Постанова № 41043374, 21.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 914/2151/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Новосад Д.Ф.

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ІРОКС" від 03.09.2014р. №700

на рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2014р.

у справі № 914/2151/14

за позовом приватного акціонерного товариства "ІРОКС", м.Львів

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14", м.Львів

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Стиль", м.Львів

за участю третьої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14", м.Львів

про стягнення 144617,60 грн. збитків,

за участю представників сторін:

- від позивача - Тильчик В.П.,

- від відповідача-1 - не з'явився,

- від відповідача-2 - не з'явився,

- третя особа - Грица О.М.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.08.2014р. у справі №914/2151/14 (суддя Шпакович О.Ф.) відмовлено в задоволенні позову приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ) "ІРОКС" до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Будівельне підприємство-14" та ТзОВ "Престиж-Стиль" за участю третьої особи - ТзОВ "Спеціалізоване будівельне управління-14" про стягнення 144617,60 грн. збитків.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що в діях відповідачів відсутній склад цивільного правопорушення (відсутні докази неправомірності дій відповідачів, не доведено факту завдання збитків, вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями та збитками), а тому позов не підлягає до задоволення.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити. Скаржник зазначив, зокрема, що він був позбавлений можливості брати участь в судових засіданнях в суді першої інстанції та подавати докази, якими обґрунтовувати свої вимоги. Крім того, суд допустив неповне з'ясування обставин справи не дослідивши докази, які позивач повинен був долучити, проте не долучив їх до матеріалів справи.

Відповідачі та третя особа не виконали вимог ухвал суду від 11.09.2014р. та 09.10.2014р. та не подали відзивів та письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Відповідачі не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, поштові відправлення, які скеровувались їм, повертались до суду із довідками ВПЗ із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 77, 78), хоча направлялись за їх місцезнаходженням, відомості про яке містяться в ЄДРЮОФОП, а отже відповідачі належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія, із врахуванням положень ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без представників відповідачів та за відсутності письмових відзивів на апеляційну скаргу.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

27.06.2013р. між ТзОВ «Спеціалізоване будівельне управління-14» (орендодавець) та ПрАТ «ІРОКС» (орендар) було укладено договір оренди (а.с. 21-23), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Хуторівка, 23 загальною площею 553,6 кв.м. згідно поверхових планів будівлі під літ. А-2 (а.с. 26-27).

Договір оренди укладено сторонами строком з 01.07.2013р. до 30.06.2014р. Згідно акту приймання-передачі від 27.06.2013р. (а.с. 24) орендар прийняв від орендодавця вищезгадані приміщення загальною площею 553,6кв.м. та низку переліченого майна (31 шт.).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору оренди, базовий розмір плати за оренду приміщень становить 30,00грн. за 1кв.м., який підлягає щомісячній індексації. Відповідно до п.6.3 договору, орендар має право передавати третім особам належні йому право оренди та інші права повністю або в певній частині тільки за попередньою письмовою згодою орендодавця.

В матеріалах справи міститься дозвіл (б/н та б/д), виданий орендодавцем орендарю на право укладати договори суборенди на передані приміщення за договором від 27.06.2013р. (а.с. 28).

01.07.2013р. між ПрАТ «ІРОКС» (орендодавець) та ТзОВ «Престиж-Стиль» (суборендар) було укладено договір суборенди (а.с. 29-33), відповідно до умов якого орендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Хуторівка, 23 загальною площею 420,4 кв.м. згідно поверхових планів будівлі під літ. А-2 (а.с. 36-37).

Договір суборенди укладено сторонами строком на 1 рік до 30.06.2014р. Згідно акту приймання-передачі від 01.07.2013р. (а.с. 34) суборендар прийняв від орендодавця вищезгадані приміщення загальною площею 420,4кв.м. та низку переліченого майна (31 шт.).

Відповідно до п.п.3.2-3.4 договору суборенди, базовий розмір плати за суборенду приміщень становить 30,00грн. за 1кв.м., який підлягає щомісячній індексації.

15.07.2013р. ТзОВ «Престиж-Стиль» звернулось до позивача із листом, в якому зазначило про дострокове припинення договору суборенди, у зв'язку з тим, що за наявною в нього інформацією, позивач є злісним порушником у сфері містобудування та архітектури, здійснював самовільне захоплення земель та розкрадав кошти інвесторів (а.с. 38). При цьому, ТзОВ «Престиж-Стиль» покликалось на лист ТзОВ "Будівельне підприємство-14" від 03.07.2013р. (а.с. 40), в якому було зазначено про ці обставини.

Цього ж дня, 15.07.2013р. між сторонами договору суборенди було складено акт приймання-передачі приміщень, відповідно до якого суборендар повернув орендодавцю всі приміщення та майно (а.с. 35).

Вважаючи, що дії відповідача-1 з направлення до міського голови м.Львова листа від 03.07.2013р. №03-07/13-1 потягнули за собою дострокове припинення договору суборенди і, відповідно, зумовили завдання ТзОВ «ІРОКС» шкоди у сумі 144617,60грн. (а.с.40), позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення вказаної суми.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994р., крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

У п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

На думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно встановив відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідачів.

Так, позивач стверджує, що скерування ТзОВ "Будівельне підприємство-14" листа від 03.07.2013р. №03-07/13-1 до міського голови м.Львова спричинило дострокове припинення договору суборенди між позивачем та відповідачем-2. Разом з тим, позивач не наводить жодних судових рішень, відповідно до яких інформація, що міститься у цьому листі, визнавалась би недостовірною, а також жодним чином самостійно не спростовує вказаної інформації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що названий лист не є актом, який встановлює певні обставини чи факти, не скерований невизначеному колу адресатів і є за своєю природою зверненням, яке стосується державних закупівель, а не відносин між двома приватними юридичними особами щодо суборенди приміщень. З вищенаведеного суд доходить висновку про недоведеність матеріалами справи ознак протиправності у діях відповідача-1.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між зверненням відповідача-1 до міського голови м.Львова з питань, які не стосуються договірних відносин між позивачем і відповідачем-2 та достроковим припиненням договору суборенди. Саме лише покликання відповідача-2 на вказаний лист не є достатнім доводом, який свідчить про таку обставину. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у договорі суборенди (п.11.3) сторони самостійно передбачили можливість дострокового розірвання договору за ініціативою будь-якої зі сторін, а таким чином при укладенні договору сторони передбачили можливість настання відповідних наслідків.

Із вищенаведеного можна також зробити висновок про відсутність вини відповідача-1 у достроковому припиненні договору суборенди (як у формі умислу, так і у формі необережності), оскільки, як вже зазначалось, предмет листа від 03.07.2013р. №03-07/13-1 стосувався інших правовідносин, які не мають стосунку ні до майна, яке виступало предметом суборенди, ні до відповідача-2.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що лише з листа ТзОВ «Престиж» від 15.07.2013р. та з акту приймання-передачі майна за договором суборенди від 15.07.2013р. не вбачається за можливе зробити висновок, чи договір суборенди був достроково припинений за ініціативою суборендаря, чи з інших підстав (в матеріалах справи відсутні письмові докази, з яких би випливала правова підстава припинення правовідносин між позивачем і відповідачем-2).

Зважаючи на недоведеність протиправної поведінки відповідача-1, його вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 та негативними наслідками, які поніс позивач внаслідок припинення договору суборенди, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що ним сплачувалися кошти за договором оренди, як такі, які не мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів, при цьому, звертає увагу позивача на те, що надане ним платіжне доручення №3381 від 19.08.2014р. про оплату 20000,00 грн. за оренду приміщень згідно договору від 27.06.2013р. не містить підписів уповноважених осіб та відміток банку про здійснення оплати.

Вірними також є висновок місцевого господарського суду про недоведеність ПрАТ «ІРОКС» наявності об'єктивних перешкод і неможливості надання майна у суборенду іншому суб'єкту (іншим суб'єктам).

Розглянувши доводи скаржника про те, що суд першої інстанції нібито позбавив його можливості брати участь в судових засіданнях та подавати докази, якими обґрунтовувати свої вимоги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість. Так, ухвалою від 18.06.2014р. (отримана позивачем 23.06.2014р.) було прийнято позовну заяву ПрАТ «ІРОКС» і призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2014р. (а.с. 1-4, 6). Ухвалою суду від 14.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 18.08.2014р. за клопотанням позивача у зв'язку з перебуванням у відпустці його представника (а.с. 45-46, 48-51). Попри те, що вказана ухвала була одержана позивачем 18.08.2014р., колегія суддів вважає, що його права не були порушені з огляду на те, що право сторін здійснювати своє представництво не обмежене конкретним представником, а можливість подавати документи не прив'язана до дня судового засідання. На думку апеляційного суду, місцевий господарський суд надав позивачу достатньо можливостей для реалізації своїх прав, передбачених ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2014р. у справі №914/2151/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ІРОКС" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 23.10.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Новосад Д.Ф.