Постанова № 41043411, 16.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 914/913/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2014 р.

у справі № 914/913/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М Ритейл Компані» м.Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 138 076, 77 грн. суми основної заборгованості, 2 934, 76 грн. пені, 677, 25 грн. 3% річних та стягнення судових витрат.

за участю представників сторін від:

позивача: Боднарчук О.М. - за довіреністю №41 від 06.08.2014 р.;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2014 р. (суддя І.Б. Козак) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М Ритейл Компані» м. Львів 138 076, 77 грн. суми основної заборгованості за договором, 2 934, 76 грн. пені, 677, 25 грн. 3% річних та 2 833, 78 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі скаржник загалом посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Крім цього, скаржник зазначає, що позивачем не було надіслано копії позовної заяви відповідачу, у зв'язку з чим, останній не міг подати відзив на позовну заяву. Окрім цього, скаржник вказує, що судом не враховано факт наявності часткової оплати по договору суборенди приміщення.

В судовому засіданні 24.07.2014 р. представником відповідача подано клопотання про доручення до матеріалів справи платіжних доручень про часткову сплату боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції за період з 04.03.2014 р. по 30.05.2014 р. загалом на суму 67 231,24 грн., всього 32-ма платежами згідно доданих платіжних доручень.

У зв'язку з цим, судом було зобов'язано відповідача надати відповідні пояснення відповідно до ст.101 ГПК України щодо долучення вказаних платіжних доручень в суді апеляційної інстанції як нових доказів. Таких пояснень скаржником не подано, хоча його було двічі про таке зобов'язано ухвалами від 07.08.2014 р. та 18.09.2014 р.

Представником позивача відзиву на апеляційну скаргу не подано. Однак, в судовому засіданні не заперечував щодо часткової сплати заборгованості відповідачем за час розгляду справи в місцевому господарському суді та подала розрахунок заборгованості відповідача станом на 07.08.2014 р. Разом з тим, зазначив, що відповідач не подав на вимогу суду вищезазначені платіжні доручення в ході розгляду справи місцевим господарським судом.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 01.11.2013 р. між ТОВ «М Ритейл Компані» (орендар), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (суборендар-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар-2) укладено договір суборенди нерухомого майна №60/2013-СО, за умовами якого орендар передав, а суборендар-2 взяв у строкове платне користування частину приміщення площею 150 м. кв., яке розташоване на п'ятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.п. 1.5, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1-4.5, 4.7, 5.1, 5.3, 9.1, 9.10 договору, об'єкт оренди є власністю ТОВ «ТЦ «Магнус» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 07.10.2013 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2354. Будівля ТЦ «Магнус» передана в оренду ТОВ «М Ритейл Компані» на підставі договору оренди від 07.10.2013 р. №02/13-ОР.

Цільове призначення об'єкту оренди є розміщення об'єкту громадського харчування «Кумир» з графіком роботи з 10-00 год. до 23-00 год.

Строк договору складає з 01.11.2013 р. по 31.03.2014 р.

Передача об'єкту оренди в користування суборендарям здійснюється в день підписання договору з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі.

Датою передачі об'єкту оренди суборендарям є дата підписання акту приймання-передачі. З моменту підписання акта приймання-передачі суборендарі приймають на себе відповідальність за свої дії по відношенню до об'єкта оренди, які не суперечать діючому законодавству України.

Розмір орендної плати для суборендаря-2 за користування об'єктом оренди за один місяць становить 36 849 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що на дату підписання договору становить 4 611, 76 доларів США.

Всі платежі за договором підлягають перерахуванню у разі збільшення курсу долара США більш ніж на 0,5%, пропорційно зміні курсу долара США, встановленого НБУ на момент виписки рахунку, але не менше вартості послуги, зафіксованої у договорі в гривнях.

Індексація орендної плати відбувається відповідно до офіційного щомісячного індексу інфляції шляхом множення ставки орендної плати на відповідний індекс інфляції за весь строк нарахування (наростаючим підсумком). Така індексація відбувається без додаткового узгодження або оформлення сторонами. На суму такої індексації орендар надає суборендарям окремий рахунок, який суборендарі зобов'язані сплатити протягом п'яти днів з дати отримання.

Суборендарі зобов'язані здійснювати перерахування сум орендної плати щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця, експлуатаційних витрат та маркетингових платежів - протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування суборендарями грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок орендаря.

Датою виконання суборендарями зобов'язань щодо сплати орендної плати з урахуванням її індексації, експлуатаційних витрат з урахуванням їх індексації, маркетингового платежу та відшкодування вартості комунальних послуг вважається дата зарахування суми в повному обсязі на поточний банківський рахунок орендаря.

Експлуатаційні витрати, маркетинговий платіж та відшкодування вартості комунальних послуг суборендарі повинні сплачувати за період користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди в користування суборендарям до дати підписання Акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендарю, включаючи обидві такі дати.

В орендну плату не входять, а сплачуються окремо відшкодування вартості комунальних послуг, а саме відшкодування вартості спожитої електроенергії, води та газу для опалення; експлуатаційні витрати, в тому числі витрати на освітлення місць загального користування об'єкту оренди, витрати на охорону місць загального користування об'єкту оренди, інші витрати, пов'язані з утриманням об'єкту оренди в належному стані; маркетинговий платіж, що включає оформлення зовнішнього вигляду будівлі ТЦ до календарних свят, витрати, пов'язані з проведенням рекламних та маркетингових заходів, спрямованих на позиціонування та просування об'єкту оренди в цілому, в тому числі, але не виключно рекламні, святкові, призові та інші акції, музичні, розважальні та інші заходи.

Суборендарі зобов'язані здійснювати перерахування вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат та маркетингових платежів протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку пропорційно займаній площі: 25% від загальної суми - суборендар-1, 75% - суборендар-2.

Як вбачається з матеріалів справи, актом приймання-передачі від 01.11.2013 р. орендар передав, а суборендар-1 та суборендар-2 прийняли у строкове платне користування об'єкт оренди за договором. Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, в період з листопада 2013 року по лютий 2014 року включно надавав послуги відповідачу, та, за обсягом наданих послуг в календарних місяцях, виставляв відповідачу до оплати рахунки за спожиті останнім послуги, що підтверджується долученим до матеріалів справи рахунками-фактурами від 27.11.2013 р. №117 та №138, від 28.11.2013 р. №140, від 07.12.2013 р. №191, від 09.12.2013 р. №260, від 25.12.2013 р. №340 та №358, від 09.01.2014 р. №37 та №100, від 24.01.2014 р. №182 та №199, від 06.02.2014 р. №246 та №311, від 26.02.2014 р. №399 та №416, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2013 р. №146 та №166, від 30.11.2013 р. №90, від 31.12.2013р. №213, №281, №362 та №379, від 03.01.2014 р. №101, від 31.01.2014 р. №31, №182 та №199, від 25.02.2014 р. №245 та №303, від 28.02.2014 р. №406 та №423.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за вказаний період не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 138 076,77 грн. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2014 р. позивачем подано розрахунок суми заборгованості відповідача, з якого вбачається, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 139 061,77грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 759, 762, 774 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції перевірено, що позивачем станом на день прийняття рішення у справі не подано заяви про збільшення розміру позовних вимог у встановленому статтею 22 ГПК України.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача сплати орендної плати за користування майном, відшкодування експлуатаційних витрат та вартості комунальних послуг на загальну суму 138 076,77 грн.

Відповідно до п. п. 9.1., 9.10 договору у випадку прострочення сплати сум суборендної плати та/або відшкодування вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат та маркетингового платежу орендар вправі вимагати, а суборендарі зобов'язані сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки. встановленої Національним Банком України, від простроченої суми за кожен день прострочення платежів.

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних повністю та стягнення з відповідача 2 934,76 грн. та 677,25 грн. відповідно.

Судова колегія також зазначає, що твердження скаржника про неможливість подання відзиву на позовну заяву є безпідставними, з огляду на таке. Як вбачається з протоколу судового засідання від 06.05.2014 р., представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомлення з матеріалами справи та підготовки нормативно обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Вказане клопотання судом задоволено та відкладено розгляд справи на 28.05.2014 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача з матеріалами справи не знайомився, відзиву не подав та в судове засідання 28.05.2014 р. не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Щодо часткової сплати боргу відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки, відповідач знав про розгляд справи у суді першої інстанції, під час її розгляду здійснював часткові платежі, які є предметом спору у даній справі і без зазначення причин неможливості подання суду першої інстанції доказів такої оплати всупереч вимог ст. 101 ГПК України, незважаючи на вимоги апеляційного господарського суду подати пояснення із зазначенням таких причин, їх не подав, колегія апеляційного суду приходить до висновку про відсутність поважних причин неподання таких доказів та відповідно про правильність висновку суду про наявність заборгованості у розмірі 138 076,77 грн. згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі доказами.

Крім цього, апеляційна інстанція вважає за належне звернути увагу на те, що органи Державної виконавчої служби зобов'язані врахувати стан розрахунків боржника під час виконання судового рішення у даній справі з урахуванням зазначених вище частково проведених відповідачем розрахунків, які не враховані у оскаржуваному рішенні, зважаючи на зазначені вище обставини.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2014 р. у справі

№ 914/913/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.10.2014 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

О.С. Скрипчук