Постанова № 41043348, 22.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 910/7374/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Губенко І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року

у справі №910/7374/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Голбус», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування», м. Київ,

про стягнення 10601,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «ХДІ страхування» (далі - відповідач) про стягнення 6541,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в силу вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому 6541,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

22.05.2014 року позивачем на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 10601,00 грн. Вказану заяву було прийнято судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/7374/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «ХДІ Страхування» на користь ТДВ «СТДВ «Голбус» 10101,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1740,83 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 10601,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням 500,00 грн. франшизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «ХДІ Страхування» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/7374/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що права позивача ним порушено не було, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогами про відшкодування виплаченого ним страхового відшкодування. Також, на переконання скаржника, як позивачем, так і судом першої інстанції при визначенні розміру страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, а також франшизи.

У своєму відзиві, поданому суду 20.10.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року у справі №910/7374/14 апеляційну скаргу ПАТ «ХДІ Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/7374/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 22.10.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 21.103.2014 року склад колегії суддів у справі №910/7374/14 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року справу №910/7374/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

В судовому засіданні 22.10.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. В судове засідання 22.10.2014 року представники позивача не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.03.2013 року між позивачем (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) було укладено договір АК-8 №0002764 добровільного страхування наземного транспорту «Авто-Каско», відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Suzuki, р.н. НОМЕР_2, (а.с. 10-13).

11.12.2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на перехресті вул. Тельмана - вул. Боженко в місті Києві, автомобіль марки Suzuki, р.н. НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою №9317579 відділу ДАІ з обслуговування Голосіївського району міста Києва (а.с. 15).

Згідно акта №138/14 розрахунку матеріальної шкоди (об'єкт автомобіль Suzuki, р.н. НОМЕР_2) з урахуванням наявного зносу та наявних обмежень, загальна вартість матеріальної шкоди становить 11933,75 грн. без ПДВ, 14320,50 грн. з ПДВ (а.с. 19-22).

З рахунку-фактури №101 від 14.02.2014 року та рахунку-фактури №73 від 14.04.2014 року вбачається, що вартість ремонту автомобіля Suzuki, р.н. НОМЕР_2, склала 7221,00 грн. + 4060,00 грн., а всього 11281,00 грн.

На підставі страхового акту №АК.813GL-4765 позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 10601,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1766 від 12.03.2014 року та №2810 від 23.04.2014 року (за вирахуванням 680,00 грн. франшизи).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Таке право страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах суми 10601,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Nissan, р.н. НОМЕР_1, - ОСОБА_4, вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.2014 року в адміністративній справі №752/435/14-п (а.с. 16).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3094048 транспортний засіб - автомобіль Nissan, р.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача. Строк дії з 06.07.2013 року по 05.07.2014 року. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну за вказаним полісом, становить 50000,00 грн. Розмір франшизи становить 500,00 грн. (а.с. 85).

Відтак, на переконання колегії суддів, оскільки відповідач є особою, на яку полісом №АС/3094048 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_4 автомобіля Nissan, р.н. НОМЕР_1, на час ДТП, вина останньої доведена та розмір відшкодування позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, то позовні вимоги є законним та обґрунтованими.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано при прийнятті оскаржуваного рішення п. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, а також франшизи, як необґрунтовані та спростовані викладеними вище обставинами справи.

Щодо наявності звіту про оцінку транспортного засобу колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаною нормою врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як відзначалось судом, правовідносини позивача і страхувальника виникли на підставі договору, отже є добровільним страхуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільним є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

При цьому, за приписами ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України «Про страхування» не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2013 року у справі №5011-12/11966-2012.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/7374/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/7374/14 залишити без змін.

3. Справу №910/7374/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий