Рішення № 41043942, 23.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1142/2014(м)

2-24/2011

Категорія 39 Головуючий у 1 інстанції Федотова В.М.

Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

18 вересня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Мальцевої Є.Є., Баркова В.М.

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна домоволодіння з припиненням права власності інших спадкоємців, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Маріупольської міської ради, третя особа:Управління Держземагенства у місті Маріуполі Донецької області, про поділ житлового будинку з виділенням 2/3 часток будинку на праві загальної дольової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою з виділенням 2/3 часток земельної ділянки за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 червня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1, стягнути з нього на користь відповідачів грошову компенсацію за належні їм 2/3 частки будинку.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 доповнив свої вимоги, просив припинити право власності ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_5 на 1/9 частку кожного в домоволодінні АДРЕСА_1 з виплатою ним кожному із відповідачів грошову компенсацію за спадкове майно по 7311 грн., визнати за ним право власності вказані частки відповідачів в цьому домоволодінні, припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку вказаного домоволодіння з виплатою ним відповідачці грошову компенсацію за спадкове майно 21932 грн. та визнати за ним право власності на 1/3 частку вказаного домоволодіння.

В березні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Маріупольської міської ради (далі - ММР), зменшив свої вимоги в ході розгляду справи, просили провести поділ житлового будинку і житлової прибудови за АДРЕСА_1, виділив ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 2/3 часток цього майна на праві спільної часткової власності та визначити порядок користування земельною ділянкою площею 2285 м2 відповідно до належних ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 часток в домоволодінні.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/9 частку в спадковому майні домоволодіння АДРЕСА_1 разом з прибудовами, яка належить ОСОБА_4, на 1/9 частку вказаного домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, та на 1/9 частку домоволодіння, яка належить ОСОБА_5

Припинено право власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на 1/9 частку кожного в спадковому майні домоволодінні АДРЕСА_1 разом з прибудовами та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 суму компенсації вартості 1/9 частки кожного в спадковому майні домоволодінні АДРЕСА_1 разом з прибудовами по 7311 гривень кожному, які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_1 в ГУДКС в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 26288796, отримувач - ТУДСА в Донецькій області.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частку в спадковому майні домоволодіння АДРЕСА_1 разом з прибудовами, яка належить ОСОБА_2

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку в спадковому домоволодінні АДРЕСА_1 разом з прибудовами та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму компенсації вартості 1/3 частки в спадковому майні домоволодінні АДРЕСА_1 разом з прибудовами 21 932 гривень, яка знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_1 в ГУДКС в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 26288796, отримувач - ТУДСА в Донецькій області.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Маріупольської міської ради про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудов в натурі, з виділенням 2/3 часток вказаного житлового будинку на праві загальної дольової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 2/3 часток вказаної земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права відповідачі за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, в особі їх представника- ОСОБА_7., просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов відповідачів за основним позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а у задоволенні основного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4,ОСОБА_3,ОСОБА_5 про поділ спадкового майна з припиненням права власності інших спадкоємців, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

Зокрема зазначають, що припиняючи право власності відповідачів за основним позовом на належні їм частки у спірному домоволодінні, стягуючи на їх користь грошову компенсацію та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на ці частки, суд допустив помилкове застосування ст.ст.365, 1267 ЦК України, без врахування ст.41 Конституції України, внаслідок чого позбавив відповідачів права власності на належні їм частки у домоволодінні та права користування земельною ділянкою. Відповідачі згоди на одержання грошової компенсації не давали, категорично заперечували проти її одержання та проти припинення їх права власності на належні їм частки у спірному домоволодінні. Судом не звернуто уваги, що частки у домоволодінні відповідачів не є незначними, питання про виділ кожної з цих часток окремо відповідачами не ставилось, по справі достовірно не встановлено неможливість поділу домоволодіння із створенням двох квартир у відповідності з частками 2/3 та 1/3, або з відступленням від цих часток.

Обґрунтовуючи своє рішення положеннями ст.365 ЦК України, суд в рішенні зазначив про неприязні стосунки, не звернув уваги на те, що провадження по справі № 2-107/08 відкрите 09 грудня 2004 року було закрито у зв'язку з залишенням позову ОСОБА_1 про поділ спадкового майна та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком за заявою сторін, а провадження у даній справі неодноразово, протягом 25 місяців, зупинялось, та на те, що конфлікти мали місце з ініціативи ОСОБА_1 та його дружини, виникали саме тоді, коли спадкоємці намагалися одержати доступ до спадкового майна.

Аналізуючи питання про наявність іншого житла у сторін по справі, суд не звернув уваги на те, що позивач за основним позовом ОСОБА_1 забезпечений житлом, оскільки йому належить по праву власності жила прибудова, яка складається із жилої кімнати 1-9 жилою площею 17,6 м2, та не звернув уваги на відсутність у ОСОБА_3 власного житла, та на те, що діючим законодавством не заборонено мати на праві власності нерухоме майно, яке може складатись із необмеженої кількості об'єктів, що не позбавляє власників повноважень, яка стосується їх прав на володіння, користування та розпорядження власним майном.

Відповідачі незаконним рішенням суду були позбавлені правом користування земельною ділянкою загальною площею 2285 кв.м., на якій розташовано спірне домоволодіння, що також є істотною шкодою їх правам співвласників спірного домоволодіння.

Судом необґрунтовано було відмовлено у призначенні повторної будівельно-технічної експертизи, оскільки висновок проведеної по справі судової експертизи зроблено без належного обґрунтування, неповно та висновки є помилковими.

При вирішенні позову по суті, судом не враховано право позивачів за зустрічним позовом на відновлення жилої прибудови А-1-1, яка включена до складу спадкового майна, та за час розгляду судом справи частково зруйнувалась.

Судом безпідставно залишена без розгляду заява позивачів за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог, яка стосувалась предмету спору (включення до складу спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 1/3 частку сіней а-1, позначених на плані за номером 1-8 площею 13,4 м2 , визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за законом на вказану частку сіней, поділу в натурі майно, що належить сторонам в порядку спадкування за законом з виділенням ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 2/3 цього майна на праві загальної часткової власності, визнання за останніми право за рахунок власних коштів відновити житлову прибудову А-1-1 в складі і межах раніше існуючих будівель, визначення порядок користування земельною ділянкою площею 2285 м2 пропорційно 2/3 частки у домоволодінні, належних позивачам за зустрічним позовом і 1/3 частки, належної ОСОБА_1, вселення позивачів за зустрічним позовом у спірне домоволодіння) та повернута позивачам.

Не відповідає фактичним обставинам справи і висновок суду, що позивачами за зустрічним позовом не надано доказів, що вони мають право на користування земельною ділянкою даної конфігурації та розміру, та судом не зазначено у якій редакції є Земельний Кодекс, яким він керувався, що є помилкою суду, оскільки правовідносини щодо користування земельною ділянкою виникали, коли діяли Земельні кодекси у різній редакції.

При визначенні суми яка підлягала стягненню та зменшення цієї суми, судом безпідставно врахована сума вартості ремонтів, які нібито було зроблено ОСОБА_1 у спадковому майні, оскільки позивач не надав суду доказів того, що ним дійсно були виконані ремонтні роботи або поліпшення, що вони зроблені за згодою спадкоємців, що він звертався до відповідачів з пропозицією виконання ремонтів. Більш того, ніяких позовних вимог відносно характеру ремонтних робіт, видів будівельних матеріалів, дати виконання ремонтних робіт, об'єму робіт, позивачем не заявлялось, доказів відносно цього не надавалось

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_1, відповідачів за основним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, представника відповідача Маріупольської міської ради та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів за основним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9, яка просила апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи на домоволодіння та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але положенням зазначених норм рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами склались неприязні стосунки, існують постійні чвари, скарги і на протязі тривалого часу сторони не находять порозуміння стосовно спадкового майна, а тому їх спільне проживання чи користування спільним майном неможливе. ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 забезпечені іншим житлом, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають у користуванні земельні ділянки у садівничих товариствах, тому істотної шкоди інтересам співвласників таке припинення не завдасть. До того ж, згідно висновків експертизи розподіл житлового будинку з виділенням на 2/3 частки на 1/3 частку, які б задовольняли вимогам діючих будівельних норм, з організацією окремих квартир не можливий. Позивач ОСОБА_1 перерахував на депозитний рахунок суду кошти у розмірі 43865 грн. - вартості 1/3 частки будинку, що належить ОСОБА_2, 1/9 частки будинку, що належить ОСОБА_4, 1/9 частки, що належить ОСОБА_3, 1/9 частки будинку, що належить ОСОБА_5

Суд також дійшов висновку, що представником відповідачів за основним позовом та позивачів за зустрічним не було надано письмової угоди що до зміни розміру частки у спадщині когось із них та не прийняв до уваги її посилання, що за усною домовленістю спадкоємці вважають розмір їх частки порівняний 2/3 часткам в спадковому будинку разом з прибудовами.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/3 частку, що належить ОСОБА_2, на 1/9 частку, що належить ОСОБА_4, на 1/9 частку, що належить ОСОБА_3, 1/9 частку, що належить ОСОБА_5, шляхом стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 вартості належної їй частки 21932 грн., та на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 вартості належних їм часток по 7311 грн. кожному, з припиненням права власності останніх на вказані частки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині визначення порядку користування земельною ділянкою з виділенням позивачам за зустрічним позовом 2/3 частки спірної ділянки. Останні не надали документів, які б підтвердили їх права користувачів земельної ділянки, а саме акт про винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі за зустрічним позовом не доказали, що вони мають право на користування спірною земельною ділянкою даної конфігурації та розміру.

Але з таким висновком повністю погодитися не можливо.

Відповідно до ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернуся до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 серпня 1985 року і 02 березня 2004 року (т.1 а.с.7,8).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2007 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на житлову прибудову літ.А-2-1, розташовану по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.91).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2007 року, було роз'яснено рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 січня 2007 року в частині, які саме приміщення, під якими літерами та якою площею входять до складу житлової прибудови літ. А -2 -1. Вказаною ухвалою було роз'яснено, що до складу житлової прибудови літ.А- 2 -1 входять: сіні літ. А корисною площею 20,3 кв.м., веренда літ. А- 2 корисною площею 3,8 кв.м., житлова кімната літ. 1-9 корисною площею 17,6 кв.м. (т. 1 а.с. 184).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 листопада 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про проведення перерахунку часток в спадковому будинку (т.2 а.с.104-105).

Співвласниками даного домоволодіння є ОСОБА_2, якій належить 1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 січня 1986 року, виданого Першою Жданівською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-228, свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 грудня 2001 року, виданого Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 9-2566 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким належить по 1/9 частки кожному на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.інвентарної с. 92, 116, т.1 а.с.130 - 132, т.3 а.с. 274-275).

Відповідно до копії домової книги, в спірному будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_1 зі своєю сім'єю (т.1 а.с.78 -80).

Як пояснила в апеляційному суді представник відповідачів за основним позовом - ОСОБА_7, набув право власності на частки в спірному домоволодінні, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ним не користуються та не проживають у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перешкоджає їм користуватися своєю власністю. Зазначені пояснення не спростовані представником позивача ОСОБА_1

Згідно висновків експерта №11 від 29 травня 2014 року, ринкова вартість спадкового будинку літ.А-1, який складає з житлової кімнати літ 1-3 площею 6,7 кв.м., житлової кімнати літ.1-5 площею 8,2 кв.м., житлової кімнати літ.1-10 площею 9,7 кв.м., житлової кімнати літ. 1-4 площею 7,3 кв.м., погреба г/п,огорожі, мощення, уборної, які розташовані по АДРЕСА_1 складає 109 664 грн., без врахування робіт, які були виконані ОСОБА_1, вартість спадкового майна складає 65798 грн. Ринкова вартість 1/3 частки спадкового майна, що належить ОСОБА_2 становить 21932 грн.; ринкова вартість: 1/9 частки спадкового майна, що належить ОСОБА_4, 1/9 частки спадкового майна, що належить ОСОБА_3, 1/9 частки спадкового майна, що належить ОСОБА_5 становить по 7311 грн. кожного. Неможливий розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 з виділенням по 2/3 і 1/3 частки , які б задовольняли вимогам діючих будівельних норм, з організацією окремих квартир. Експертом також надано варіант користування земельною ділянкою, який було визначено з урахуванням фактичної площі ділянки 2307 кв.м. (т.3 а.с.73- 95).

Відповідно до квитанцій від 24 червня 2014 року, ОСОБА_1 перерахував на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області 7311 гривень, 7311 гривень, 7311 гривень, 21932 гривні (т.3 а.с.126-129).

Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зі змісту вищевказаної статті випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 ст.365 ЦК України умови та з урахуванням того, що таке припинення не завдасть істотної шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.

Колегія суддів вважає, що суд вирішив позовні вимоги ОСОБА_11 у порушення зазначеної норми, виходячи з наступного.

Так, дійшовши висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частки відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з припиненням останніх на належні їм частки в спірному домоволодінні, суд не звернув достатньої уваги на те, що частки співвласників у ньому є рівними, а забезпеченість житлом відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 є такою ж, як і позивача, який забезпечений житлом, оскільки йому належить на праві власності жила прибудова, яка складається із жилої кімнати 1-9 жилою площею 17,6 м2, та на відсутність у ОСОБА_3 власного житла (т.2 а.с.70 - 76, 187-188).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався тим, що суду не було надано письмової угоди про зміну розміру частки когось з них в порядку, передбаченому ч.3 ст.1267 ЦК України, положення якої застосовані судом першої інстанції помилково при розгляді даної справи, оскільки спадкоємцями отримані свідоцтва про право на спадщину і їх частки у даному випадку можуть бути змінені на підставі цивільно- правових угод.

Доказів того, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 мали намір відчужувати свої частки матеріали справи не містять Більш того, вони заявили позов про поділ спадкового майна відповідно до належних їм часток у праві загальної дольової власності на 2/3 та 1/3 частин спірного домоволодіння, що відповідає положенням ч.3 ст. 358 ЦК України.

Обґрунтовуючи своє рішення положеннями ст.365 ЦК України, суд в рішенні зазначив про неприязні стосунки, існування постійних чвар, скарг, та тим, що на протязі тривалого часу сторони не находять порозуміння стосовно спадкового майна.

Але судом не прийнято до уваги, що положеннями зазначеної статті не передбачено такої підстави для припинення права власності, як характер відносин між співвласниками.

При цьому відповідачі ніколи не перешкоджали ОСОБА_1 у користуванні спадковим майном, в будинку не проживали і не користувались ним. Питання щодо можливості сторонами спільно володіти і користуватися будинком, в якому мається чотири житлові кімнати літ. 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, житловою площею 31,9 кв.м. (т.3 а.с.276), судом не з'ясовувалося.

За таких обставин суд дійшов помилкового висновку і про неможливість спільного володіння і користування сторонами спірним домоволодінням.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що рішенням суду в частині задоволення позову ОСОБА_1, відповідачам за основним позовом примусовим припиненням їх права власності завдасть істотної шкоди, оскільки порушує їх конституційне право вільно користуватись своєю власністю, а сплата грошової компенсації не відновить права власності, можливості користуватися аналогічним майном, та постановлено у порушення ст.365 ЦК України.

Фактично суд першої інстанції прийняв рішення про примусову продаж часток, належних відповідачам, які складають 2/3 часток домоволодіння тобто розпорядився їхнім майном без їхньої згоди на користь ОСОБА_1, якому належить 1/3 частка цього домоволодіння, що також суперечить ст.1 Першого протоколу до Конвенції із захисту прав та основоположних свобод.

Дійшовши такого висновку, колегія суддів враховує також і ті обставини, що належний сторонам будинок розташований на земельній ділянці, виділеної спадкодавцю ОСОБА_13 площею 2285 кв.м.,і відповідно до пояснень в апеляційному суді представника відповідачів за основним позовом - ОСОБА_7, вони мають намір на ній будувати прибудови, як це зробив ОСОБА_1, прибудував до будинку житлову і нежитлову прибудови, а також відновити зруйновану прибудову літ.А- 1-1, отриману сторонами у спадщину.

Зазначені пояснення підтверджуються як зверненням ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу щодо виконання капітального ремонту житлового будинку літ. А-1, А-1-1, а-1-1 та зверненням ОСОБА_3 ОСОБА_5 до Маріупольської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки на якій розташований спірний житловий будинок, про що зазначеними органами приймались відповідні рішення (т.2 а.с.180 - 182, 184-185), так і обставинами звернення відповідачів за основним позовом до суду з заявою про збільшення позовних вимог (т.3 а.с.104- 109).

Колегія суддів вважає, що рішення колегії Жовтневої районної адміністрації від 27 червня 2007 року № 236/4 «Про дозвіл капітального ремонту частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1» та рішення Маріупольської міської ради від 27 жовтня 2009 року № 5/36-6052 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 не виконані відповідачами з поважної причини, оскільки ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2010 року за клопотанням ОСОБА_1 було заборонено ММР, Управлінню земельних ресурсів здійснювати будь-які дії по оформленню правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку (т.1 а.с.54).

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 , як таке що не відповідає вимогам ст.ст.3, 10, 60, 214-215 ЦПК України, ст.365 ЦК України, підлягає скасуванню.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів, виходячи з того, що доказів законності та обґрунтованості позовних вимог позивачем ОСОБА_1 не надано, вважає необхідним у задоволенні його позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна домоволодіння з припиненням права власності інших спадкоємців, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на спадкове майно відмовити.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1, внесені ним на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області грошові кошти в сумі 7311 гривень, 7311 гривень, 7311 гривень, 21932 гривні (т.3 а.с.126 -129), підлягають поверненню ОСОБА_1

Перевіряючи рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Маріупольської міської ради про поділ житлового будинку з виділенням 2/3 часток будинку на праві загальної дольової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою з виділенням 2/3 часток земельної ділянки, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2014 року заява відповідачів за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог у даній цивільній справі, в якій вони ставили питання про включення до складу спадкового майна після смерті померлої ОСОБА_8 1/3 частку сіней літ. а-1, визначеної на плані літ 1-8 площею 13,4 кв.м., з визнанням за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування на вказану частку сіней, поділу спірного будинку шляхом виділення відповідачам за основним позовом 2/3 частки спірного будинку з урахуванням вказаних сіней , визнання за ними права за рахунок особистих коштів відновити зруйновану прибудову літ. А-1-1 в складі і в межах раніше існуючих будівель, вселення в будинок та визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток в праві власності на будинок залишена без розгляду та повернута заявникам (т.3 а.с. 120-122).

Зазначена ухвала була предметом перегляду апеляційним судом і ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 вересня 2014 року зазначена ухвала суду першої інстанції в частині повернення заяви про збільшення позовних вимог залишена без змін (т.3 а.с.277,278).

Можливість поділу спірного будинку із виділенням відповідачам за основним позовом 2/3 частки, перевірялась судом. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №11 від 29 травня 2014 року неможливий розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 з виділенням по 2/3 і 1/3 частки , які б задовольняли вимогам діючих будівельних норм, з організацією окремих квартир (т. 3 а.с. 74 -95).

Згідно архівних виписок з протоколу № 23 засідання виконкому Жданівської міської ради від 05 серпня 1954 року та довідки БТІ м.Маріуполя від 20.11.2006 року - земельна ділянка АДРЕСА_1 в розмірі 2285 кв.м. на підставі рішення виконкому міськради протокол № 3 від 05.08.1954 року, квартал № 241 первинно виділялась ОСОБА_13 (т.2 а.с.192, т.3 а.с.9,10).

Разом з тим, як вбачається з вищезазначеної будівельно-технічної експертизи фактичний розмір земельної ділянки на якій розташований належний сторонам будинок становить 2307 кв.м.

Оскільки матеріали справи не містять доказів визначення меж, виділеної землекористувачу ОСОБА_13 земельної ділянки, відсутній акт про винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки, а також технічної документації із землеустрою, вирішити питання про визначення порядку користування зазначеною земельною ділянкою, неможливо.

Доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачами та їх представником не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 червня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на 1/9 частку кожного в домоволодінні АДРЕСА_1 з виплатою їм грошової компенсації за спадкове майно по 7311 гривень кожному, припинення права власності ОСОБА_2 на 1/3 частку цього домоволодіння з виплатою їй грошової компенсації за спадкове майно 21932 гривень та визнання за ним права власності на вказані частки відповідачів в цьому домоволодінні відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, внесені ним 7311 гривень, 7311 гривень, 7311 гривень, 21932 гривні.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Є.Є.Мальцева

В.М.Барков