Рішення № 41044694, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17224/14 20.10.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс"

про стягнення 70 878,16 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лебедєв Ю. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 140401 від 29.12.2006 року про умови поставки газу балансоутримувачам для побутових потреб в розмірі 70 878,16 грн., в тому числі 60 401,14 грн. основного боргу, 3 603,78 грн. пені, 1 583,85 грн. 3 % річних, 5 289,38 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з поставки газу для побутових потреб, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо своєчасної оплати поставки газу не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 порушено провадження по справі № 910/17224/14, розгляд справи призначено на 22.09.2014.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 22.09.2014 представника відповідача розгляд справи відкладено на 20.10.2014.

В судове засідання 20.10.2014 представник позивача з`явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем ухвал суду 28.08.2014 та 01.10.2014.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 20.10.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

29.12.2006 між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (далі - відповідач, балансоутримувач) був укладений Договір №140401 про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити в інтересах балансоутримувача транспортування (доставку) природного газу для комунально-побутового споживання населення, а Балансоутримувач зобов'язується забезпечити безперервне надання газу в якості комунальних послуг населенню, наймачам (орендарям, власникам) квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні (квартира, комунальна квартира, гуртожиток) та своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах передбачених договором (п.1.1 договору).

Порядок та умови надання балансоутримувачем газу мешканцям в якості комунальної послуги й збору комунальних платежів здійснюється на договірній основі між ними із дотриманням норм чинного законодавства Українита діючих в місті Києві розпоряджень Київської міської державної адміністрації (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту балансоотримувач розглядає, підписує його та повертає один примірник постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків із постачальником.

Згідно з пунктом 5.1 договору балансоутримувач зобов'язується за власні кошти забезпечувати мешканців бланками єдиних розрахункових документів платників комунальних послуг, в яких, зокрема, повинні зазначатись: розміри щомісячної плати за природний газ, що споживається кожним мешканцем - власником особистого рахунку відповідного помешкання (квартири), кількість жильців, суми наданих законодавством пільг та субсидій.

Відповідно до пункту 5.2 договору якщо балансоутримувач користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, балансоутримувач зобов'язується забезпечувати збір та надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців за діючими тарифами по єдиних розрахункових документах платників комунальних послуг.

У разі нездійснення платежів окремими мешканцями до 10 числа кожного наступного за звітним місяця, або у разі ненадходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, балансоутримувач приймає на себе зобов'язання невідкладно вжити всіх правових заходів для забезпечення своєчасної оплати за спожитий газ мешканцями, зокрема шляхом стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 7.1.1 договору постачальник має право вимагати від балансоутримувача своєчасної і в повному обсязі оплати вартості переданого йому газу для надання комунальної послуги мешканцям.

Відповідно до п. 11.7 договору, він набирає чинності з 01.01.2007 і діє до 31.12.2011.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 20.12.2011 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012 і після закінчення вказаного строку дії вважається продовженим на один рік, якщо за місяць до його закінчення однією із сторін не буде заявлено про намір його розірвання.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з квітня 2011 по червень 2014, підписаними та скріпленими печатками сторін в двосторонньому порядку, підтверджується належне виконання позивачем договірних зобов'язання щодо поставки природного газу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач за газопостачання розрахувався частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 60401,14 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати за газопостачання, зокрема погашення заборгованості у розмірі 60401,14 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 603,78 грн. пені, 1 583,85 грн. 3 % річних, 5 289,38 грн. збитків від інфляції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою договір № 140401 про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб від 29.12.2006 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання.

Проте, як встановлено судом, відповідач оплати поставленого природного газу в повному обсязі не провів, внаслідок чого заборгував позивачу 60401,14 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.2. договору, обов'язок відповідача оплатити послуги з газопостачання у розмірі 60401,14 грн. на момент звернення до суду повинен бути виконаний.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за договором №140401 у розмірі 60401,14 грн., суд дійшов висновку, позивача про стягнення з відповідача 60401,14 грн. основного боргу обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3603,78 грн. за період з 11.10.2013 р. по 11.08.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 8.2 договору в разі незабезпечення повноти та своєчасної оплати за поставлений балансоутримувачу газ для побутових потреб у строки, зазначені у п. 5.2 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, при перевірці запропонованого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивач розрахував пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, при тому, що укладеним між сторонами договором погоджений інший менший розмір пені що може бути стягнутий з відповідача у випадку прострочення оплати поставленого газу.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов погоджених сторонами в договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 793,82 грн. за період з 11.10.2013 р. по 11.04.2014 р.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5289,38 грн. 3% річних та 1583,85 грн. інфляційних втрат нарахованих у період з 11.11.2011 по 11.07.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

На підставі вищевикладеного, оскільки матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар відповідно до умов договору, то з нього на підставі розрахунку позивача, перевіреного судом, підлягає стягненню 5289,38 грн. 3% річних та 1583,85 грн. інфляційних збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс" (03028, м. Київ, вулиця Малокитаївська, 7-А, код 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4 Б, код 03346331) суму основного боргу у розмірі 60401,14 грн. (шістдесят тисяч чотириста одну гривню 14 коп.), пеню в розмірі 793,82 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 82 коп.), 3 % річних в розмірі 5289,38 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 38 коп.), інфляційні втрати в розмірі 1583,85 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три гривні 85 коп.) та 1797,79 грн. (одну тисячу сімсот дев'яносто сім гривень 79 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.10.2014

Суддя О.А. Грєхова