Рішення № 41044061, 20.10.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11012/14-ц

Провадження № 2/344/3841/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: представника позивача

головного управління юстиції

в Івано-Франківській області Заника М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом головного управління юстиції в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - служба у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, прокуратура Косівського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним утримування дитини на території України, зобов'язання забезпечити передання дитини матері та повернення дитини до Чеської Республіки,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління юстиції в Івано-Франківській області звернулося в інтересах ОСОБА_2 до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним утримування дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України, зобов'язання забезпечити передання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері та повернення дитини до Чеської Республіки. У частині повернення дитини просили допустити негайне виконання рішення.

У якості органів, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у справі взяли участь служба у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, прокуратура Косівського району Івано-Франківської області.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_8 у судовому засіданні, в яке вони з'явилися за викликом суду, позов не визнали.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що дитина незаконно переміщена через кордон, внаслідок чого її перебування в Україні є неправомірним. Позивач звернувся за захистом прав матері та дитини у порядку, передбаченому Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні, в яке він з'явився за викликом суду та був допитаний у якості свідка, пояснив, що був одружений з ОСОБА_2 та проживав з нею у Чеській Республіці. У 2011 році, після народження сина ОСОБА_9 приїхали на територію України і ОСОБА_6 з дитиною проживала в с. Кобаки. Через деякий час вона знову поїхала з дитиною до Чеської Республіки, де проживала з батьками, які не мають власного житла, а орендують. Батько ОСОБА_10 вживає алкогольні напої та палить, що шкодить здоров'ю дитини. Приблизно на початку квітня 2012 року забрав ОСОБА_7 в Україну, де поселив його у своєї матері в с. Кобаки, а сам повернувся у Чеську Республіку, де працював на роботі разом з дружиною. Однак, через деякий час стосунки з ОСОБА_6 зіпсувались і працювали на різних підприємствах. У 2014 році ОСОБА_6 приїздила до дитини і стосунки знову налагодились, однак теплих родинних відносин не було, оскільки вона часто телефонувала в Чеську Республіку до свого знайомого. Коли ОСОБА_6 в 2014 році знову повернулася до Чеської Республіки, вона звернулася там до суду щодо прав на дитину. Власності у Чеській Республіці ОСОБА_6 не має і не може забезпечити дитині належні умови проживання. Дитина не розуміє чеської мови. Просив дитину залишити у Україні, оскільки в сина тут належні умови проживання.

Представник відповідачів ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому ним суду письмовому запереченні, та суду пояснив, що існує рішення суду Чеської Республіки, згідно з яким дитину на виховання віддали батькові. Вважає, що позивач пропустив річний строк для звернення із заявою про повернення дитини. Позов є необґрунтованим та безпідставним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Оскільки відповідачі та їх представник у судове засідання, в якому проводився розгляд справи, не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачі про причини неявки суд не повідомили, дали пояснення у судовому засіданні щодо позову, однак не взяли участь у дослідженні доказів, а позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін і не заперечив проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, надіславши відповідачам копію заочного рішення для забезпечення можливості подання заяви про його перегляд, тобто забезпечення права на справедливий розгляд справи.

Представник прокуратури Косівського району Івано-Франківської області у судове засідання не з'явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник служби у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, у судове засідання не з'явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи. Надіслав суду висновок № 50/08-14 від 28.08.2014 року, відповідно до якого комісія з питань захисту прав дітей райдержадміністрації вирішила вважати за доцільне залишити питання стосовно повернення малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, матері ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, до Чеської Республіки на розгляді Івано-Франківського міського суду та не вбачає підстав для заборони проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на території України (а.с. 91-92).

Судом також досліджено додані до висновку копії документів, на підставі яких видано висновок, зокрема, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_4, в якій проживає ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, довідка про склад цієї сім'ї, характеристика відповідача ОСОБА_3 та письмові пояснення відповідача ОСОБА_4, отримані при складанні висновку (а.с. 93-96).

Суд вважає, що розгляд справи можна провести за відсутності представників прокуратури Косівського району Івано-Франківської області та служби у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, надіславши їм копію рішення невідкладно після його виготовлення.

Заслухавши представника позивача, врахувавши викладену стороною відповідачів позицію щодо спору, показання відповідача ОСОБА_3 як свідка, висновок служби у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, повно та всебічно з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3, ОСОБА_4 виникли цивільні правовідносини та існує спір з приводу законності переміщення дитини на територію іншої держави, а також про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, не підлягає доказуванню обставина перебування малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України та проживання його за адресою: АДРЕСА_1 оскільки визнається сторонами. Визнається сторонами також обставина не набрання в даний час законної сили рішенням суду в Чеській Республіці щодо передання дитини відповідачу ОСОБА_3 на виховання. Визнається обставина батьківства ОСОБА_3 та материнства ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та обставина чеського громадянства дитини.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування. Права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.

Згідно ст. 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

З огляду на наведену вище встановлену обставину проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України за адресою: АДРЕСА_1 разом з відповідачем ОСОБА_4, та відсутність у сторони відповідачів доказів законності переміщення дитини з території Чеської Республіки на територію України, суд вважає також встановленою обставину неправомірності утримування ОСОБА_3, який здійснив незаконне переміщення дитини, та ОСОБА_4, на території України громадянина Чеської Республіки дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим ця вимога позову підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.

Суд вважає, що доводи сторони відповідача щодо необхідності відмови у задоволенні позову внаслідок пропущення річного строку на звернення у відповідності до ч. 1 ст. 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, є необґрунтованими, і позовні вимоги про повернення дитини підлягають розгляду з огляду на положення ч. 2 ст. 12 зазначеної Конвенції, відповідно до яких судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, про який йдеться в попередньому пункті, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Враховуючи досліджений висновок № 50/08-14 від 28.08.2014 року комісії з питань захисту прав дітей Косівської райдержадміністрації, пояснення та показання ОСОБА_3, суд вважає, що вимога позову про допущення рішення у частині повернення дитини до негайного виконання до задоволення не підлягає, оскільки існують дані про те, дитина вже прижилася у своєму новому середовищі за адресою: АДРЕСА_1

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, вирішуючи позовні вимоги про повернення дитини до місця постійного проживання та зобов'язання відповідачів передати дитину матері, суд виходив із зазначеного положення статті 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, та вирішував питання про переміщення дитини, не вирішуючи питання про піклування. Таким чином, суд вважає, що зобов'язати повернути дитину до Чеської Республіки слід зобов'язати тільки відповідача ОСОБА_3, оскільки він є батьком дитини, незаконно перемістив ОСОБА_7 на територію України, та може безперешкодно та швидко повернути дитину до Чеської Республіки, до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 У задоволенні вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 повернути дитину до Чеської Республіки слід відмовити, оскільки позивачем не подано суду належних доказів можливості цього відповідача вчинити такі дії, наявності у неї права на переміщення дитини та відповідних документів.

Згідно із ч. 3 ст.88 ЦПК України з відповідачів солідарно слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання немайнового позову з однорідними позовними вимогами.

На підставі вищенаведеного, відповідних норм матеріального права, а саме, ст.ст. 3, 12, 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов головного управління юстиції в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - служба у справах дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, прокуратура Косівського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним утримування дитини на території України, зобов'язання забезпечити передання дитини матері та повернення дитини до Чеської Республіки - задовольнити частково.

Визнати неправомірним утримування ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1 на території України громадянина Чеської Республіки дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 забезпечити повернення громадянина Чеської Республіки дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до місця його постійного проживання в Чеській Республіці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1 в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 37952250, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693, 243 гривні 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бойчук О.В.