. між ДП Український державний геологорозвідувальний інститут (балансоутримувач) та Державним підприємством спеціального зв'язку (орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №КД0367-00 (надалі - "Договір 2").

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12 (далі - будівля), загальною площею 4548,86 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Вартість спожитої електричної енергії обчислюється за встановленими тарифами та за показанням лічильника орендаря для нежитлових приміщень, а для приміщень загального користування - пропорційно до займаної площі із застосуванням коефіцієнта витрат електроенергії в залежності від поверху.

У разі відсутності лічильника обчислення вартості спожитої електроенергії буде здійснювати пропорційно до займаної орендарем площі в будівлі.

Орендар користується нежитловими приміщенням (кімн. №1, 2, 3, 8), перелік і вид елементів якого зазначено в акті обстеження та перевірки об'єкта оренди, що належить до державної власності від 19.10.2012 р. (додаток до акту приймання - передавання від 19.10.2012 р.), загальною площею 163,73 кв.м., розміщеного на першому та другому поверхах в будівлі, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.08.2012 р. і становить за незалежною оцінкою 605 088,44 грн., в т.ч. приміщення І поверху - 346 684,43 грн. та приміщення ІІ поверху - 240 403,61 грн.

Приміщення використовується для цілей, передбачених договором оренди від 19.10.2012 р. №197-12, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області і орендарем та погодженим з балансоутримувачем.

Відповідно до п. 2.1 Договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити:

Згідно п. 2.1.1 Договору виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік робіт та послуг встановлюється Додатками №1, №2, №3, №4, а порядок та умови їх оплати - цим договором.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі комунальної послуги та інші послуги балансоутримувача.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено обов'язок балансоутримувача надавати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами.

Балансоутримувач зобов'язаний інформувати орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги (п. 2.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору визначено, що орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на рахунок балансоутримувача будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.1, 3.1.2 Договору визначено, що балансоутримувач будівлі має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.3. Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Спори, які виникають за цим Договором або в зв'язку з ним, не вирішенні шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 4.2 Договору).

Цей Договір є чинним за умови дії договору оренди від 19.10.2012 р. №197-12 (п. 5.1 Договору).

Крім того, сторонами додатково до Договору №КД0367-00 затверджено зведені розрахунки відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (Додатки №№1,2,3,4).

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті відшкодування позивачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з січня 2013 року по липень 2013 р. включно.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Матеріали справи №910/15957/14 на підтвердження наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором за спірний період містять: рахунки-фактури на компенсацію наданих послуг, виконаних робіт, розрахунки з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором, акти здавання-прийняття наданих послуг (виконаних робіт), рахунки за реактивну електроенергію, рахунки на вивіз твердих побутових відходів, акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, докази сплати позивачем відповідним організаціям податку за землю.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуг з утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг за період з січня 2013 р. по липень 2013 р. включно на загальну суму 45 876,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 2.2.3 Договору орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок балансоутримувача будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.

Позивачем надано розрахунки, що виставлялись відповідачу за Договором за спірний період.

Жодних зауважень до вказаних рахунків відповідача матеріали справи не містять. Вказаного відповідачем не спростовано.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до доданих до матеріалів даної справи платіжних доручень, відповідачем було сплачено позивачу за Договором за спірний період 26 866,63 грн.

При цьому, суд зауважує, що за контррозрахунком відповідача ним було сплачено 25 866,63 грн., що є сумою меншою, ніж зазначено позивачем та встановлено судом.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження повної відсутності боргу перед позивачем, відповідачем до матеріалів справи надано суду не було.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості спростовуються наявним в матеріалах справи документами.

Крім того, в контррозрахунку відповідачем вказано на наявність несплачених грошових коштів за спірний період у розмірі 20 009,98 грн., яка визначена відповідачем як невизнана сума.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за період з січня 2013 року по липень 2013 р. становить 19 009,98 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що в цій частині позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 009,98 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 879,41 грн., 3% річних у розмірі 427,42 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 186,68 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2.3 Договору сторони передбачили, що при несвоєчасному або не в повному обсязі перерахування плати Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 2 879,41 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 186,68 грн. та 3% річних у розмірі 427,42 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спеціального зв'язку (01032, м. Київ, площа Вокзальна, 3; код ЄДРПОУ 24366929) на користь Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А; код ЄДРПОУ 01432032) основну заборгованість у розмірі 19 009 (дев'ятнадцять тисяч дев'ять) грн. 98 коп., пеню в розмірі 2 879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 427 (чотириста двадцять сім) грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 21.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко