Ухвала суду № 41043673, 15.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 876/6426/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У січні 2013 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 130151 від 17.12.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 6800 грн..

Відповідач позову не визнав, подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач не погодився з такою постановою суду першої інстанції та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухвалена із порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням судом всіх обставин справи, тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач при ухваленні спірного рішення порушив п.80.2, п. 80.7, ст. 80 ПК України та п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» затв. пост. КМУ від 02.06.2003 р. № 790. Зокрема зазначає апелянт, що відповідач, не вручив позивачу копію наказу про проведення перевірки, не провів фактичної перевірки та не склав акту перевірки, у якому було б зазначено порушення, що стали підставою для ухвалення рішення про застосування фінансових санкцій. Крім цього, відповідач не провівши встановленої законом перевірки позбавив позивача права бути присутнім при вирішенні питання про застосування до нього фінансових санкцій. Також зазначає апелянт, що позивачу не було відомо про притягнення до адміністративної відповідальності продавця його магазину за продаж тютюнового виробу неповнолітньому.

Просить апелянт постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскарженим рішенням відповідача № 130151 від 17.12.2012 р. до позивача ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у виді штрафу в розмірі 6800 грн., згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, (а.с. 10).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного вище рішення № 130151 від 17.12.2012 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», забороняється продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно ч.2 ст. 17 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті ст. 15-3 цього Закону - 6800 грн..

Відповідно до п. 5, 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Судом першої інстанції вказані вище правові норми вірно враховано, і при цьому об'єктивно встановлено, що факт реалізації 18.10.2012 року тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 підтверджено протоколом огляду від 18.10.2012 р., поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 та поясненнями продавця ОСОБА_3, постановою № 18 від 07.11.2012 року адміністративної комісії про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за ст. 156 ч.2 КУпАП, іншими матеріалами справи (а.с. 29-35).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У розглядуваній справі податковий орган отримав не інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства згідно пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а матеріали про вже виявлені та доведені порушення законодавства.

Тому, у відповідача не було необхідності проводити фактичну перевірку позивача відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки матеріалів отриманих від Трускавецького МВ ГМВСУ у Львівській області було достатньо для прийняття рішення про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 5, 6 Порядку.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно і повно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскарженого рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.10.2014 року.