Ухвала суду № 41043206, 23.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23.10.14

№ 910/22842/14.

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС"

про стягнення 8 926,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 21-10/1147 від 12.09.2014 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Як визначено у п.п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

У позовній заяві № 21-10/1147 від 12.09.2014 р. у якості найменування позивача визначено Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", при цьому зазначено адресу місцезнаходження вул. Декабристів, 9, м. Кіровоград, 25006 та ідентифікаційний код 09323408, без вказання при цьому, кому саме - Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" або філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" належить зазначене місцезнаходження та ідентифікаційний код.

В той же час, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 23.10.2014 р. за № 19491054 вбачається, що вказані у позовній заяві місцезнаходження та ідентифікаційний код не належать позивачу у справі - Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України".

За наведених обставин, у позовній заяві, в порушення приписів ч. 2 ст. 54 ГПК України, не вказані місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи позивача.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Фактично з позовною заявою № 21-10/1147 від 12.09.2014 р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" страхового відшкодування до Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (позивач), від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", представник якої на підставі довіреності № 727 від 05.06.2014 р. підписав дану позовну заяву.

У якості доказу сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 42056676 (R42056676) від 02.10.2014 р.

Проте суд звертає увагу, що платником за вищенаведеним платіжним дорученням вказано "Кіровоград, Обласне Управління ОБ", яке не є ані позивачем, ані філією позивача, яка діє від імені останнього.

За наведених обставин, платіжне доручення № 42056676 (R42056676) від 02.10.2014 р. не може бути прийняте судом у якості належного доказу сплати позивачем (або особою, яка представляє його інтереси) судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, суд звертає увагу також на наступне.

Згідно листа Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049 визначені наступні банківські реквізити для перерахування судового збору при зверненні до Господарського суду міста Києва, а саме:

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Код платежу

22030001

Призначення платежу

Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

Як зазначено в абз. 1 п.п. 2.21 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Натомість, у "Призначенні платежу" вищенаведеного платіжного доручення № 42056676 (R42056676) від 02.10.2014 р. зазначено про сплату судового збору "за подання позовної заяви філії - КОУ АТ "Ощадбанк" до господар-го суду м. Києва про стяг-ня страх-го відшкод-ня з ПрАТ СК Статус ...", тоді як фактично до суду подано іншу позовну заяву, а саме позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС".

Отже, платіжне доручення № 42056676 (R42056676) від 02.10.2014 р. не приймається судом у якості належного доказу сплати судового збору у встановленому порядку, а у суду відсутні підстави вважати, що позивач дотримався приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України,.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Також, відповідно до абз. 3 п.п. 2.22 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", господарським судам роз'яснено, що за відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) повертається господарським судом без розгляду.

За таких обставин, позовна заява № 21-10/1147 від 12.09.2014 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з відповідною позовною заявою слід також врахувати, що відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Додані до матеріалів позовної заяви копії документів, в порушення вищезазначеного, належним чином не засвідчені, зокрема, не містять зазначення назви посади особи, яка засвідчувала копії, та дати засвідчення копій.

Керуючись п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути без розгляду.

Суддя О.В. Гумега