Ухвала суду № 41043739, 10.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/255/2014(м)

265/334/14-к

Категорія ст. 309 ч. 1 КК України Головуючий у І інстанції: Вайновський А.М.

Доповідач: Бєдєлєв С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Бєдєлєва С.І.

суддів Меленчука В.С., Преснякової А.А.

при секретарі Черниці О.В.

за участю прокурора Дойнова М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу прокурора прокуратури Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області Ревіна Є.Є. на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 травня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 8 травня 2014 року обвинувачений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, раніше судимий:

1) 29.03.2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст. 116 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 16 грудня 2004 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 10 днів;

2) 19.06.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ст. 186 ч. 2, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

3) 06.10.2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст. 121 ч. 2, 69, 186 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 30.05.2012 року на невідбутий строк покарання 1 рік 5 місяців 9 днів; мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1 000 грн.

Стягнуті судові витрати за проведення судової хімічної експертизи на користь держави у розмірі 159 грн.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 18 грудня 2013 року близько 18 годин 15 хвилин, знаходячись біля Маріупольського будівельного коледжу, розташованого по пр. Ленінградському в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, незаконно придбав (безоплатно отримав) у невстановленої в ході досудового слідства особи особливо-небезпечний наркотичний засоб - каннабіс, який незаконно зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.

Тогож дня близько 19 годин 30 хвилин під час особистого огляду співробітниками міліції у ОСОБА_1 був вилучений зазначений особливо - небезпечний наркотичний засоб - каннабіс загальною вагою 11 грам, у перерахунку на суху речовину 9,9 грам.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій за кримінальним законом, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості , просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В обгрунтування своїх апеляційних вимог прокурор вказує на порушення судом положень ст. 65 КК України та роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме, суд не в достатній мірі врахував данні про особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, раніше неодноразово судимий, менше ніж через 2 місяці після відбуття покарання знову вчинив новий умисний злочин, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення і зробити належні висновки.

Також зазначає, що судом у мотивувальній частині вироку не була зазначена обставина, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання - рецидив злочину.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про підтримку апеляційних вимог, обвинуваченого та його останнє слово, який вважає вирок суду законним, справедливим і просить залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 і правильність кваліфікації його дій за кримінальним законом в апеляціїному порядку не оскаржуються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Що стосується призначеного судом покарання, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінально покарання», у кожному конкретному випадку суди зобов'язанні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд достатньою врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання і призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

При цьому судом першої інстанції бралися до уваги конкретні обставини справи, відсутність тяжких наслідків від навмисних злочиних дій обвинуваченого, що він раніше судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо.

Судом також врахована обставина, яка пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 67 КК України рецидів злочинів відноситься до обставин, що обтяжують покарання. Разом з тим, частиною другою цієї ж норми кримінального закону суду нанаде право, в залежності від характеру вчиненого злочину не визнати цю обставину, як обтяжуючу покарання з наведенням мотивів свого рішення у вироку.

Як убачаеться з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 раніше неоднаразово судимий. Між тим, суд достатньо врахував характер вчиненого ним злочину, його наслідки, тому правильно прийняв до уваги колишні судимості обвинуваченого як данні, що характеризують його особу.

Не може бути підставою для призначення покарання лише у вигляді позбавлення волі і ті данні про особу обвинуваченого, що він не працює і за місцем проживання характеризується посередньо, оскільки у зв'язку з існуючими економічними труднощами і перетвореннями в державі наявна проблема працевлаштування, закрема для раніше судимих осіб.

Що стосується характеристики обвинуваченого за місцем проживання, то суд помилково дал їй оцінку як посередньої. Як убачається із її змісту вона є позитивною (а.с. 37).

Тому ці обставини не можна враховувати як характеризуючи обвинуваченого з негативного боку, на що прокурор посилається в своїй апеляційній скарзі.

Обговорюючи апеляційні вимоги прокурора про посилення обвинуваченому кримінального покарання та, виходячи з вище зазначеного, а також з урахуванням ненаведення прокурором достатньо переконливих підстав, на думку колегії суддів, апеляційні доводи прокурора з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, у відсутністі обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає правильними і обгрунтованими висновки суду першої інстанції про можливість виправлення і попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів без його ізоляції від суспільства.

Порушень, які ставили б під сумнів дотримання судом норм кримінального і кримінального процесуального законів при призначенні ОСОБА_1 покарання, в матеріалах кримінального провадження немає.

Керуючись ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 8 травня 2014 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

Меленчук В.С. Бєдєлєв С.І. Преснякова А.А.