Ухвала суду № 41043554, 21.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 876/7285/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря: Малетич М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі №813/8676/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катор» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Катор» (надалі - позивач, ТзОВ «Катор») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142240 від 20.05.2014 року на суму 60638,62 грн. (основний платіж - 48510,90 грн., штрафні санкції - 12127,72 грн.).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 23.04.2013 року є формальними, упередженими, необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправним. Також, усі господарські операції позивача із його контрагентами підтверджуються відповідною первинною документацією наданою податковому органу до перевірки. На переконання позивача, кошти одержані ним від ФОП ОСОБА_1 на виконання договору комісії від 26.11.2012 року не можуть підлягати оподаткуванню податком на додану вартість, крім комісійної винагороди.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000142240 від 20.05.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі апелянт покликаєтьтся на те, що в результаті проведеної ДПІ у Личаківському районі м. Львова перевірки ТзОВ «Катор» встановлено порушення останнім вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Катор» зареєстроване 01.09.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 37278343 та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 02.09.2010 року за №8398. Відповідно до Свідоцтва №100306450 ТзОВ «Катор» зареєстроване платником податку на додану вартість з 20.10.2010 року (а.с. 17-20).

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено перевірку ТзОВ «Катор», за результатами якої складено акт №179/22-40/37278343 від 23.04.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Катор» код за ЄДРПОУ 37278343, щодо правомірності з питань правомірності формування податкового зобов»язання та податкового кредиту за період грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року (а.с. 11-16).

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме: занижено податкові збов»язання на загальну суму 48510,90 грн., в т.ч. за грудень 2012 року - 24764,24 грн., січень 2013 року - 8968,33 грн., лютий 2013 року - 14778,33 грн.

На підставі акту перевірки ТзОВ «Катор» контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000142240 від 20.05.2013 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 60638,62 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12127,72 грн.) (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для оподаткування коштів отриманих за договором комісії, оскільки вони не спрямовані на виконання договору комісії з третіми особами, відтак є транзитними, тому не є базою оподаткування податком на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об»єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об»єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов»язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об»єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об»єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об»єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені).

Як передбачено п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем (Комісіонер) та ФОП ОСОБА_1 (Комітент) укладено договір комісії №К-05/2012 р від 26.11.2012 року, відповідно до якого Комісіонер зобов»язується за дорученням Комітента укласти від свого імені за рахунок і в інтересах Комітента договір з іноземним постачальником (далі - третя сторона) на купівлю товару, номенклатура, кількість і ціна на який обумовлюються в інвойсах, самостійно здійснити митне оформлення товару і передати його Комітенту. Для проведення митного оформлення товару Комісіонер має право використовувати послуги митних брокерів. Комітент зобов»язується відшкодувати Комісіонеру понесені ним витрати, пов»язані з виконанням комісійного доручення і виплатити йому комісійну винагороду в порядку передбаченому даним договором (п. 1.1.-1.3. договору) (а.с. 69-71).

Відповідно до п. 2.1. договору Комісіонер зобов»язаний виконати взяте на себе за даним договором доручення строком на 5 років з моменту підписання даного договору та на умовах найбільш вигідних для Комітента.

Комісіонер поставляє Комітенту товар до пункту призначення за адресою м. Львів (п. 2.7. Договору). Товар придбаний Комісіонером згідно даного договору за рахунок Комітента, є власністю Комітента (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору Комісіонер поручається за виконання третьою стороною договору, укладеного між Комісіонером і третьою стороною.

Протягом одного календарного дня з дати митного оформлення в м. Львів, Комісіонер зобов»язаний передати товар представнику Комітента. Разом з товаром Комісіонер передає Комітенту наступні документи: ВМД на товар, завірену копію ДМВ на товар, сертифікат якості, заврену копію сертифікату походження товару, СMR, інвойс, сертифікат дезинфекцій, ветеринарний сертифікат, якщо це потрібно. Піля закінчення виконання доручення Комісіонер зобов»язаний представити Комітентові звіт про виконання прийнятих ним на себе зобов»язань за даним договором протягом 5-ти календарних днів з дати розмитнення товару в м. Львів. Крім того, Комісіонер передає за вимогою Комітентові усі права щодо третьої сторони, що випливають з договору, підписаного Комісіонером з цією третьою стороною. (п. 5.1.- 5.3. договору).

Комітент перераховує грошові кошти для розрахунку за товари, що купляються у третьої сторони самостійно з свого розрахункового рахунку. Кошти перераховані Комітентом на відшкодування витрат пов»язаних із митним оформленням і транспортними витратами є транзитними і не включаються у валові доходи Комісіонера. Комітент зобов»язаний відшкодувати понесені Комісіонером витрати, пов»язані із виконанням комісійного доручення, а також комісійну винагороду протягом 10-ти календарних днів з дати надання Комісіонером звіту про виконання прийнятих на себе зобов»язань за даним договором, за умови відсутності у Комітента зауважень по звіту Комісіонера. Сторони за взаємною згодою можуть використовувати також інші форми розрахунків (в тому числі простими та переказними векселями), що оформляється окремими додатками до договору (п. 6.1-6.4. договору).

Згідно з п. 7.1-7.2. договору за належне виконання своїх обов»язків за даним договором Комсіонер одержує сталу комісійну винагороду в розмірі 400 грн. за кожну оформлену митну декларацію, яка сплачується Комісіонеру окремо. Комісіонер зобов»язаний виписати на ім»я Комітента податкову накладну на вартість комісійних послуг (комісійної винагороди).

Крім того, ТзОВ «Катор» (Декларант) та ФОП «Кожухар Олександр Михайлович» (Замовник) уклали Договір №Д-23/2012 про надання послуг по декларуванню товарів від 27.11.2012 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Декларант бере на себе обов»язок здійснювати послуги по митному оформленню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) Замовника на умовах, передбачених цим Договором, в термін від дати підписання Договору і на протязі 1 року. У разі, якщо жодна із сторін за 14 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про бажання припинити дію договору, договір вважається продовженим ще на 1 рік (п. 1.1. Договору) (а.с. 64-66).

Обов»язками замовника визначено: надавати Декларанту повну інформацію та повний пакет документів, необхідних для здійснення послуг; надавати Декларанту повноваження на представництво замовника у митних органах України у справах, пов»язаних з предметом цього Договору, згідно з Положенням «Про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору» (п. 2.1-2.2 Договору).

Щодо обов»язків Декларанта, то він повинен: приймати до виконання доручення Замовника, що виходять з умов Договору; при виконанні таких доручень дотримуватись виключно інтересів Замовника, не використовувати надану Декларанту Замовником інформацію в інтересах третіх осіб; дотримуватись Законів України та правил митного оформлення вантажів; негайно сповіщати Замовника про настання обставин, що можуть привести до порушення його інтересів (п. 3.1.-3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1.-4.3. Договору вартість митно-брокерських послуг (тарифи) визначається в Додатку №1 до Договору. Оплата митних процедур, мита, акцизу та ПДВ здійснюється Замовником за тарифними ставками, встановленими Державною митною службою України на день заповнення декларації шляхом перерахунку авансових платежів мита, акцизу, ПДВ та митних процедур або безпосередньо на митницю, або на розрахунковий рахунок Декларанта. Оплата брокерських послуг здійснюється згідно з виконаним об»ємом робіт в кожному конткретному випадку. Розрахунки проводяться шляхом сплати виставлених рахунків. Допускається сплата послуг готівкою через касу Декларанта. Замовник здійснює оплату не пізніше п»яти банківських днів з часу одержання від Декларанта рахунку.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №Д-23/2012 від 27.11.2012 року визначено тарифи на митно-брокерські послуги ТзОВ «Катор» (а.с. 67-68).

Крім цього, колегією суддів встановлено, що на виконання зобов»язань за вказаними вище Договорами між фірмою DERMAKIM S.R.L. Італія (Продавець) та ТзОВ «Катор» (Покупець), укладено контракт №1M-30/2012 від 27.11.2012 року, згідно якого Продавець зобов»язується продавати Покупцеві хімматеріали для шкіряного виробництва згідно із специфікацією для кожної партії товару (а.с. 56-59); між фірмою EVROtag1 S.P.A. Італія (Продавець) та ТзОВ «Катор» (Покупець) укладено контракт №ІМ-33/2012 від 30.11.2012 року, згідно якого Продавець зобов»язується продати Покупцеві хімматеріали для шкіряного виробництва згідно із специфікацією для кожної партії товару (а.с. 60-63); між фірмою Handelmaatschappij A Smit Zoon B.V Нідерланди (Продавець) та ТзОВ «Катор» (Покупець) укладено контракт №ІМ-32/2012 від 26.11.2012 року, згідно якого Продавець зобов»язується продати Покупцеві хімматеріали для шкіряного виробництва згідно із специфікацією для кожної партії товару (а.с. 51-55).

Виконання вказаних вище Договорів та контрактів підтверджується наступними документами: копіями валютно-митних декларацій (а.с. 73-75, 87-88, 98-99, 108-109, 120-121, 131-132,138-139); копіями інвойсів (а.с. 76, 77, 89, 90, 100, 110, 111, 122, 133, 134, 140, 141, 142); копіями специфікацій (а.с. 78-79, 112, 123, 136, 143-144); копіями звітів комісіонера (а.с. 80, 91, 101, 113, 124, 137, 145); копіями рахунків, виставлених ФОП ОСОБА_1 ТзОВ «Катор» (а.с. 81, 94, 102, 114, 126, 146, 152); копіями актів виконаних робіт (а.с. 82, 85, 92, 96, 103, 106, 115, 118, 125, 129, 147, 150, 154, 156); копіями податкових накладних (а.с. 83, 86, 93, 97, 104, 107, 116, 119, 127, 130, 148, 151, 153, 157); копіями актів прийому передачі товару (а.с. 84, 95, 105, 117, 128, 149, 155); копіями виписок з банківських рахунків позивача (а.с. 173-177, 178-180); копіями платіжних доручень за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року про перерахування коштів Львівській митниці м/п Городок (а.с. 193-197).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що згідно договору комісії від 26.11.2012 року, позивач не є імпортером вищевказаного товару, а лише виконував зобов»язання за таким договором, та не є власником товарно-матеріальних цінностей, одержаних в результаті виконання вищевказаного договору.

Крім цього, окружний суд вірно звернув увагу на те, що ЦК України розмежовуються поняття витрат комісіонера по виконанню договору комісії та комісійна винагорода. У даному випадку такі кошти були спрямовані на виконання договору комісії з третіми особами, і такі є транзитними, а тому не можуть бути базою оподаткування податком на додану вартість. Разом з цим, самим договором комісії передбачено, що такі транзитні кошти не включаються у валові доходи Комісіонера.

Щодо посилання апелянта на те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем на розрахунковий рахунок від ФОП ОСОБА_1 за відповідними договорами коштів в загальній сумі 299035,42 грн. (грудень 2012 року - 152035,42 грн., січень 2013 року - 55000,00 грн., лютий 2013 року - 92000,00 грн.) відповідно до платіжних доручень та відображення таких в бухгалтерському обліку проводкою Дт 311 Кт361, однак ТзОВ «Катор» не збільшено податкове зобов»язання на суму зарахованих коштів від контрагента на банківський рахунок платника податку, що призвело до заниження податкового зобов»язання з податку на додану вартість на загальну суму 48510,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов»язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Статтею 1018 ЦК України визначено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Згідно зі ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв»язку з виконанням своїх обов»язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Таким чином, окружний суд прийшов до вірного висновку щодо підтвердження митними деклараціями належності товару - ФОП ОСОБА_1, в яких власником товару зазначено Комітента за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про те, що контролюючий орган не довів правомірності нарахування сум грошового зобов»язання платнику податків з податку на додану вартість, та, як наслідок, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142240 від 20.05.2013 року задоволено правомірно.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі №813/8676/13-a - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.10.2014 року.